Рішення № 4146541, 24.07.2009, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-1181/2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2009 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань – Клименко О.В., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2009 року, позивачем було подано до суду позов про стягнення аліментів на дитину, посилаючись на те, що з відповідачем по даній справі вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 01 липня 1995 року по теперішній час. В цей час нею подано позов до Лозівського міськрайонного суду про розірвання шлюбу. Від даного шлюбу подружжя має малолітнього сина - ОСОБА_3 , 24 квітня 1996 року народження, який знаходиться на утриманні позивачки. Син в даний час та після розірвання шлюбу буде мешкати з позивачкою, відповідач буде сплачувати аліменти на його утримання. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини надає нерегулярно. Угода про добровільну сплату аліментів між ними не досягнута.

Про ОСОБА_2 позивачка повідомляє наступні дані: народився 12 травня 1975 року, уродженець міста Лозова, Харківської області; працює: Лозівська дистанція електропостачання Південної залізниці, ЄЧК-5, машиністом крана на з/д ходу. Відповідач інших дітей не має, по виконавчих листах стягнення з нього не провадяться, хронічними захворюваннями не страждає, інвалідом, пенсіонером не є. Таким чином, відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно на її утримання не надає. На підставі викладеного, позивач у позовній заяві прохає суд стягнути з відповідача по справі, ОСОБА_2 , 12 травня 1975 року народження, уродженця міста Лозова, Харківської області аліменти на її, ОСОБА_1 , користь на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , 24 квітня 1996 року народження, в розмірі ? частини його заробітку (доходу), але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі в суд позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги.

У судовому засіданні відповідач позов визнав. В своїх поясненнях відповідач вказав, що дійсно, в даному шлюбі, у них з позивачем, народився син: ОСОБА_3 , 24 квітня 1996 року народження, який проживає разом з позивачем та знаходяться на її утриманні. Крім того відповідач пояснив, що він особисто надає деякі грошові кошти сину, а не позивачу, оскільки не бажає, щоб ці гроші отримувала позивач, а син, має можливість витрачати їх сам на власний розсуд. Відповідач зазначив, що він має нормальний стан здоров»я, інвалідом не являється, пільгами з держави ні якими не користується, ніякі утримання по виконавчим листам з нього не проводяться, працює у Лозівській дистанції електрозабезпечення Південної залізниці на посаді машиніста, про що надав суду свій письмовий відзив на позовну заяву.

Згідно до ч.4 чт.130 ЦПК України. Визначено, що ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями ст.ст.174 і 175 ЦПК України./span>

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ксерокопії свідоцтва про шлюб, судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 01 липня 1995 року (а.с.№ 5).

Із ксерокопії свідоцтва про народження на ОСОБА_3 (а.с.№_6), вбачається, що дійсно – ОСОБА_3 , народився 24 квітня 1996 року і в графі «Батько» вказано – ОСОБА_2 , тобто відповідач по справі, а в графі «Мати» зазначено ОСОБА_1 позивач по справі.

Також, згідно довідки КП «Комжитло» (а.с.№7), вбачається, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 , і має такий склад сім’ї: ОСОБА_3 – син, 24 квітня 1996 року народження, Відповідно до довідки з місця роботи на ОСОБА_2 , вбачається, що він працює в Лозівській дистанції електрозабезпечення Південної залізниці на посаді машиніста крану на залізничному дорожньому ходу і його середній заробіток складає 1869,91 грн. (а.с.№8).

Згідно довідки про доходи на ОСОБА_1 (а.с.№9), вбачається, що вона дійсно працює в Лозівській міській лікарні на посаді молодшої палатної медсестри, та її середня заробітна плата 900 грн.

Як вже вище зазначалося, відповідач визнав позов у повному обсязі, вказав, що він знає про свій обов»язок про утримання дитини з моменту її народження і до досягнення нею повноліття. Матеріальну допомогу на утримання дитини позивачу особисто не надає, надає деякі грошові кошти самій дитині.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини, в порушення вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України та ч.2 ст.51 Конституції України, в яких зазначено, що: «Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття».

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров”я та матеріальне положення дитини, стан здоров”я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач працює. Суд враховує, що відповідач визнав позов позивача, працює, має задовільний стан здоров»я та те, що з нього не проводяться стягнення за виконавчими листами, суд вважає можливим позов позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ? частини його заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

У своїй позовній заяві позивачем не заявлено, про допуск негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з відповідача в межах платежу за один місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює прядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 грн.50 коп.

Керуючись ст.ст.7, 10, 11, 15, 57, 60, 79, 81, 88, 130, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 367 ч. 1 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито»; п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , 12 травня 1975 року народження, уродженця м. Лозова, Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого Територіально-галузеве об»єднання «Південна залізниця» дистанція електропостачання Південної залізниці (адреса розташування: АДРЕСА_3 ) на посаді машиніста крана на залізничному дорожньому ходу, – на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , народження 24 квітня 1996 року у розмірі ? частини його заробітку та доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду – 24 червня 2009 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 51 (п»ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 (сім) гривень 50 копійок ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України./span>

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд