Ухвала суду № 41453219, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/7087/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Бєлової Л.В., Кобаля М.І.

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будівельна компанія "Славутич" до Державної податкової інспекції в м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області, третя особа: Закрите акціонерне товариство "Культторг" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Приватного підприємства "Будівельна компанія "Славутич" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області, третя особа: Закрите акціонерне товариство "Культторг", в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області від 19 серпня 2013 року № 0000252200 та № 0000262200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Будівельна компанія «Славутич» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ЗАТ «Культторг» за період з 01.04.2013 по 31.02.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 31.07.2013 №172/22/30334584 (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом встановлено відсутність здійснення господарських операцій між ПП «Будівельна компанія «Славутич» і ЗАТ «Культторг», зазначених у первинних документах у зв'язку з неможливістю здійснення будівельних робіт ЗАТ «Культторг», відсутністю дозвільних документів у ЗАТ «Культторг», відсутністю первинних документів, що можуть підтвердити пов'язаність зазначених робіт із господарською діяльністю позивача.

В Акті перевірки відповідач зафіксував висновки про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України), в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень-травень 2013 року на загальну суму 136513,20 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень 2012 року на суму 2 142,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача інформації, наявної у комп'ютерних базах даних та автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби та матеріалів перевірки його контрагента, а саме: акта ДПІ у м. Чернігові ДПС від 21.06.2013 №154/22/01553161 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ЗАТ «Культторг» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за квітень 2013 року».

Відповідач зазначає, що актом перевірки ЗАТ «Культторг» встановлено нереальність здійснення господарських операцій за квітень 2013 року з контрагентами-постачальниками в сумі 628,86 грн. та ПП «СКС», контрагентами-покупцями в сумі 98520,80 грн.

Також, як вбачається зі змісту вищевказаного акту, в ході проведення перевірки ЗАТ «Культторг» не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів. Крім того, перевіркою не встановлено документів, що посвідчують походження товарів, які реалізуються, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість. Перевіркою контрагента позивача не встановлено фактичне місцезнаходження ЗАТ «Культторг».

Ураховуючи наведене, згідно з наявними матеріалами перевірки ЗАТ «Культторг» не підтверджено фактичного відвантаження товарів та реальне транспортування. Відсутність факту реальної поставки товарів, як вважає відповідач, свідчить про безтоварність господарської операції та недійсність угод, що пов'язані з його недійсністю.

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ЗАТ «Культторг» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ЗАТ «Культторг», фінансово-господарські взаємовідносини між ЗАТ «Культторг» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обомувлювались цими правочинами.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи ПП «Будівельна компанія «Славутич» податковим органом не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, податковий орган в Акті перевірки зазначає також про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України, тобто про неправомірне включення до складу податкового кредиту податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

На підставі висновків Акта перевірки відповідач прийнявподаткові повідомлення-рішення від 19.08.2013 №0000262200, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 142,00 грн. та від 19.08.2013№0000252200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 204769,80 грн., з яких: 136513,20 грн. - за основним платежем; 68256,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У ході розгляду справи судом установлено наступне.

Між ПП «Будівельна компанія «Славутич» і ЗАТ «Культторг» було укладено ряд договорів на виконання робіт, а саме:

- договір від 22.03.2013 № 27на виконання робіт з ремонту покрівлі на об'єкті «Виробничий корпус автогосподарства бази механізації», що знаходиться за адресою: місто Славутич, вул. Центральна (Будбаза), буд. 1;

- договір від 15.03.2013№ 18-03 на виконання робіт з ремонту приміщень та покрівлі на об'єкті «Нежитлова будівля магазину «Русь», що знаходиться за адресою: місто Славутич, Бєлгородський квартал, буд. 5.

Роботи згідно з умовами договору від 22.03.2013 № 27 з ремонту покрівлі «Виробничого корпусу автогосподарства бази механізації» виконувалися на об'єкті, що на той момент був орендований позивачем у КП «Фонд комунального майна» відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 30.06.2011№ 479, який в подальшому придбаний позивачем у власність, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі шляхом викупу від 20.06.2012, копія кого наявна в матеріалах справи.

Об'єкт, на якому виконувалися роботи згідно з договором від 15.03.2013 № 18-03 «Нежитлова будівля магазину «Русь», належить позивачу на праві власності та використовується позивачем для розміщення центрального офісу компанії, що підтверджується договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 24.07.2012, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, колегією суддів установлено, використання ПП «Будівельна компанія «Славутич» отриманих від ЗАТ «Культторг» послуг (робіт) у власній господарській діяльності та обґрунтовано досягнення економічної мети, необхідної для фінансово-господарської діяльності позивача.

На підтвердження реального виконання умов укладених договорів між ПП «Будівельна компанія «Славутич» і ЗАТ «Культторг» були надані підписані сторонами акти виконаних робіт.

Зокрема, відповідно до договору від 22.03.2013 № 27 сторонами було підписано акти виконаних робіт на загальну суму 413866,80 грн. У межах виконання умов договору від 15.03.2013 № 18-03сторонами було підписано акти виконаних робіт на загальну суму 418064,40 грн.

На підтвердження сплати позивачем сум податкового кредиту в ціні придбаних послуг у межах зазначених правочинів ЗАТ «Культторг» було виписано на адресу ПП «Будівельна компанія «Славутич» належним чином оформлені податкові накладні.

Суми податку на додану вартість, підтверджені зазначеними вище податковими накладними, позивач включив до складу податкового кредиту в квітні та травні 2013 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період.

У той же час, як вбачається зі змісту Акта перевірки, ПП «Будівельна компанія «Славутич» до перевірки надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Крім того, позивачем щодо виконання робіт з ремонту покрівлі на об'єкті «Виробничий корпус автогосподарства бази механізації» за договором від 22.03.2013 №27 до матеріалів справи долученозагальний журнал робіт від 23.03.2013 №1 по будівництву об'єкта «Ремонт покрівлі на об'єкті «Виробничий корпус автогосподарства бази механізації», акти на закриття прихованих робіт.

Щодо виконання робіт з ремонту приміщень та покрівлі на об'єкті «Нежитлова будівля магазину «Русь» за договором підряду від 15.03.2013 №18-03 позивачем долучено до матеріалів справи загальний журналом робіт від 23.03.2013 №1 по будівництву об'єкта «Ремонт покрівлі на об'єкті "Виробничий корпус автогосподарства бази механізації», акти на закриття прихованих робіт.

Також з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження якості використаних при здійсненні робіт матеріалів ЗАТ «Культторг» було надано позивачу сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, листи та висновки відповідних органів стандартизації, метрології та сертифікації про відсутність необхідності в обов'язковій сертифікації будівельних матеріалів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Виконані ЗАТ «Культторг» роботи було повністю оплачено ПП «Будівельна компанія «Славутич», що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

Податковий орган в Акті перевірки зазначає також про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України, що полягає у включенні до складу податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Проте з матеріалів справи установлено, що суми податку на додану вартість по кожній зі спірних податкових накладних, виписаних ЗАТ «Культторг» на адресу ПП «Будівельна компанія «Славутич», становлять на дату їх виписки (квітень, травень 2013 року) менше 10 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій позивача з ЗАТ «Культторг» підтверджується необхідними первинними документами, а отримані ПП «Будівельна компанія «Славутич» послуги були використані у власній господарській діяльності. У свою чергу оспорювані податкові повідомлення-рішення від 19.08.2013 №0000262200 та №0000252200 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який вступив в силу з 01.01.2011.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК Україниподаткова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначені норми Податкового кодексу України діють з урахуванням вимог Підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України«Перехідні положення», яким визначено особливості справляння податку на додану вартість.

Пунктом 11 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Зважаючи на те, що кожна з виписаних ЗАТ «Культторг» на адресу ПП «Будівельна компанія «Славутич» податкових накладних містила суму податку на додану вартість у розмірі меншому ніж 10 000,00 грн., колегія суддів вважає необґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем положень пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Стосовно реальності здійснення фінансово-господарських операцій між ЗАТ «Культторг» та ПП «Будівельна компанія «Славутич» суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Проте, зустрічна звірка контрагента позивача фактично не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не може бути взятий судом до уваги як беззаперечний доказ відсутності реального характеру фінансово-господарських відносин позивача і ЗАТ «Культторг».

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до частини першої статті 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У той же час, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі господарських відносин з ЗАТ «Культторг», які підтверджені належним чином оформленими бухгалтерськими документами, зокрема, податковими накладними, з огляду на таке.

Згідно з підпунктом14.1.181 пункту14.1 статті14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Як установлено в ході розгляду вказаної справи, про реальність придбання ПП «Будівельна компанія «Славутич» у ЗАТ «Культторг» послуг (виконання робіт) свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивачем та відповідність отримання цих послуг економічній меті підприємства, а також факт оплати вартості отриманих послуг, в ціні яких сплачено віднесену до податкового кредиту суму з податку на додану вартість.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як установлено у ході розгляду цієї справи, на момент укладення та виконання спірних правочинів юридична особа-контрагент позивача ЗАТ «Культторг» не був припинений у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин був наділений адміністративною процесуальною дієздатністю.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали цієї справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача «Культторг».

При цьому, на думку колегії суддів, відсутність платника податків за місцем реєстрації не може свідчити про нереальність здійснення правочинів, оскільки платник податку, тобто ПП «Будівельна компанія «Славутич», який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третьої особи (контрагента) щодо дотримання ним порядку звітування та сплати ним своїх зобов'язань перед бюджетом.

Таким чином, аналізуючи обставини цієї справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності всіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ЗАТ «Культторг» та про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.В. Бєлова М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Кобаль М.І.