Ухвала суду № 41453655, 10.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р.Справа № 820/10081/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. по справі № 820/10081/14 за позовом Заступника прокурора Київського району м.Харкова в інтересах Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

23.05.2014 року заступник прокурора Київського району міста Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" (далі-відповідач) про стягнення суми податкового боргу в розмірі 131477,32 грн. на користь держави.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 року позов задоволено.

Стягнуто з розрахункових рахунків відповідача (код 19467031, АТ "УкрСиббанк" 26040039085000, 26005039085001, 26051039085000, 26006039085000; АБ "Укргазбанк" 26009192471; ПАТ "Діамантбанк" 2600831909890; АТ "ОТП Банк" 26000001304666; ПАТ "Укрінбанк" 26004112100179) на користь держави в особі позивача (р/р31117029700004, ГУДКУ у Харківській області , МФО 851011, код 24134573) суму податкового боргу у розмірі 131477,32 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Відповідачем від 20.02.2014 року було подано податкову декларацію з плати за землю з юридичних осіб за 2014 рік, в якій було самостійно визначено податкове зобов'язання з плати за землю з юридичних осіб у розмірі 40532,77 за січень - листопад, та у розмірі 40532,69 грн. за грудень.

Згідно із відомостями за відповідачем внаслідок неповної та несвоєчасної сплати податкового зобов'язання по земельному податку за вищезазначеною податковою декларацією утворився податковий борг у розмірі 130437,91 грн. в т.ч. :

- нараховано самостійно платником податків по строку згідно до декларації № 9008900329 від 20.02.2014 р. у розмірі 40532,77 грн., термін сплати 30.03.2014 р., сума боргу 8839,60 грн.;

- нараховано самостійно платником податків по строку згідно до декларації № 9008900329 від 20.02.2014 р. у розмірі 40532,77 грн., термін сплати 30.04.2014 р., сума боргу 40532,77 грн.;

- нараховано самостійно платником податків по строку згідно до декларації № 9008900329 від 20.02.2014 р. у розмірі 40532,77 грн., термін сплати 30.05.2014 р., сума боргу 40532,77 грн.;

- нараховано самостійно платником податків по строку згідно до декларації № 9008900329 від 20.02.2014 р. у розмірі 40532,77 грн., термін сплати 30.06.2014 р., сума боргу 40532,77 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Матеріали справи свідчать про те,що позивачем складено та направлено відповідачу податкову вимогу від 10.02.2014 року № 18-15.

Наявність податкового боргу з наведеної вище вимоги не заперечується сторонами та наданими до справи податковим розрахунком земельного податку № 9008900329 від 20.02.2014 року в сумі боргу 8839,60 грн.,пеня - 448,24 грн (дата виникнення боргу 30.03.2014 року); податковим розрахунком земельного податку № 9008900329 від 20.02.2014 року в сумі боргу 40532,77 грн. та пені 169,85 грн. (дата виникнення боргу 30.04.2014 року); податковим розрахунком земельного податку № 9008900329 від 20.02.2014 року в сумі боргу 40532,77 та пені 191,82 грн. (дата виникнення боргу 30.035.2014 року); податковим розрахунком земельного податку № 9008900329 від 20.02.2014 року в сумі боргу 40532,77 грн. та пені 229,50 грн. (дата виникнення боргу 30.06.2014 року).

Окрім цього матеріалами справи не спростовується несплата відповідачем даного податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги про не направлення нової податкової вимоги колегія суддів зазначає необгрунтованими.

Відповідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналізуючи викладені вище норми,колегія суддів вважає правильним позицію податкового органу про те,що у разі наявності податкового боргу після отримання податкової вимоги додатково не надсилається.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. по справі № 820/10081/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В.