Постанова № 41457312, 18.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 911/1345/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Сербіна А.О. - представник за дов. № 3359/18 від 23.12.2013;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: Маряненко П.В. - представник за дов. № 01/2014 від 01.01.2014;

від третьої особи 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2014р.

у справі № 911/1345/14 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "ФМ Ложістік Дніпро"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проктер енд Гембл Трейдинг Україна"

про стягнення 50039,87 грн.,

У судовому засіданні 18.11.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "СК "АХА Страхування", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача в порядку регресу сплачене позивачем страхове відшкодування в сумі 50039,87 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач за замовленням експедитора ДП "ФМ Ложістик Дніпро" (далі - третя особа 1) здійснював перевезення вантажу, який належав ТОВ "Проктер енд Гембл Трейдинг Україна" (далі - третя особа 2), при цьому згідно укладеного договору про надання транспортних послуг зобов'язався забезпечувати збереження вантажу з моменту його прийняття і до моменту видачі його в пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача. При вивантаженні було виявлено нестачу вантажу, про що було складено відповідний акт.

Власник вантажу - ТОВ "Проктер енд Гембл Трейдинг Україна" звернувся до експедитора - ДП "ФМ Ложістік Дніпро" з претензією № ТG-231-10-11 від 13.10.2011р. з вимогою відшкодування завданих збитків в сумі 72741,89 грн.

Разом з цим, експедитором було застраховано свою цивільну відповідальність перед власниками вантажу, які можуть зазнати збитки в результаті настання страхового випадку (тобто і перед ТОВ "Проктер енд Гембл Трейдинг Україна") за договором добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами від 01.04.2011р. № 1158906. За умовами вказаного договору, позивачем як страховиком, відшкодовано ДП "ФМ Ложістик Дніпро" страхове відшкодування за втрачений вантаж з вирахуванням безумовної франшизи (у розмірі 22702,02 грн.), після чого сума відшкодування склала 50039,87 грн., яку позивач, посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", просив стягнути з ФОП ОСОБА_4

Ухвалами Господарського суду Київської області від 16.04.2014 та від 06.05.2014 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "ФМ Ложістік Дніпро" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проктер енд Гембл Трейдинг Україна".

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.07.2014 (повний текст складено 11.08.2014) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50039,87 грн. матеріальної шкоди та 1827,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 23.09.2014 відповідач повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (первинно подана апеляційна скарга була повернута скаржнику без розгляду у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України), в якій просив частково скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити вимоги позивача лише в частині стягнення 8442,74 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не встановив, що сума завданих збитків становить 31144,76 грн., з яких відповідачем вже було відшкодовано 22702,02 грн., а відтак, на думку відповідача стягненню з нього на користь позивача підлягає лише невідшкодована в добровільному порядку сума у розмірі 8442,74 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.10.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 розгляд справи було відкладено на 18.11.2014.

Представник позивача та третьої особи 1 у судовому засіданні 18.11.2014 заперечували проти доводів апеляційної скарги, зазначили, що вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На огляд суду надали оригінали документів, пов'язаних з предметом спору.

Представник відповідача та третьої особи 2 у судове засідання 18.10.2014 не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що, зокрема, свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411611362536 про вручення 27.10.2014 третій особі 2 копії вищезазначеної ухвали та підпис відповідача у розписці від 21.10.2014, якою сторонам було повідомлено про день та час судового засідання.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача та третьої особи 2, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2011р. між ДП "ФМ Ложістік Дніпро" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) було укладено договір про надання транспортних послуг по Україні (далі - договір), згідно якого виконавець виконує перевезення згідно заявок замовника та зобов'язується забезпечувати збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача (пункт 4.3 договору).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 04.10.2011р. згідно заявки № Tkie/21010903 ФОП ОСОБА_4 прийняв до перевезення вантаж ТОВ "Проктер енд Гембл Трейдинг Україна" (вантажовідправник) вартістю 1454367,05 грн. (без ПДВ) за товарною накладною від 03.10.2011р. № 78268766 для доставки його вантажоодержувачу в пункт розвантаження м. Одеса, 1665 км. шосе Санкт-Петербург - Київ - Одеса, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 04.10.2011р. № 214478101 (копія договору, заявки, товарної накладної та товарно-транспортної накладної залучені до матеріалів справи).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується той факт, що по шляху слідування 05.10.2011р. під час руху було пошкоджено тент напівпричіпа вантажного автомобіля та вчинено крадіжку частини вантажу. Виявивши пошкодження тенту за ознаками розкрадання вантажу, водієм ОСОБА_5 було подано заяву до Ширяївського РВ ГУ МВС України в Одеській області. За результатами проведеної перевірки 14.10.2011р. була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яка 24.07.2012р. скасована прокурором Ширяївського району, матеріали направлені на додаткову перевірку. За результатами додаткової перевірки 03.08.2012р. знову було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яка була скасована Постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 20.12.2013р., матеріали повернуто до Ширяївського РВ ГУ МВС України в Одеській області для проведення додаткової перевірки.

Згідно підпунктів 15.1 , 15.2, 15.3, 15.6 пункту 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт.

Судом першої інстанції було правомірно встановлено, що на виконання вищевказаних норм представниками вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника було складено акт виявлення нестачі від 06.10.2011.

В порядку ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що між власником вантажу - ТОВ "Проктер енд Гембл Трейдинг Україна" та ДП "ФМ Ложістік Дніпро" було укладено договір транспортного експедирування, згідно якого ДП "ФМ Ложістік Дніпро" прийняло на себе зобов'язання здійснювати перевезення автотранспортом вантажів ТОВ "Проктер енд Гембл Трейдинг Україна". Відповідно до частини третьої ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

З матеріалів справи також вбачається, що власник вантажу - ТОВ "Проктер енд Гембл Трейдинг Україна" пред'явив експедитору - ДП "ФМ Ложістік Дніпро" претензію ТG-231-10-11 від 13.10.2011р. про відшкодування збитків - вартості втраченого вантажу в сумі 72741,89 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача та третьої особи 1 про те, що сума у розмірі 72741,89 грн. складається з вартості кожного окремого виду товару, вартість яких підтверджується товарною накладною № 78268766. Разом з цим, кількість вкрадених одиниць товару було зафіксовано в акті виявлення нестачі від 06.10.2011. При цьому зазначений акт, зокрема, було підписано з боку водія, який безпосередньо здійснював перевезення та кількість вкрадених одиниць не заперечується відповідачем.

Також місцевий господарський суд вірно встановив, що ДП "ФМ Ложістік Дніпро" (страхувальник) застрахував свою цивільну відповідальність перед третіми особами, а відтак і перед ТОВ "Проктер енд Гембл Трейдинг Україна" в ПрАТ "СК "АХА-Страхування" (страховик) за договором добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами № 1158906/FR від 01.04.2011р. (копія залучена до матеріалів справи).

З умов договору добровільного страхування вбачається, що страховик зобов'язується відшкодовувати всі суми, за сплату яких страхувальник несе відповідальність за законом, щодо задоволення пред'явлених до страхувальника претензій (позовів) за якість наданих послуг по зберіганню товарів в складському комплексі, по перевезенню вантажів, експедируванню, в якості митного брокера а також по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт на території складського комплексу (ст.1).

Стаття 7 договору страхування встановлює, що в межах дійсного договору застрахована діяльність страхувальника по перевезенню вантажів, експедирування, в якості митного брокера, вантажно-розвантажувальних робіт, перевірці, складуванню, пакуванню, обліку та зберіганню товарів.

Страховим випадком є виникнення обов'язку страхувальника на основі набуття законної чинності рішенням суду або визнаної претензії відшкодувати майновий збиток, заподіяний третій особі внаслідок здійсненої страхувальником ненавмисної помилки, недбалості чи упущення під час здійснення застрахованої діяльності (ст. 8).

Відповідно до ст.ст. 5, 9, 11 договору страхування безумовна франшиза становить 22702,02 грн. за кожним та будь-яким страховим випадком, ліміт відповідальності 17310293.30 грн. за будь-яким та кожним страховим випадком, термін дії договору з 01.04.2011р. по 01.04.2012р.

Матеріалами справи підтверджується, що страхувальник - ДП "ФМ Ложістік Дніпро" звернувся до страховика - ПАТ "СК "АХА-Страхування" з повідомленням про настання страхового випадку від 19.10.2011р.

Відповідно до частини шістнадцятої ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно складеного розрахунку страхового відшкодування від 14.12.2011р. та страхового акту № 927/11/11/11 позивач визначив належну до сплати страхувальнику ДП "ФМ Ложістік Дніпро" суму страхового відшкодування - 50039,87 грн. як різницю суми визнаної претензії ТG-231-10-11 від 13.10.2011р. 72741,89 грн. з відрахуванням безумовної франшизи за договором добровільного страхування у розмірі 22702,02 грн. Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що сума страхового відшкодування у розмірі 50039,87 грн. була позивачем фактично перерахована на рахунок ДП "ФМ Ложістік Дніпро" платіжним дорученням від 27.12.2011р. № 39755.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ФОП ОСОБА_4 має відповідати за спричинену матеріальну шкоду, завдану втратою вантажу його власнику, право вимоги якої перейшло до позивача - ПАТ "СК "АХА-Страхування" після виплати ним страхового відшкодування в межах фактичних витрат, а саме в сумі 50039,87 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до вказаних норм матеріального права сторони договору від 03.02.2011р. № 0114К1 про надання транспортних послуг по Україні - ДП "ФМ Ложістік Дніпро" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) пунктом 4.3 до обов'язків виконавця віднесли забезпечення збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача.

Крім того, відповідно до пункту 16.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363 претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред'являються перевізнику, з яким укладено договір на перевезення.

За таких обставин, місцевий господарський суд зробив вірний висновок в частині того, що особою, яка за законом відповідає за втрату вантажу та за договором зобов'язалася забезпечувати його збереження, є саме відповідач ФОП ОСОБА_4, який не забезпечив безпечні умови його перевезення у відповідності до своїх обов'язків, передбачених договором від 03.02.2011р. № 0114К1.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач не заперечував обов'язку відшкодувати позивачу фактичні збитки в порядку регресу, однак зазначав, що при обчисленні таких збитків потрібно керуватися актом нестачі товару від 06.10.2011 (який був складений під час доставки товару в місце призначення), відповідно до якого загальна вартість нестачі складає 53846,78 грн.

В цій частині приймаються, як обґрунтовані, доводи позивача та третьої особи 1 про те, що акт нестачі в першу чергу засвідчує найменування та кількість одиниць загубленого товару. Однак зі змісту акту нестачі неможливо встановити, з яких джерел бралася ціна за кожну одиницю загубленого товари, однак можна дійти висновку, що ціна, яка зазначена в акті нестачі не відповідає тій ціні за одиницю товару, яка визначена у товарній накладній № 78268766 від 03.10.2011, відповідно до якої (згідно вищенаведених умов договору та вимог законодавства) необхідно розраховувати фактичні збитки, оскільки саме цей документ є первинним документом, з якого вбачається ціна кожного окремого виду товару.

Відтак, суд першої інстанції правомірно встановив той факт, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується загальна вартість збитків на суму 72741,89 грн. При цьому, сплачена відповідачем у добровільному порядку третій особі 1 сума у розмірі 22702,02 грн. є невідшкодованим ПрАТ "СК "АХА Страхування" розміром франшизи, згідно вищенаведених умов договору добровільного страхування. Разом з цим, матеріали справи не містять відшкодування відповідачем залишку збитків (окрім сплаченої в добровільному порядку ФОП ОСОБА_4 на користь ДП "ФМ Ложістік Дніпро" суми франшизи, яка не була відшкодована третій особі 1 ПрАТ "СК "АХА Страхування"), який складає 50039,87 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди (в порядку регресу, в межах фактичних збитків) у розмірі 50039,87 грн., є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2014р. у справі № 911/1345/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2014р. у справі № 911/1345/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1345/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 20.11.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім