Рішення № 41463325, 19.09.2014, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/1813/14

Провадження № 2/243/1011/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2014 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Каліух К.М,

за участі представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2014 року ПАТ "Ідея Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтувавши свої вимоги тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № Б91.124.70038 від 29.04.2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 6810 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків у розмірі 23 %. Проте відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, в наслідок чого утворилась заборгованість станом на 08.01.2014 року у сумі 10445 грн. 66 коп., з яких: прострочений борг у розмірі 1319 грн. 59 коп., прострочені проценти у розмірі 3040 грн. 96 коп., строкові проценти у розмірі 5 грн. 82 коп., пеня за несвоєчасне погашення платежів у розмірі 6079 грн. 29 коп.. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явилась, подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти винесення заочного рішення. Оскільки наслідки ст. 224 ЦПК України зрозумілі, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про слухання справи у її відсутності, просила розглянути справи за участі її представника.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав частково, просив зменшити розмір пені, а також просив застосувати до пені строк позовної давності, про що подав відповідні заперечення та заяву. про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № Б91.124.70038 від 29.04.2011 року (а.с. 10-17), відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 6810 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків у розмірі 23 %.

Згідно положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушенні зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач, згідно Розрахунку заборгованості за договором № Б91.124.700380 від 29.04.2011 року (а.с.3) станом на 08 січня 2014 року у сумі 10445 грн. 66 коп., з яких: прострочений борг у розмірі 1319 грн. 59 коп., прострочені проценти у розмірі 3040 грн. 96 коп., строкові проценти у розмірі 5 грн. 82 коп., пеня за несвоєчасне погашення платежів за останній рік несплати у розмірі 6079 грн. 29 коп.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Істотними обставинами в розумінні частини 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку також може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо його зменшення.

Враховуючи, що про порушення зобов'язання відповідачем Банк дізнався ще 07 серпня 2012 року, коли відповідач сплатив останній платіж (наведена обставина визнана позивачем та вбачається із змісту позовної заяви), а до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся лише 05 березня 2014 року, тобто після спливу більше ніж півтора року після початку порушення зобов'язання та через півроку після закінчення строку виконання зобов'язання, до цього будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача не приймав, чим сприяв збільшенню розміру неустойки та кредитним договором, суд виходить із засад цивільного судочинства, а саме розумності та справедливості, вважає можливим на підставі частини 2 ст. 616 ЦК України та частини 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача у сумі 633 грн. 63 коп.

Такого висновку, суд дійшов, враховуючи в тому числі висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ "Про відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно яких вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 статті 3, частини третьої 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконуватиме основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційній Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту що до сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положенням Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 185 року № 39/248 в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважив Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними інтересами споживачів їх кредитних послуг(абзац третій підпункту 3.2 пункту з мотивувальної частини рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Доводи представника відповідача щодо пропущення строку позовної давності, суд не приймає до уваги, оскільки, із наданої довідки-розрахунку вбачається, що позивач просить стягнути пеню за останній рік, тобто у межа строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № Б91.124.70040 від 06.05.2011 року, станом на 08 січня 2014 року, яка складається із: простроченого боргу у розмірі 1319 грн. 59 коп., прострочених процентів у розмірі 3040 грн. 96 коп., строкових процентів у розмірі 05 грн. 82 коп., пені за несвоєчасне погашення платежів у розмірі 633 грн. 63 коп.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Оскільки суд ухвалює рішення на користь позивача, то відповідно позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп., також підлягають задоволенню

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1049,1050ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк", на р/р 29090500033016, код ЄДРПОУ 19390819, МФО 336310, суму заборгованості за кредитним договором № Б91.124.70038 від 29 квітня 2011 року, яка утворилася станом на 08 січня 2014 року, та складається із простроченого боргу у розмірі 1319 (одна тисяча триста дев'ятнадцять) грн. 59 коп., прострочених процентів у розмірі 3040 (три тисячі сорок) грн. 96 коп., строкових процентів у розмірі 5 (п'ять) грн. 82 коп., пені за несвоєчасне погашення платежів у розмірі 633 (шістсот тридцять три) грн. 63 коп..

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" судовий збір у розмірі 243(двісті сорок три) грн. 65 коп. на р/р 29090500033016, код ЄДРПОУ 19390819, МФО 336310.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення складено у нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 24 вересня 2014 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду: О.В.Ільяшевич