Ухвала суду № 41454201, 04.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року Справа № 876/7400/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника позивача Олексина О.В.,

представника відповідача Пшебили Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Карпатнафтохім" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Карпатнафтохім" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

28 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Карпатнафтохім" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протравним та скасувати податкове повідомлення - рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області Державної податкової служби України (далі-Калуська ОДПІ) за №0000441504/0 від 26.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 25814 грн..

Постановою від 21 березня 2013 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Карпатнафтохім" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду.

За таких обставин, позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник податкового органу заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Карпатнафтохім" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року, оформленої актом за №2785/15-4/33129683 від 12 грудня 2012 року, Калуська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000441504/0 від 26.12.2012 року, яким позивачу зменшила позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 25814,00 грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення вимог пункту 102.5 статті 102 та пункту 200.4 ,,б" статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 податкової декларації за вересень 2012 року) на 25814,00 грн., в т.ч. за серпень 2009 року в сумі 25 814,00 грн., (а.с.44).

Відповідно до податкової декларації з ПДВ, поданої позивачем за вересень 2012 року, рядок 22 ,,Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" задекларовано в сумі 97084236 грн., та рядок 24 ,,Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" - в сумі 63526845 грн., (а.с.72).

В довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оформленій Додатком 2 до податкової декларації за вересень 2012 року, зазначено, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 податкової декларації звітного (податкового) періоду) складається із суми ПДВ, яка виникла в т.ч. у серпні 2009 року в сумі 25814,00 грн. (а.с.75,76).

Згідно з Додатком 4 до декларації з податку на додану вартість позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 33557391,00 грн., (рядок 23 податкової декларації), в тому числі залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, яка сформована в серпні 2009 року в розмірі 25814.00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте з дотриманням норм чинного законодавства України та є правомірним.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, за змістом пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу (ПК) України надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Тобто переплата з податку на додану вартість існуватиме тільки у тому разі, якщо платник податку сплатив до бюджету податкове зобов'язання вище за розмір узгодженого.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) та мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (пункт 200.5 статті 200 ПК України).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви та отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті (пункт 200.6 статті 200 ПК України).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

Аналогічні приписи містили норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2 , 7.7.4, 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування.

Згідно підпункту 4.6.6 пункту 4.6 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228197/18935(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Формою декларації з ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що значення рядка 24 декларації розраховується як різниця між значеннями рядків 22 та 23 декларації.

При цьому, відповідно до підпункту 4.6.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011р., у рядку 23 декларації зазначається сума ПДВ, що належить до відшкодування.

У свою чергу, пунктом 102.5 статті 102 Кодексу передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Враховуючи викладені вище норми права, апеляційний суд дійшов висновку про те, що положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін.

Оскільки позивач заявляв суми до бюджетного відшкодування, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу та суду першої інстанції про відсутність у позивача права на відшкодування з бюджету у грудні 2012 року від'ємного значення ПДВ, право на яке у позивача виникло у серпні 2009 року, у зв'язку з пропущенням 1095-денного терміну.

Колегія суддів відхиляє надану представником позивача для врахування під час прийняття рішення по даній справі судову практика по аналогічних справах, оскільки вона стосується випадків коли платник податку не заявляє суми від'ємного значення ПДВ попередніх звітних періодів до бюджетного відшкодування.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Карпатнафтохім" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі № 809/323/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 10 листопада 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим