Постанова № 41457339, 19.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа № 918/1012/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - Цецик І.М., довіреність в справі

відповідача - Сонько М.В., керівник

третьої особи - Бурин Ю.О., довіреність в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національної академії аграрних наук України

на рішення господарського суду Рівненської області від 02.09.2014 р.

у справі № 918/1012/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім " Украгропром" м. Київ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" с. Городець Володимирецького району Рівненської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національної академії аграрних наук України м. Київ

про стягнення 2 392 400,00 грн., з яких 1 196 200 грн. 00 коп. - основного боргу, 1 196 200 грн. 00 коп. - штрафу

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 918/1012/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Олексюк Г.Є.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/1012/14 від 02.09.14р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено порушення виконання зобов'язання з боку відповідача.

Відповідачем не подано доказів, які б спростовували факт невиконання перед позивачем зобов'язань згідно контракту по поставці товару на загальну суму 1 196 200 грн. 00 коп.

А тому, позовні вимоги в частині стягнення 1 196 200 грн. 00 коп. - боргу є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявленого до стягнення 1 196 200 грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 100% від суми попередньої оплати судом враховується, що відповідно до ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України), зокрема, сплата неустойки (пені).

Відповідно до п.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.2 контракту визначено, що за невиконання Продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 100% (ста відсотків) вартості недопоставленого Товару.

Судом встановлено факт не виконання відповідачем зобов'язання на суму 1 196 200 грн. 00 коп.

На підставі наведеного суд вважає правомірним застосування до боржника штрафних санкцій у розмірі 1 196 200 грн. 00 коп. (100% вартості недопоставленого товару), з огляду на те, що позовні вимоги в цій частині теж підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національної академії аграрних наук України звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 02.09.14р. у справі 918/1012/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права, посилається на те, що станом на 01.09.2014 року третя особа не отримала копію позовної заяви з додатками по справі, 0109.2014 року для суду першої інстанції було направлено телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи. Однак, в порушення п.3 ст.22 ГПК України суд здійснив розгляд справи та прийняв рішення без участі третьої особи. Фактисно апелянт був позбавлений можливості здійснити свої процесуальні права по участі в господарському засіданні, подати свою позицію з приводу поданого позову. Докази, які подані позивачем в розумінні статті 34 ГПК України не можна вважати неналежними та такими, що підтверджують факт виконання останнім умов договору.

Крім того, стягнення штрафу повинно було застосовано від дня, коли продавець дізнався або міг дізнатися про порушення свого права. Відповідно до пункту 3.2 Форвардного контракту, кінцевим строком поставки товару за контрактом є 30 жовтня 2011 року. Таким чином, вже з 31.10.2011 року виконання зобов"язання було прострочено, що дало змогу позивачу застосувати штрафні санкції. Однак, позивач не скористався своїм павом вчасно. Пункт 1 ч.2 ст.258 ЦК Цкраїни встановлює один рік. А тому, місцевий господарський суд порушив норми матеріального права та не з"ясував повністю всі обставини, що мають значення по справі.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 02.09.14р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судовому засіданні 19.11.2014р. підтримала доводи апеляційної скарги. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 02.09.2014р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.11.2014р. підтримав позицію представника третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2014р. заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 02.09.2014р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

15.10.2014р. на адресу суду від третьої соби надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським судом міста Києва справи №910/19370/14 за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім " Украгропром" про визнання недійсним форвардного контракту № ФК 22/12-10-10 від 22.12.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2014р. заперечив проти поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки вважає його безпідставним.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що всі обставини що мають значення для даної справи, можуть бути встановлені господарським судом самостійно у справі №918/1012/14, судова колегія прийшла до висновку, що клопотання представника третьої соби про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським судом міста Києва справи №910/19370/14 за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім " Украгропром" про визнання недійсним форвардного контракту № ФК 22/12-10-10 від 22.12.2010 року не підлягає до задоволення.

Щодо поданого представником відповідача клопотання про застосування строків позовної давності, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

За приписами ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Поряд з цим, пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 12.03.2009 р. N 01-08/163 визначено, що за змістом ч. 3 ст. 267 ЦК України відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду (внаслідок застосування позовної давності та в зв'язку з цим необхідності відмови в позові) за відсутності підстав для такого скасування, передбачених статтею 104 ГПК.

Поряд з цим, ч. 2 підпункту 2.1. пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 визначено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, оскільки вимога про застосування строків позовної давності відповідачем, який був присутній в судових засіданнях, не була заявлені до суду першої інстнції і неможливість її подання в суді першої інстанції апеляційному суду не доведена, тому клопотання останнього про застосування строків позовної давності апеляційною інстанцією не розглядається.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 02.09.14р. у даній справі слід змінити, а апеляційну скаргу скаржника залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Між Товаристовом з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" (покупець) та Державне підприємство "Дослідне господарство"Городецьке" НААН України (продавець) уклали форвардний контракт № ФК № 22/12-10-10 від 22.12.2010 року( ас.9-а.с.14) .

Відповідно до п.п.2.1 п.2 контракту базовим активом виступає: просо фуражне власного урожаю 2011року (далі за текстом "Товар-1"), або набуте Продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ: Технічні умови: вологість - 13,5 % макс. смітна домішка - 8 % макс. зернова домішка - 15 % макс. без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів кількості 112,00 (сто дванадцять) тон в заліковій вазі Елеватора. 2.1.2Люпін (Товар-2) власного урожаю 2011року, або набуте Продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4827:2007 Технічні умови: вологість - 14 % макс. смітна домішка - 2 % макс. зернова домішка - 4 % макс. без насіння карантинних рослин, шкідників та сторонніх запахів, у кількості 200 (двісті) тон в залікової вазі Елеватора. 2.1.3 Льон (масл.) власного урожаю 2011 року (далі за текстом "Товар-3"), або набуте Продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4967:2008: Технічні умови: вологість - 8 % макс. смітна домішка - 2 % макс. масляна домішка - 5,0 % макс. без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів. у кількості 200 (двісті) тон в залікової вазі Елеватора. 2.1.4. Гречка 2-го класу (Товар-4) власного урожаю 2011 року, або набуте Продавцем в інший, незаборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4524:2006 "Гречка". Вимоги при заготівлях та поставках": Технічні умови: вологість - 14,5 % макс. смітна домішка - 5 % макс. без шкідників, окрім зараженістю кліща не вище 2-го ступеню. у кількості 100 (сто) тон в залікової вазі Елеватора.

Пунктом 3.1 контракту встановлено, що поставка Товару за цим Контрактом здійснюється на умовах Інкотермс 2010 EXW (франко-елеватор) сертифікований Дубровицький КХП, який розташований за адресою: Рівненська обл., смт. Дубровиця (далі - Елеватор), а підпунком 3.2 п.3 контракту кінцевий строк поставки Товару за цим Контрактом встановлюється Сторонами:- Товар-1 до 30 жовтня 2011 року; - Товар-2 до 30 жовтня 2011 року; -Товар - 3 до 01 вересня 2011 року; - Товар-4 до 30 жовтня 2011 року.

Умовами п.3.3 контракту встановлено, що поставка вважається здійсненою в момент підписання Акта приймання-передавання Товару на базисі поставки відповідно до умов п.3.1 цього Контракту. Загальна вартість Конракту складає 836000,00 грн.(п.п.4 п.4 Контракту).

Підпунктом 5.1 п.5 вказаного контракту визначено, що оплата Товару проводиться покупцем ( позивачем) на умовах 100% попередньої оплати траншами за наступним графіком, узгодженим Сторонами: перший транш в розмірі 60% вартості Товару у строк до 01.06.2011 року; другий транш в розмірі 30% вартості Товару у строк до 01.08.2011 року; третій танш в розмірі 10% вартості Товару у строк до 15.09.2011 року. Зобов"язання Покупця ( позивача) щодо оплати Товару вважається виконаними з моменту списання останнього траншу з розрахункового рахунку Покупця ( позивача). Продавець ( відповідач) у день надходження кожного траншу на свій поточний рахунок видає покупцю ( позивачу) податкову накладну на відповідну суму. ( п.п.5.3 тп п.п.5.4 контракту).

Умовами п.12.2 конракту визначено, що контракт набирає чинності з дня йогопідписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печетками Сторін і дієдо повного виконання Сторонами своїх зобов"язань за цим Контрактом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 30.08.2011 року до форвардного контракту № ФК 22/12-10-10 від 22.12.2010 року Згідно із нею сторони виклали у новій релакції п.п.2.1 п.2 форнардного контракту щодо базового актив, ціни базовогоактиву та строку оплати вартості різниці загальної вартості Контракту.

Так,п. 2.1 контракту виклали в наступній редакції: "2.1. Базовим активом (далі за текстом "Товар") за цим Контрактом виступає: 2.1.1 Просо фуражне власного урожаю 2011року (далі за текстом "Товар-1"), або набуте Продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ: Технічні умови: вологість - 13,5 % макс. смітна домішка - 8 % макс. зернова домішка - 15 % макс. без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів кількості 189,00 (сто вісімдесят дев'ять) тон в заліковій вазі Елеватора.2.1.2. Люпин власного урожаю 2011 року (далі - "Товар-2") , або набуте Продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4827:2007 Технічні умови: вологість - 14 % макс. смітна домішка - 2 % макс. зернова домішка - 4 % макс. без насіння карантинних рослин, шкідників та сторонніх запахів, у кількості 200 (двісті) тон в залікової вазі Елеватора. 2.1.3 Льон (масл.) власного урожаю 2011 року (далі за текстом "Товар-3"), або набуте Продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4967:2008: Технічні умови: вологість - 8 % макс. смітна домішка - 2 % макс. масляна домішка - 5,0 % макс. без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів. у кількості 200 (двісті) тон в залікової вазі Елеватора. 2.1.4. Гречка (Товар-4) власного урожаю 2011 року, або набуте Продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4524:2006 "Гречка. Вимоги при заготівлях та поставках": Технічні умови: вологість - 14,5 % макс. смітна домішка - 5 % макс. без шкідників, окрім зараженістю кліща не вище 2-го ступеню .у кількості 171 (сто сімдесят одна) тон в залікової вазі Елеватора. 2.1.5. Гірчиця (Товар-5) власного урожаю 2011 року, або набуте Продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає: вологість - 8,0 % макс. смітна домішка - 1 % макс. масляна домішка - 5,0 % макс. без насіння карантинних рослин, шкідників та сторонніх запахів у кількості 7 (сім) тон в заліковій вазі Елеватора.2.1.6. Овес (Товар-6) власного урожаю 2011 року, або набутий Продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4963:2008 "Овес. Технічні умови": вологість - 14,5 % макс. смітна домішка - 3 ,0% макс. зернова домішка - 10 % макс. без насіння карантинних рослин, шкідників та сторонніх запахів. у кількості 178 (сто сімдесят вісім) тон в заліковій вазі Елеватора".

Цією ж додаткової угодою п. 4.1 контракту виклали в наступній редакції:

"4.1.1. Ціна однієї тони Товару-1 в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор), встановлюється Сторонами у сумі: 583,33 гривень за 1 тону, ПДВ 20% - 116,00 гривень, всього 700,00 (сімсот грн. 00 коп.) гривень.

4.1.2 Ціна однієї тони Товару-2 в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор), встановлюється Сторонами у сумі: 1 666,67 грн., ПДВ - 333,33 грн., загальна вартість 2 000,00 (дві тисячі грн. 00 коп.) гривень.

4.1.3 Ціна однієї тони Товару-3 в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор), встановлюється Сторонами у сумі: 1 250,00 грн., ПДВ - 250,00 грн., загальна вартість 1 500,00 (дна тисяча п'ятсот грн. 00 коп.) гривень.

4.1.4 Ціна однієї тони Товару-4 в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор), встановлюється Сторонами у сумі: 1500,00 гривень за 1 тону, ПДВ 20% - 300,00 гривень, всього 1800 (одна тисяча вісімсот грн. 00 коп.) гривень.

4.1.5 Ціна однієї тони Товару-5 в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор), встановлюється Сторонами у сумі: 1500,00 гривень за 1 тону, ПДВ 20% - 300,00 гривень, всього 1800 (одна тисяча вісімсот грн. 00 коп.) гривень.

4.1.6 Ціна однієї тони Товару-6 в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор), встановлюється Сторонами у сумі: 625,00 гривень за 1 тону, ПДВ 20% - 125,00 гривень, всього 750,00 (сімсот п'ятдесят 00 коп.) гривень".

Також п. 4.4 Форвардного контракту № ФК 22/12-10-10 від "22" грудня 2010 року виклали в наступній редакції: "4.4 Вартість цього Контракту складає 1 078 833,33 грн., ПДВ - 214 366,67 грн., загальна вартість 1 286 200,00 гривень 00 коп., є кінцевою і зміні не підлягає" (а.с.15-а.с.16).

Додаткову угоду з боку Покупця підписано генеральним директором Пахотою В.Ю., з боку Продавця - директором Сонько М.В. та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов контракту ( п.п.5.1 п.5 контракту) позивач, відповідно до платіжних доручень: №2219 від 24.03.2011р. на суму 13 000,00 грн.; №2241 від 28.03.2011р. на сумі 363 400,00 грн.; №2273 від 30.03.2011р. на суму 14 100,00 грн.; №2339 від 04.04.2011р. на суму 41 072,00 грн.; №2369 від 05.04.2011р. на суму 2 240,00 грн.; №2395 від 07.04.2011р. на суму 13 000,00 грн.; №2491 від 19.04.2011р. на суму 23 000,00 грн.; №430205 від 20.04.2011р. на суму 13 000,00 грн.; №430329 від 21.04.2011р. на суму 72 100,00грн.; №430397 від 22.04.2011р. на суму 132 781,00 грн.;№430406 від 26.04.2011р. на суму 80 000,00 грн.; №430515 від 29.04.2011р. на суму 68 307,00 грн.;№430512 від 29.04.2011р. на суму 9 000,00грн.; №586312 від 16.11.2011р. на суму 14 299,00 грн.; №586382 від 18.11.2011р. на суму 183 082,53грн.; №586409 від 21.11.2011р. на суму 252 818,47грн. перерахував відповідачу попередню оплату на загальну суму 1 295 200грн. 00коп ( а.с.17-а.с.32), а відповідач видав податкові накладні відповідно до п.п.5.4 п.5 контракту( а.с.159-а.с.174).

На виконання умов контракту та змін до нього позивачу поставлено частину товару -гречка ( 2011 ) на суму 90000,00 грн., що підтверджується накладною № 101 від 01.11.2011 року ( а.с.34).

Окрім того, відповідачем було повернуто кошти в сумі 9000,00 грн. як помилково перераховані за с/г продукцію згідно договору № ФК 22/12-10-10 від 22.12.2010 року, що підтверджується банкіською випискою від 11.05.2011 року ( а.с.33).

Згідно акта звірки взаєморозрахунків станом на 29.11.2013 року борг відповідача перед позивачем дорівнює 1.196.200грн.00 коп., який відповідач не погасив.

Як вбачається з додаткових пояснень та доказів, видаткова накладна № 101 від 01.11.2011 року видана Продавцем - Державним підприємством «Дослідне господарство «Городецьке» НААНУ для Покупця ТОВ «ТД «Украгропром» про здійснення поставки Товару - Гречки врожаю 2011 року у кількості 50 тон за ціною 1500,00 гривень за 1 т.

Однак видаткова накладна № 101 від 01.11.2011 року містить помилкові дані про здійснення постачання за форвардним контрактом № ФК 08/09-10-02 від 11.01.2011 року.

Вказане підтверджується тим, що номенклатура базового активу Форвардного контракту № ФК 08/09-10-02 від 11.01.2011 року не містить товару Гречка.

А пункт 2.1.4 форвардного контракту 22/12-10-10 від 22.12.2010 року містить товар Гречка урожаю 2011 року (товар-4).

Пункту 2.1.4 додаткової угоди № 1 від 30.08.2011 року до форвардного контракту 22/12-10-10 від 22.12.2010 року також містить «Товар-4» - Гречка, ціна якого згідно пункту 4.1.4 цієї ж додаткової угоди становить 1500,00 гривень за одну тону.

Тому враховуючи той факт, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «ТД «Украгропром» поставка вказаного товару по видатковій накладній № 101 від 01.11.2011 року, в якій помилково зазначено номер форвардного контракту № ФК 08/09-10-02 від 11.01.2011 року, зарахована по форвардному контракту № 22/12-10-10 від 22.12.2010 року.

Зарахування поставки товару за видатковою накладною №101 від 01.11.2011 року визнано відповідачем - ДПДГ «Городецьке» НААНУ підтверджується підписанням з боку останнього Акту звірки взаємних розрахунків, у якому її відображено як постачання по форвардному контракту №22/12-10-10 від 22.12.2010 року і не заперечується сторонами у судовому засіданні..

Позивачем було направлено відповідачу лист -вимогу №07/05/14-02 від 07.05.2014 року про повернення залишку попередньої оплати, яка відповідачем отримана 15.05.2014р., однак залишена без відповіді та відповідного реагування, що й спричинило спір.

Тлумачення поняття форвардного контракту міститься в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств". Так, відповідно до пп. 1.5.1 п. 1.5 ст. 1 вказаного Закону, форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Положеннями статті 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 607 зазначеного Кодексу зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору можливе лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару.

Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Як встановлено місцевим господарським судом, товар визначений в специфікації до форвардного контракту (назва продукції), який підлягає передачі відповідачем на користь позивача є замінним, а тому, як встановлено судом першої інстанції, дія форс-мажорних обставин у 2003 - 2004 роках не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу товар, визначений в специфікації до форвардного контракту.

Як свідчать матеріали справи, товар зазначений в специфікації до форвардного контракту N 16 (пшениця 4-й клас; пшениця 3-й клас; пшениця 5-й, 6-й клас; ячмінь фуражний; кукурудза фуражна; жито група А; соняшник; цукор) визначений родовими ознаками, властивими усім речам того ж роду та вимірюється вагою, тобто є замінним. Врожай певного року без визначення його родових ознак не може бути самостійним предметом договору.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції встановивши, що позивач виконав зобов'язання за форвардним контрактом від 22.12.2010 року із змінами від 30.08.2011 року на суму 1.295.200,00 грн. а відповідач відповідними доказами не довів належного виконання зобов'язань за вказаним контрактом, як підстави для звільнення його від відповідальності, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення форвардним контрактом передоплати в сумі 1.196.200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт не виконання відповідачем зобов'язання на суму 1 196 200 грн. 00 коп., а отже мало місце прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

В порядку ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, ч. 1 ст. 230 ГК України та п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до п.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.2 контракту визначено, що за невиконання Продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 100% (ста відсотків) вартості недопоставленого Товару.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, договору та обставини справи, судова колегія вважає правомірним нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 196 200 грн. 00 коп. (100% вартості недопоставленого товару).

Однак, судова колегія зазначає, що за приписами статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

З урахуванням положень ст. 3 Цивільного кодексу України, які передбачають такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, вимоги ст. 233 Господарського кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих відповідачу, на 90 відсотків.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що в даному випадку судом дотриманий баланс інтересів сторін щодо зменшення розміру штрафу на 90%. До того ж, як необхідність використання права на зменшення неустойки, так і розмір, до якого вона підлягає зменшенню закон (ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України) відносить на розсуд суду.

Оскільки співвідношення пред'явлених до стягнення штрафних санкцій і наслідки порушення зобов'язання не є співрозмірними, стягнення 100 відсотків нарахованого штрафу призведе до зупинки підприємства відповідача та звільнення працівників, тоді як позивачу діями відповідача збитків не завдано.

Розмір неустойки, стягнення якої позивач зажадав з державного підприємства, дійсно значно перевищує розмір його збитків, доказів яких взагалі не представлено суду як першої так і апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зменшує розмір штрафу на 90% та відповідно стягує з Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" штраф в розмірі 10 %, що становить 119620,00грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 02.09.2014р. слід змінити в частині задоволення позову про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" штрафу в розмірі 1.196.200,00 грн.

Щодо застосуванння за заявою третьої особи строків позовної дівності, то судова колегія зазначає наступне.

За приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Пунктом 41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 12.03.2009 р. N 01-08/163 визначено, що Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною четвертою статті 27 ГПК передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками, зазначеними у цій статті).

Права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 ГПК та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як наведений припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб, про що зазначено і в ч. 4 підпункту 2.1. пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10.

Таким чином, з урахуванням викладеного, твердження скаржника про наявність підстав для застосуваня строків позовної давності судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Твердження скаржника про те що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права розглянуто справу без участі третьої особи судовою колегією відхиляються, оскільки третя особа в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довела тих обставин, на які вона посилалась, як на підставу порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені третьою особою в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

Поряд з цим, відповідно до вимог викладених у п.3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Така правова позиція підтримана у п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зокрема, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.49,п.3ч.1ст.83,ст.ст.99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 02.09.2014 року по справі №918/1012/14 змінити в частині задоволення позову про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" штрафу в розмірі 1.196.200,00 грн. та викласти його в наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (Рівненська область, Володимирецький район, с. Городець, вул. Жовтнева, буд 170, код 00729586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" (м. Київ, Шевченківський район, вул. Щусєва, буд. 36, код 36529168) 1 196 200грн. 00 коп. (один мільйон сто дев'яносто шість тисяч двісті гривень 00 коп.) - основного боргу, 119620грн. 00 коп. (один мільйон сто дев'яносто шість тисяч двісті гривень 00 коп.) - штрафу, 47 848 грн. 00 коп. (сорок сім тисяч вісімсот сорок вісім гривень 00коп.) - витрат по оплаті судового збору.

В стягненні штрафу в сумі 1076580,00грн. відмовити".

В решті рішення залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуюча суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Павлюк І. Ю.