Рішення № 41467187, 18.11.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2647/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Колода Л. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Пальонний В. С. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПальонного В. С.суддівКачана О. В. , Нерушак Л. В. при секретаріВосколович Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2013 року ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи позов тим, що 4 липня 2008 року між ним та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 була укладена генеральна угода №21, якою встановлено загальний кредитний ліміт та в межах якої між банком і позичальником укладено кредитний договір №18.60-21/08-СК від 4 липня 2008 року, за яким ОСОБА_7 отримала кредит на суму 160000 гривень зі сплатою 22% річних з кінцевим терміном повернення до 3 липня 2013 року.

В забезпечення виконання позичальником ОСОБА_7 зобов'язань по вказаній генеральній угоді та укладеним в її рамках кредитним договором 4 липня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір №18-21/08-ДИ, за яким відповідач надав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки позичальник ОСОБА_7 неналежно виконувала свої зобов'язання за вказаною генеральною угодою та кредитним договором і станом на 30 жовтня 2013 року мала прострочену заборгованість на суму 134545 грн. 77 коп., з яких заборгованість за кредитом 120206 грн. 24 коп., за процентами - 8721 грн. 86 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 335 грн. 84 коп. та за несвоєчасну сплату кредиту - 5281 грн. 83 коп., позивач просив в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на передану відповідачем в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, визначеною перед проведенням прилюдних торгів незалежним експертом-оцінювачем, а також виселити з вказаної квартири її власника ОСОБА_6 та інших осіб, які проживають в даній квартирі.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2013 року позов задоволено: звернуто стягнення на предмети іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, площею 53,2 кв. м, що належить ОСОБА_6 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, визначеною перед проведенням прилюдних торгів незалежним експертом-оцінювачем, для погашення кредитної заборгованості ОСОБА_7 перед ПАТ «ВТБ Банк» в сумі 134445 грн.; виселено ОСОБА_6 з вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить це рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк».

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_6, який підтримав апеляційну скаргу, представника ПАТ ВТБ «Банк», який заперечував проти її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 за кредитним договором від 4 липня 2008 року, укладеним з ПАТ «ВТБ Банк», отримала кредит на суму 160000 грн., зобов'язавшись здійснювати його погашення та сплату відсотків за користування кредитними коштами на умовах і в строки, визначені договором, а ОСОБА_6 в забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором уклав з ПАТ «ВТБ Банк» договір іпотеки, за яким передав в іпотеку належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_7 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у визначений договором строк кредит не повернула і нараховані відсотки не сплатила та станом на 30 жовтня 2013 року мала заборгованість на загальну суму 134545 грн. 77 коп., ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за укладеним з ОСОБА_6 іпотечним договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.1 договору іпотеки від 4 липня 2008 року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6, визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з з пред'явленням вимоги і звернення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання та/або цього договору іпотеки.

Встановивши, що боржник ОСОБА_7 не виконала зобов'язання за кредитним договором, суд прийшов до правильного висновку про задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки, на який і звернув стягнення в рахунок погашення заборгованості боржника за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, зокрема порушення вимог ст. 222 ЦПК України про направлення копії рішення суду особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, зазначення в тексті рішення про визнання відповідачем позову, незалучення до участі у справі боржника ОСОБА_7 не ґрунтуються на матеріалах справи і не призвели та не могли призвести до неправильного вирішення справи.

Заява апелянта про відсутність у справі документального підтвердження боргу позичальника ОСОБА_7 спростовується наданою банком випискою з її рахунку, з якої вбачається наявність такого боргу на час звернення банку до суду у вказаному в позовній заяві розмірі.

Необґрунтованими є і доводи апелянта про відсутність підстав для задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в зв'язку з розбіжністю у розмірах площі спірної квартири, вказаних у договорі іпотеки та в договорі купівлі-продажу, на підставі якого відповідач набув права власності на цю квартиру, оскільки предметом іпотеки за договором іпотеки від 4 липня 2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем, була і залишається квартира АДРЕСА_1, а зміна її загальної площі з 48,4 кв. м до 53,2 кв. згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно пов'язана з об'єднанням санвузла, що ніяким чином не впливає на чинність договору іпотеки.

Таким чином, в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

В той же час, задовольняючи вимогу банку про виселення відповідача ОСОБА_6 з квартири, яка є предметом іпотеки, суд не звернув уваги на те, що відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих в п.43 постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

В матеріалах справи письмова вимога банку про добровільне звільнення квартири, що є предметом іпотеки, відсутня.

Виходячи з аналізу норм закону, які містять позиції щодо процедури проведення виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, зокрема положень статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 Житлового кодексу України, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч.2 ст.40 Закону «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 ЖК, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст.3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

З огляду на викладене рішення суду в частині задоволення вимоги банку про виселення відповідача ОСОБА_6 з квартири, на яку звернуто стягнення як на предмет іпотеки, ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому його необхідно змінити, скасувавши в цій частині та відмовивши в задоволенні вимоги банку про виселення відповідача.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ч.3 ст.109 Житлового кодексу України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, на яку звернуто стягнення як на предмет іпотеки.

В задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_6 з вказаної квартири відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :