Ухвала суду № 41453654, 10.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р.Справа № 820/14574/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014р. по справі № 820/14574/14

за позовом Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

06.08.2014 року Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова ГУ Міндоходів (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 15214558,69 грн. з земельного податку з юридичних осіб із збору за спеціальне використання води та з частини чистого прибутку господарських організацій;

cтягнену суму перерахувати до Державного бюджету у відділення УДКСУ у Комінтернівському районі м Харкова, код одержувача (579996Н0) в установі банку ГУДКУ у Харківській області. МФО 851011 на розрахунковий рахунок 33110357700005. код бюджетної класифікації 13020100 в розмірі 5668,72 грн.;

стягнену суму перерахувати до Державного бюджету у відділення УДКСУ у Комінтернівському районі м. Харкова, код одержувача (37999680) в установі банку ГУДКУ у Харківській області. МФО 851011 на розрахунковий рахунок 33214811700005. код бюджетної класифікації 13050100 в розмірі 15202596.97 грн.;

стягнену суму перерахувати до Державного бюджету у відділення УДКСУ у Комінтернівському районі м. Харкова, код одержувача (37999680) в установі банку ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011 на розрахунковий рахунок 332148/1700005, код бюджетної класифікації 21010100 в розмірі 31116074700005 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 року позов задоволено.

Стягнено з відповідача заборгованості у сумі 15214558,69 грн. з земельного податку з юридичних осіб із збору за спеціальне використання води та з частини чистого прибутку господарських організацій;

cтягнену суму перераховано до Державного бюджету у відділення УДКСУ у Комінтернівському районі м Харкова, код одержувача (579996Н0) в установі банку ГУДКУ у Харківській області. МФО 851011 на розрахунковий рахунок 33110357700005. код бюджетної класифікації 13020100 в розмірі 5668,72 грн.;

стягнену суму перераховано до Державного бюджету у відділення УДКСУ у Комінтернівському районі м. Харкова, код одержувача (37999680) в установі банку ГУДКУ у Харківській області. МФО 851011 на розрахунковий рахунок 33214811700005. код бюджетної класифікації 13050100 в розмірі 15202596.97 грн.;

стягнену суму перераховано до Державного бюджету у відділення УДКСУ у Комінтернівському районі м. Харкова, код одержувача (37999680) в установі банку ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011 на розрахунковий рахунок 332148/1700005, код бюджетної класифікації 21010100 в розмірі 31116074700005 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Відповідачем до податкової інспекції було подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної форми власності) № 900744384 від 18.02.2013 року, № 9008670283 від 20.02.2014року, № 9091284725 від 02.04.2014 року, в яких платником самостійно визначено розмір орендної плати за землі за червень-грудень 2013 року та січень-червень 2014 року; податкову декларацію збору за спеціальне використання води № 9019274018 від 10.04.2014року за перший квартал 2014 року та розрахунок частини чистого прибутку господарських організацій (державних унітарних підприємств) №9090182144 від 10.02.2014 р. за 2013 рік.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.326.1 ст. 326 ПК України водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року.

Відповідно до п.2-4 Постанови Кабінету міністрів України від 23 лютого 2011 р. №138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями" частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем складено та направлено відповідачу податкову вимогу №27 від 19.04.2011 року в якій зазначені суми податкового боргу з яких по податковому розрахунку земельного податку №90008670283 від 20.02.2014 року за платежем № 13050100 складає 15202596,97 грн.,з яких недоїмка - 15121207,62 грн.,пеня-81389,35 грн.; з розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води № 9086244311 від 31.01.2013 року за платежем №13020100 склав 5668,72 грн.; з розрахунку частини прибутку (доходу),що підлягає сплаті до загального №9090182144 від 10.02.2014 року за платежем № 21010100 складає 6293,00 грн.

З приводу доводів апеляційної скарги про не направлення до відповідача нової вимоги то колегія суддів зазначає наступне.

На час розгляду справи даний податковий борг не сплачений відповідачем.

Колегія суддів зазначає,що відповідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналізуючи викладені вище норми, колегія суддів вважає правильною позицію податкового органу про те, що у разі наявності податкового боргу після отримання податкової вимоги додатково не надсилається.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2014р. по справі № 820/14574/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2014 р.