Постанова № 41457266, 17.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа№ 925/919/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Попельнюх А.О. (довіреність б/н від 18.04.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень»

на рішення господарського суду Черкаської області від 04.08.2014 р.

у справі №925/919/14 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень»

до Державного підприємства «Канівське лісове господарство»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Державного підприємства «Канівське лісове господарство» про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в сумі 31905,00 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.08.2014 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте через відділ інформаційного забезпечення від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 07.10.2014 р. та від 17.11.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України без участі представника позивача.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся з позовом до Державного підприємства «Канівське лісове господарство» про стягнення 31905,00 грн. штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу, відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

Із накладної № 40473738 від 11.02.2014 року вбачається, що позивач -прийняв для перевезення залізничним транспортом внутрішнього сполучення від станції «Золотоноша І» до станції «Одеса-Ліски» вантаж - пиловочник всяких порід дерева в штабелях, маса вантажу, визначена відправником, складає 60000 кг, масу вантажу визначено умовно, провізна плата становить 6381,00 грн., відправником значиться відповідач - ДП «Канівський лісгосп», одержувачем - третя особа. Вантаж відправлено у напіввагоні № 65886186, у графі накладної 49 «відмітки залізниці» від 18.02.2014 року зазначено, що вантаж видано повністю без претензій до залізниці, про складання актів не зазначено (а.с. 14).

13.02.2014 р. на станції ім. Т.Шевченка працівниками позивача, комісією у складі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 складено акт загальної форми № 99, з якого вбачається, що у вагоні № 65886186, який перевозився по накладній № 40473738 від 11.02.2014 р., проведена перевірка маси вантажу та виявлено, що фактична маса вантажу більша від зазначеної в накладній на 2450 кг., про це складено комерційний акт, запропоновано стягнути різницю недобора тарифу, відправнику вантажу направлено оперативне повідомлення (а.с.26).

З комерційного акта АА № 053700/61/04 від 13.02.2014 р. вбачається, що в розділі Д викладено опис виявленого та зазначено, що 13.02.2014 р. проводилось контрольне зважування вантажу пиловочника всяких порід дерева в вагоні № 65886186 на 150 тн. статичних тензометричних вагах станції повірки 11.10.2013 р., в присутногсті ДСЗМ ОСОБА_3, працівників станції ОСОБА_4, ОСОБА_5 При переважуванні, яке проводилось двічі, виявлено, що вага вантажу, визначена відправником умовно, більша ніж зазначено в перевізному документі на 2450 кг. Посада зав. вантажним двором не передбачена. Опис посвідчено підписами зазначених осіб, печаткою станції не завірено. В розділі Є комерційного акта міститься відмітка станції призначення «Одеса-Ліски», відповідно до якої «під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено». Відмітка посвідчена підписом начальника станції і завірена штемпелем станції.

18.02.2014 р., на станції призначення «Одеса-Ліски» складено акти загальної форми, з яких вбачається, що по прибуттю вагона № 65886186 проводилось його переважування, підтверджено, що вага вантажу, визначена відправником, більша ніж зазначено в перевізному документі на 2450 кг.

У задоволенні претензії позивача від 18.03.2014 р. № 354/ДНМ про добровільну сплату штрафу у місячний термін відповідачем відмовлено у листі від 14.04.2014 р.

З технічного паспорта вагонних ваг станції ім. Т.Шевченка, оформленого 28.12.2012 р., вбачається, що ваги (ЗВВТ) тензометричні, модифікації 2344ВВ-150Э/2С, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, строк есплуатації 15 років, найбільше навантаження 150 т., прийняті в експлуатацію 12.09.2006 року, міжповірочний інтервал складає 12 місяців, між оглядами-перевірками - 6 місяців, 11.10.2013 р. проводились огляд-перевірка, спірне переважування проводилось 13.04.2014 року (а.с. 150-153).

Відповідно до наказів про прийняття на роботу та посадових інструкцій, ОСОБА_3 працює на посаді заступника начальника станції з вантажної і комерційної роботи, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - комерційними агентами станції ім. Т.Шевченка.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору, що розглядається у даній справі, є заявлена позивачем, як перевізником, вимога до відповідача, як замовника перевезення і вантажовідправника, про стягнення штрафу у сумі 31905,00 грн. за невірне зазначення маси вантажу у накладній №40473738 від 11.02.2014 р., по якій відповідачем було відправлено зі станції «Золотоноша І» до станції «Одеса-Ліски» вантаж - пиловочник всяких порід дерева в штабелях, маса вантажу, визначена відправником умовно, складає 60000 кг, провізна плата становить 6381,00 грн., вантаж відправлено у напіввагоні №65886186.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Частина 1 ст. 24 Статуту залізниць України визначає, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення, лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній, зокрема, кількості штабелів і їх висоти у разі перевезення їх у відкритих вагонах, маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

Пунктом 1.2. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Пунктами 4.1., 4.3. цих же правил встановлено, що заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно додатку 3 до цих Правил, у разі складання акта в графі 49 «Відмітки залізниці» залізницею зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено.

Пунктом 5.5. цих же Правил встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за №340/16356, затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

Згідно п.4.1. Наказу, для визначення плати за перевезення та зборів приймається округлена до повних тонн загальна маса вантажу, зазначена в перевізних документах. До загальної маси вантажу включаються маса упаковки вантажу (тари), піддонів, додаткового обладнання і разових реквізитів (підкладки, бруски, прокладки тощо), використаних при перевезенні.

Якщо перевіркою під час перевезення або на станції призначення встановлено, що фактична маса вантажу більше від зазначеної відправником у перевізних документах (крім випадків завантаження вагона понад його вантажопідйомність, виявленого під час перевезення), то для розрахунку плати за перевезення приймається маса, визначена на підставі округленої до повних тонн загальної фактично виявленої маси. У цьому випадку станція призначення вносить до перевізних документів зміни у відомості про масу вантажу за підписами працівника станції та вантажоодержувача і здійснює розрахунки від станції відправлення (або прикордонної) до станції призначення за розрахункову масу фактично перевезеного вантажу.

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, види штрафних санкцій визначено главами 24, 26 ГК України. За їх змістом, господарську санкцію у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, із вищенаведених обставин справи вбачається, що розділи Д і Є комерційного акта оформлені з порушенням Правил складання актів, відмітка в перевізному документі, яким є накладна, про складання комерційного акту відсутня, що також є порушенням Правил складання актів і Правил оформлення провізних документів, вчинених позивачем.

Внаслідок наявності викладених порушень при складанні, зазначені документи не можуть бути визнані господарським судом, як докази вчинення спірного порушення у сфері господарювання.

Враховуючи те, що факт вчиненя спірного порушення позивачем не доведений, що унеможливлює застосування до відповідача спірних штрафних санкцій за приписами статей 118, 122 Статуту залізниць, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31905,00 грн. штрафу є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо посилань позивача на наявність постанови Вищого господарського суду від 05.11.2014 р. по аналогічній справі, якою було стягнуто з ДП «Канівське лісове господарство» штраф відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до присів ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та ін.

З урахуванням вищезазначеного колегія вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази для задоволення позовних вимог з обставин наведених в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 04.08.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 04.08.2014 р. у справі №925/919/14 залишити без змін.

Справу №925/919/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун