Ухвала суду № 41465304, 19.11.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2897/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Музика О. В.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

19.11.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Авраменко Т.М.,

суддів: Суржика М.М., Суровицької Л.В.,

при секретарі: Кравченко Я.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Капустянський граніт» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Капустянський граніт» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Капустянський граніт» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Зазначав, що працював у відповідача водієм і 12 вересня 2013 року був звільнений, оскільки відповідач тривалий час не виплачував заробітну плату. При звільненні відповідачем не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 16153 грн.27 коп. Судовим наказом від 17 січня 2014 року зазначена сума стягнута на його користь, судовий наказ виконано 17 березня 2014 року.

Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, починаючи з дня звільнення з 12 вересня 2013 року по 17 березня 2014 року в сумі 9292 грн.59 коп.

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнив, просив стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з дня вимоги про виплату заборгованості по зарплаті, тобто з 18 вересня 2013 року по 17 березня 2014 року в сумі 8926 грн. 74 коп.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2014 року позов задоволено повністю, стягнуто на користь позивача середній заробіток в сумі 8926 грн. 74 коп. та в дохід держави судовий збір 243 грн.60 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на те, що позивач пропустив строк звернення із зазначеним позовом до суду, відсутня вина відповідача у затримці розрахунку при звільненні. Крім того, представник позивача не мав права на ведення справи в суді з питань стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а мотивувальна частина рішення не відповідає вимогам закону.

В засідання апеляційного суду позивач, представник позивача та відповідач, повідомлені про час та місце розгляду справи під розписку (а.с.93-99), не прибули, причини неявки не повідомили клопотання про відкладення розгляду справи не подавали. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є істотними (ч.1 ст.308 ЦПК України).

Позивач працював водієм у товаристві, 12 вересня 2013 року був звільнений, в день звільнення не працював. 18 вересня 2013 року відповідач отримав письмову вимогу позивача про виплату йому заборгованості з заробітної плати (а.с.10-11).

Заборгованість по заробітній платі на день звільнення становила 16153 грн.27 коп., середньоденна заробітна плата - 73 грн.17 коп. що підтверджується довідкою відповідача (а.с.5) Спір між сторонами щодо розміру сум, які підлягали виплаті в день звільнення, відсутній.

Судовим наказом від 17 січня 2014 року стягнуто з відповідача на користь позивача 16153 грн.27 коп. заборгованості по заробітній платі (а.с.8), заборгованість виплачена позивачу 17 березня 2014 року (а.с.6).

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.

Зазначена правова позиція, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, викладена в постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі №6-76 цс 14, в постанові Верховного Суду України від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у невиплаті заробітної плати в день звільнення позивача, є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

В п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.1ст.233КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тобто, початок перебігу тримісячного строку за заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки починається з наступного дня після виплати всіх належних позивачці при звільненні сум, а не з дня набрання чинності рішення суду про їх стягнення з відповідача, яке є невиконаним.

В постанові №6-77 цс 11 від 26 грудня 2011 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що перебіг передбаченого ст.233 КЗпП України тримісячного строку на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні починається з наступного дня після проведення фактичного розрахунку незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу 17 березня 2014 року (а.с.6), з позовом до суду він звернувся 17 квітня 2014 року, чим спростовуються доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Повноваження ОСОБА_3 на представництво інтересів ОСОБА_2 в суді і у виконавчій службі з усіма правами, наданими законом позивачу, підтверджуються довіреністю, яка посвідчена секретарем Мар'янопільської сільської ради Новоукраїнського району 10 вересня 2013 року за реєстром №34, строк дії довіреності до 10 вересня 2014 року (а.с.14). Всі дії представника з пред'явлення позову, ведення справи в суді схвалені позивачем. Зазначеним спростовуються доводи відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307,ст.308,ст.313,п.1 ч.1 ст.314,ст.315 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Капустянський граніт» відхилити, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя:

судді: