Ухвала суду № 41458390, 13.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/12198/13-ц 13.11.2014 13.11.2014 13.11.2014

Провадження №22-ц/784/3009/14

Провадження № 22ц/784/3009/2014 Головуючий у першій інстанції: Тішко Д.А.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

13 листопада 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю: представника позивача Носової О.Г.,

третьої особи ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2014 року

за позовом

публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2013 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що 10 липня 2008 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" уклав з ОСОБА_4 кредитний договір № 014/08-112/80661, за яким надав останньому кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 103000 доларів США на споживчі цілі, строком до 10 червня 2015 року зі сплатою 14,0 % річних.

При цьому, по даному кредитному договору 10 липня 2008 року було укладено договір іпотеки з ОСОБА_6, за яким остання передавала в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

15 листопада 2011 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 4 та додаткову угоду № 5 до кредитного договору № 014/08-112/80661 від 10 липня 2008 року, відповідно до яких було змінено валюту виконання зобов'язань за кредитним договором на гривню, а також зменшено розмір щомісячного платежу.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 порушує кредитні зобов'язання та має станом на 13 серпня 2013 року заборгованість у розмірі 893767 грн. 64 коп., позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитом звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2014 року позов задоволено. Постановлено звернути стягнення на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, шляхом продажу предмета іпотеки через проведення прилюдних торгів з початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/80661 від 10 липня 2008 року в розмірі 893767 грн.64 коп. Також суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/08-112/80661, відповідно до якого банк надав останньому кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 103000 доларів США на споживчі цілі, строком до 10 червня 2015 року зі сплатою 14,0 % річних.

10 липня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір, за яким остання передала в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 715369 грн.

Додатковою угодою № 4 до кредитного договору від 15 листопада 2011 року сторони змінили валюту виконання зобов'язання за кредитом з доларів США на гривні.

Позичальник порушував взяті зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту, у зв'язку з чим станом на 13 серпня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 893767 грн. 64 коп., яка складається з: 758035 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом, 49258 грн. 29 коп. - заборгованість за відсотками, 86473 грн. 46 коп. - пеня.

Доводи апелянта про те, що банком не враховано платежі від 31 липня та 14 серпня 2013 року, є необґрунтованими, оскільки банком пред'явлені вимоги щодо заборгованості станом на 13 серпня 2013 року, а також банком включено в розрахунок платіж від 31 липня 2013 року в розмірі 3000 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 589, 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порушення позичальником взятих зобов'язань за договором кредиту, через яке утворилась зазначена вище заборгованість, є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання апелянта на те, що банк не вимагав дострокового погашення кредиту, а тому не має права вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суперечать доказам по справі.

Як вбачається з листів банка від 13 серпня 2013 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 направлялись вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитом в зв'язку з порушенням позичальником умов договору. При цьому банк вимагав протягом не більш ніж 30 календарних днів здійснити дострокове погашення кредиту.

Зазначену вимогу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 отримали 21 серпня 2013 року (а.с. 25, 26).

Твердження апелянта про безпідставність вимог банку щодо звернення стягнення на іпотечне майно через те, що строк кредитного договору не закінчився, не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення положень ст.ст. 589, 590 ЦК України.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: