Постанова № 41460797, 19.11.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

19 листопада 2014 р. справа № 820/16763/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Губської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 22.07.2014 р. № 0003661702;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 р. № 0003651702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22544,43 грн., з яких 18035,54 грн. - за основним платежем, 4508,89 грн. - за штрафними санкціями;

- скасувати рішення від 22.07.2014 р. № 0003671702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3849,86 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 192,49 грн.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2014 р. в частині вимоги про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 3849,86 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 08.07.2014 р. № 2702/1702/НОМЕР_4 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р." відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 22.07.2014 р. № 0003651702, № 0003661702 та рішення від 22.07.2014 р. № 0003671702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2014 р. Позивач вважає висновки актів перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу такими, що підлягають частковому скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в актах перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога прийняті на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.08.2000 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 14.08.2000 р., є платником ПДВ, згідно свідоцтва від 03.10.2012 р. НОМЕР_6, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_5.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4) щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.

Результати перевірки оформлені актом від 08.07.2014 р. № 2702/1702/НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 20-35). В акті зазначено про порушення позивачем:

- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого у 2011 році було занижено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 19294,53 грн. у 2013 році;

- п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15500,86 грн. за 2013 рік, а саме: липень 2013 року - на загальну суму ПДВ 1123,68 грн., серпень 2013 року - на загальну суму ПДВ 798,34 грн., вересень 2013 року - на загальну суму ПДВ 3638,68 грн., жовтень 2013 року - на загальну суму ПДВ 1689,33 грн., листопад 2013 року - на загальну суму ПДВ 5823,06 грн., грудень 2013 року - на загальну суму ПДВ 2427,77 грн.;

- ст. 4 та ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI - заниження суми чистого доходу за 2013 рік на загальну суму 113497,58 грн.;

- ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за 2013 рік, внаслідок чого було донараховано єдиного соціального внеску на суму 6762,34 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем 22.07.2014 р. прийняте податкове повідомлення - рішення № 0003651702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 24118,16 грн., з яких 19294,53 грн. - за основним платежем, 4823,63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення - рішення № 0003661702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 19376,08 грн., з яких 15500,86 грн. - за основним платежем, 3875,22 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та рішення № 0003671702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу донараховано єдиного внеску у розмірі 6762,34 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 338,12 грн. (т. 1 а.с. 10, 11, 13).

Також, відповідачем на підставі вказаного акта перевірки винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-23 від 22.07.2014 р. на суму 6762,34 грн. (т. 1 а.с. 12).

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок податкового органу про те що обсяг виручки, вказаний у декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_3, у 2013 році не відповідає випискам банку. У період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. згідно наданої звітності валовий дохід склав 1967457,56 грн. (без ПДВ), але в ході проведення перевірки було встановлено, що на розрахунковий рахунок позивача в АТ «Райффайзен Банк Аваль» НОМЕР_7 надійшло грошових коштів за товар на загальну суму 1975850,84 грн. (без ПДВ), що на 8393,28 грн. більше, ніж вказано у податковій звітності. Отже, перевіркою встановлено заниження валового доходу у 2013 році на загальну суму 8393,28 грн., в наслідок чого порушено п. 164.1 ст. 164 ПК України. Позивач не заперечує проти зазначеного порушення, тому суми грошових зобов'язань та штрафних санкцій, визначених в оспорюваних рішеннях за вказане порушення, позивачем не оскаржуються.

Також, на думку податкового органу, позивачем завищено витрати за 2013 рік на суму 105104,30 грн. В ході перевірки ФОП ОСОБА_3 не надано пояснень та документального підтвердження стосовно використання придбаних ТМЦ та виконання ремонту основних засобів позивача на вказану суму. На думку відповідача, витрати у вигляді вартості ремонту та обслуговування основних засобів, зокрема, приміщень, не включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування. Отже, позивачем у 2013 році занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 19294,53 грн., що є порушенням п. 167.1 ст. 167, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України. Також, на думку відповідача, позивачем в порушення п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит, до складу якого зайво віднесено суми ПДВ з вартості ТМЦ та ремонтних робіт у загальному розмірі 15500,86 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю позивача, внаслідок чого занижено до сплати ПДВ у розмірі 15500,86 грн.

Крім того, оскільки за результатами проведеної перевірки відповідачем було встановлено завищення валових витрат позивача у липні-грудні 2013 року на суму 105104,30 грн. та заниження валового доходу у грудні 2013 року на суму 8393,28 грн., вказане призвело до заниження чистого доходу, отриманого у 2013 році на загальну сум 113497,58 грн., внаслідок чого порушено ст. 4 та ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим встановлено заниження сум єдиного внеску від суми чистого доходу за 2013 рік, що є порушенням ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". У зв'язку з цим позивачу було донараховано єдиного соціального внеску на суму 6762,34 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 338,12 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач займався виробництвом виробів із пластмас та іншими видами оптової торгівлі на загальній системі оподаткування за безготівкові кошти з використанням праці найманих працівників.

Місцем фактичного здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 є нежитлові будівлі загальною площею 635,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Вказані нежитлові будівлі були куплені ОСОБА_3 у 2007 р. згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 11.04.2007 р.

Крім того, 03.12.2010 р. ФОП ОСОБА_3 отримав в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,5 га за адресою: АДРЕСА_2, на якій розташовані нежитлові будівлі, що належать ФОП ОСОБА_3 на праві власності. Згідно п. 15 договору оренди землі від 03.12.2010 р., цільовим призначенням орендованої земельної ділянки визначена комерційна діяльність.

У 2013 р. у позивача було 3 найманих працівників, згідно копій трудових договорів (т. 1 а.с. 137-141).

У зв'язку з цим, ФОП ОСОБА_3 зазначає, що газова колонка Bosh WR 15-2p, газовий стаціонарний чавунний колект 20 TLO з технічним обслуговуванням газового обладнання, мийка К5.200 з аксесуарами (для миття бетонної підлоги) були придбані для забезпечення належних робочих умов його найманих працівників та на виконання вимог щодо охорони праці, що підтверджується належними первинними документами (т. 1 а.с. 142-198).

ФОП ОСОБА_3, виконуючи вимоги законодавства щодо забезпечення пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, відніс до валових витрат вартість монтажу системи блискавкозахисту, вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій, вартість снігоприбирача електричного, що підтверджується належними первинними документами (т. 1 а.с. 199-238, т. 2 а.с. 11-27).

Згідно ст. 4 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р. № 4004-XII, громадяни мають право на безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище.

Згідно ст. 46 Господарського кодексу України, підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України.

Згідно статті 1 Постанови КМ України від 27.06.2003 р. N 994 „Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат", приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема, щодо: виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів, захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок; систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, тощо.

Більше того, у зазначеній Постанові вказано, що зазначені у переліку заходи та засоби з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що відповідно до законодавства використовують найману працю, здійснюються та придбаваються з урахуванням вимог підпункту "є" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 та підпункту 140.1.1 статті 140 Податкового кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку, що перераховані витрати правомірно віднесені ФОП ОСОБА_3 до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю.

Відповідно до положень статті 20 Кодексу цивільного захисту України, на ФОП ОСОБА_3 як на суб'єкта господарювання покладено наступні обов'язки: 1) забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об'єктах суб'єкта господарювання; 19) розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; 21) забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 р. N 126, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 р. за N 1410/10009, визначено:

« 4.1.1. Територія підприємств, ділянок, що межують з житловими будинками, дачними та іншими будівлями, протипожежні розриви між будинками, спорудами, майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні постійно утримуватися в чистоті та систематично очищатися від сміття, відходів виробництва, тари, опалого листя, котрі необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця.

4.1.3. Дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, взимку очищатися від снігу. Забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів.».

Крім того, 19.11.2013 р. Харківським районним управлінням ДСУ з надзвичайних ситуацій у Харківській області ФОП ОСОБА_3 було винесено припис № 232 про усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, в т.ч. було зобов'язано ФОП ОСОБА_3 провести вогнезахисну обробку дерев'яних конструкцій, обладнати пристроями блискавкозахисту будівлі цеху та забезпечити очистку території (а.с. 120-122).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. "є" п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства.

Отже, суд приходить до висновку, що на виконання вказаного припису № 232 та вимог діючого законодавства щодо пожежної безпеки ФОП ОСОБА_3 правомірно відніс до витрат вартість монтажу системи блискавкозахисту, вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій, вартість снігоприбирача електричного та ін.

Як вже було зазначено, нежитлові будівлі та орендована ФОП ОСОБА_3 земельна ділянка використовуються ним для здійснення господарської діяльності, що не заперечує відповідач в акті перевірки.

Згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно абз. «г» п. 138.8.5 ст. 138 ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі з загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 32 наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів», витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Вказане було зроблено ФОП ОСОБА_3 при віднесенні до витрат вартості ремонтних робіт його нежитлових приміщень (за адресою: АДРЕСА_2) для підтримання їх робочого стану та для забезпечення належних умов праці найманих працівників, що підтверджується належними первинними документами (т. 2 а.с. 28-108).

Відповідно до п. 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.

Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що у разі поліпшення основних засобів платник податків не може відносити понесені витрати до витрат звітного періоду. Тобто, під поліпшенням розуміється зростання характеристик об'єкту, внаслідок чого зростають його корисні властивості.

В даному випадку поліпшення основних засобів ФОП ОСОБА_3 - вказаних нежитлових приміщень призвело б до зростання їх технічних характеристик: збільшення виробничої потужності, економічності, швидкості, обсягів, якості виконуваних робіт тощо. Відповідачем не доведено зростання таких характеристик або інших властивостей основних засобів ФОП ОСОБА_3

В той же час, ФОП ОСОБА_3 підтверджено понесення витрат належними первинними документами: накладними, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та іншими первинними документами, що були надані до перевірки.

Суд зазначає, що позивач не здійснював поліпшення своїх приміщень, а проводив виключно поточний ремонт приміщень для підтримання їх в робочому стані, що не призвело до зростання корисних властивостей приміщень. Згідно листа Державного комітету України з будівництва та архітектури «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів» від 30.04.2003 р. N 7/7-401 визначено, що поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Отже, суд приходить до висновку, що ремонт, в тому числі поточний ремонт приміщень позивача, в яких він здійснює свою господарську діяльність, був направлений на підтримання та приведення в робочий стан його приміщень.

Таким чином, витрати, понесені позивачем на ремонт, придбання будівельних матеріалів для здійснення поточного ремонту є втратами на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів, а не витратами, пов'язаними з реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних засобів.

Зазначена правова позиція щодо тлумачення норм законодавства з приводу обґрунтованості віднесення валових витрат фізичної особи-підприємця на ремонт основних засобів також підтверджується судовою практикою, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2014 р. № К/800/55889/13 (т. 2 а.с. 144-145).

Отже, суд дійшов висновку, що вказані вище та документально підтверджені витрати включені ФОП ОСОБА_3 до складу витрат у 2013 році правомірно, з урахуванням положень п. 177.2 ст. 177 ПК України, при цьому належними первинними документами підтверджується їх цільове використання у межах здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За правилами п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України, якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Суд зазначає, що відомості, що містяться у наданих позивачем до перевірки документах, відповідачем не спростовані, а висновок про безпідставне формування ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, відповідачем не доведено.

Згідно з положеннями п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду" визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд зазначає, що всі надані ФОП ОСОБА_3 первинні документи відповідають вимогам наведених норм, а отже підтверджують правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 15550,86 грн. в результаті придбання будівельних матеріалів, газового обладнання, проведення робіт із блисковозахисту, за проведення вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій та ін., що в свою чергу обумовлене потребами звичайної господарської діяльності. Суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про завищення валових витрат позивача у липні-грудні 2013 року на суму 105104,30 грн. та заниження ПДВ у розмірі 15500,86 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та податкової вимоги - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 22.07.2014 р. № 0003661702.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 р. № 0003651702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22544,43 грн., з яких 18035,54 грн. - за основним платежем, 4508,89 грн. - за штрафними санкціями.

Скасувати рішення від 22.07.2014 р. № 0003671702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3849,86 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 192,49 грн.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2014 р. в частині вимоги про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 3849,86 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) судові витрати у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 20.11.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.