Рішення № 41453056, 11.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13972/14 11.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до 1. Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс»

2. Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 1 «Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія Богдан Моторс»

про стягнення 82 881 220, 55 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Никеруй Т.М. за довіреністю № 010-01/2032 від 01.04.2014 р.;

від відповідача-1: Карманніков М.О. за довіреністю б/н від 14.01.2014 р.;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс» (далі - відповідач-1) та Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 1 «Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія Богдан Моторс» (далі - відповідач-2) про стягнення з відповідачів солідарно 65 111 849, 86 грн., в тому числі 54 276 139, 99 грн. - прострочені проценти за користування кредитом (основним боргом), 4 829 411, 45 грн. - прострочена комісія за управління кредитною лінією, 18 840, 00 грн. - прострочена комісія за зміну умов договору, 4 215 447, 19 грн. - пеня за прострочення зобов'язань, 1 632 334, 11 грн. - 3 % річних, у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом та 139 677, 12 грн. - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов Договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ним на виконання укладеного між сторонами Кредитного договору № 151109К21 від 01.07.2009 р. було надано відповідачу-1 кредит в сумі 799 666 000, 00 грн. з кінцевим терміном погашення - 22.11.2015 р. Оскільки під час користування кредитними коштами відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати процентів за кредитом, а також комісій, позивач направив на його адресу вимогу про погашення боргу № 195-04/1762 від 20.03.2014 р. З огляду на невиконання вказаних вимог в добровільному порядку, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом до відповідача-1. При цьому, оскільки з метою забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Договір поруки № 151113Р4 від 07.03.2013 р., відповідні вимоги заявлені позивачем солідарно до обох відповідачів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/13972/14 та призначено її до розгляду на 05.08.2014 р.

05.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Від відповідача-1 05.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів та заявленим відповідачем-1 клопотанням, розгляд справи було відкладено на 08.09.2014 р.

05.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справ та заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути солідарно з відповідачів 82 881 220, 55 грн., в тому числі 65 443 697, 81 грн. - прострочені проценти за користування кредитом (основним боргом), 2 761 142, 76 грн. пені на прострочені проценти, 207 322, 49 грн. пені на прострочену комісію за управління кредитною лінією, 835, 27 грн. пені на прострочену комісію за зміну умов договору, 1 947 438, 16 грн. 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом та 167 037, 62 грн. - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов Договору, 4 909 378, 05 грн. простроченої комісії за управління кредитною лінією, 18 840, 00 грн. простроченої комісії за зміну умов договору, 7 425 528, 39 грн. інфляційних втрат.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/13972/14 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято справу № 910/13972/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з відпустки, справу № 910/13972/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/13972/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим вони розглядаються в редакції вказаної заяви та відповідно має місце нова ціна позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача-2, розгляд справи було відкладено на 29.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 11.11.2014 р.

10.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла повторно заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути солідарно з відповідачів 82 881 220, 55 грн., в тому числі 65 443 697, 81 грн. - прострочені проценти за користування кредитом (основним боргом), 2 761 142, 76 грн. пені на прострочені проценти, 207 322, 49 грн. пені на прострочену комісію за управління кредитною лінією, 835, 27 грн. пені на прострочену комісію за зміну умов договору, 1 947 438, 16 грн. 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом та 167 037, 62 грн. - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов Договору, 4 909 378, 05 грн. простроченої комісії за управління кредитною лінією, 18 840, 00 грн. простроченої комісії за зміну умов договору, 7 425 528, 39 грн. інфляційних втрат.

11.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання, відповідно до якого він просить розгляд справи здійснювати в режимі закритого судового засідання та під час розміщення рішення у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень не розкривати відомості щодо найменування сторін у справі. Клопотання мотивоване тим, що під час розгляду справи так чи інакше судом будуть досліджуватись обставини, які відносяться до банківської таємниці.

Представник відповідача-2 в судове засідання 11.11.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 11.11.2014 р. судом оголошувалась в порядку ст. 77 ГПК України перерва до 14.00 год. 11.11. 2014 р.

Після закінчення оголошеної перерви судом було розглянуто клопотання відповідача-1 про розгляд справи в закритому судовому засіданні та вирішено в його задоволенні відмовити, про що винесено відповідну ухвалу.

Також, у судовому засіданні судом було встановлено, що подана позивачем 10.11.2014 р. заява про збільшення розміру позовних вимог відповідає заяві, яка вже була прийнята до розгляду судом у судовому засіданні 07.10.2014 р., а отже, не потребує додаткового прийняття щодо неї відповідних процесуальних рішень.

У судовому засіданні 11.11.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача-1 всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Банк) та Публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс» (попередня назва - Відкрите акціонерне товариство «Луцький автомобільний завод»), був укладений Кредитний договір № 151109К21 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов п. 3.1 якого Банк надає Позичальнику Кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим Договором.

Пунктом 3.2.1 Кредитного договору було визначено ліміт кредитної лінії у розмірі 904 000 000,00 грн. та пунктом 3.2.2 Кредитного договору встановлений кінцевий термін погашення кредиту - 01.06.2010 р.

Згідно з п. 3.2.4. Кредитного договору сторони передбачили, що проценти за користування Кредитом сплачуються Позичальником, виходячи з встановленої Банком процентної ставки у розмірі 17, 5 % річних.

Відповідно до п. 3.5.1. Кредитного договору Позичальник сплачує Банкові Проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього Договору, у Валюті Кредиту. Такі Проценти за користування Кредитом нараховуються щомісяця, в останній день місяця, на суму фактичної заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів Періоду нарахування Процентів за користування Кредитом на основі Банківського року у Валюті Кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число місяця (у січні та травні до 15 числа) на рахунок, зазначений у п. 3.8. цього Договору. Протягом цього періоду сплачуються Проценти за користування Кредитом за попередній місяць. Проценти за користування Кредитом за останній Період нарахування Процентів за користування підлягають сплаті не пізніше наступного Банківського дня після погашення Основного боргу за Кредитом.

Відповідно до п. 3.5.3. Кредитного договору у разі порушення строку сплати Процентів за користування Кредитом, зазначеного в п. 3.5.1. цього Договору, Банк переносить заборгованість за несплаченими процентами за Кредитом на рахунок прострочених Процентів за користування Кредитом.

Положеннями пункту 3.2.5. Кредитного договору сторони визначили розмір комісії за управління кредитною лінією - 0, 005 % від ліміту кредитної лінії та комісії за зміну умов Договору - диференційовано в залежності від виду змін.

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити Банку комісію за управління кредитною лінією у розмірі, встановленому в п. 3.2. цього Договору. Така комісія нараховується за Період нарахування комісії за управління кредитною лінією в останній Банківський день місяця і підлягає сплаті щомісяця з 1 по 7 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні до 15 числа) на рахунок, зазначений у п. 3.8. цього Договору. Комісія за управління кредитною лінією за останній Період нарахування комісії за управління кредитною лінією підлягає сплаті не пізніше наступного Банківського дня після погашення Основного боргу за Кредитом. У разі прострочення будь-яких платежів за Основним боргом за Кредитом комісія нараховується на суму фактичної заборгованості за Кредитом.

Пунктом 7.2. Кредитного договору сторони передбачили, що у разі невиконання зобов'язань згідно п.п. 3.4.1, 3.5.1, статтею 4 Кредитного договору позичальник сплачує Банкові пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим договором встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

31.07.2009 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-1, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 000, 00 грн.

17.09.2009 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-2, якою виклали в новій редакції Додаток № 1 до Кредитного договору «Графік надання та погашення кредиту» та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 000, 00 грн.

08.10.2009 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-3, якою, зокрема, виклали в новій редакції п. 3.2.1. Кредитного договору, згідно з якою ліміт кредитної лінії: 904 000 000, 00 грн., а починаючи з 08.10.2009 р. - 799 666 000, 00 грн., а також виклали в новій редакції п. 3.2.4. Кредитного договору, згідно з якою проценти за користування Кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 17, 5 % річних. Крім того, сторони виклали в новій редакції Додаток № 1 до Кредитного договору «Графік надання та погашення кредиту» та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 000, 00 грн.

17.11.2009 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-4, якою виклали в новій редакції Додаток № 1 до Кредитного договору «Графік надання та погашення кредиту» та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 000, 00 грн.

24.11.2009 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-5, якою, зокрема, внесли зміни до п. 3.2.2. та визначили кінцевий термін погашення Кредиту - 22.11.2015 р., до п. 3.2.4. та визначили процентну ставку за Кредитом у розмірі 17, 5 %, а починаючи з 12.11.2009 р. - ставка НБУ + 1, 5 % річних. Крім того, сторони виклали в новій редакції Додаток № 1 до Кредитного договору «Графік надання та погашення кредиту».

14.01.2010 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-6, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 000, 00 грн.

28.01.2010 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-7, якою передбачили, що у 1 кварталі 2010 року процентна ставка за Кредитом не підвищується.

04.02.2010 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-8, якою виклали в новій редакції Додаток № 1 до Кредитного договору «Графік надання та погашення кредиту» та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 000, 00 грн.

24.06.2010 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-10, якою, зокрема, внесли зміни до Кредитного договору та визначили процентну ставку за Кредитом у розмірі 17, 5 %, а починаючи з 12.11.2009 р. - ставка НБУ + 1, 5 % річних, на період з 01.06.2010 р. по 07.06.2010 р. - 9, 75 % річних, на період з 08.06.2010 р. по 30.06.2010 р. - 9,0 % річних, у 1 кварталі 2010 року процентна ставка за Кредитом не підвищується, у разі виконання Позичальником умов, зазначених у п. 5.1.3.14. цього Договору, процентна ставка на період з 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р. складає 9, 0 %. Крім того, сторони визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 000, 00 грн.

01.07.2010 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-11, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 300, 00 грн.

07.07.2010 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-12, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 000, 00 грн.

12.08.2010 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-13, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та зокрема встановили, що у разі виконання Позичальником умов, зазначених у п. 5.1.3.14. цього Договору, процентна ставка на період з 01.07.2010 р. по 07.07.2010 р. складає 9, 0 % річних; на період з 08.07.2010 р. по 31.07.2010 р. складає 8, 0 % річних. Також, сторони визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 000, 00 грн.

21.12.2010 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-14, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 300, 00 грн.

30.05.2011 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-15, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 300, 00 грн.

21.07.2011 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-16, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 300, 00 грн.

19.09.2011 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-17, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 300, 00 грн.

25.11.2011 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-18, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2000, 00 грн.

18.12.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-21, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2400, 00 грн.

19.12.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-22, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 12 000, 00 грн.

22.02.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-23, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 4 800, 00 грн.

20.05.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-24, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2400, 00 грн.

31.10.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-25, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та зокрема встановили, що в період з 01.07.2013 р. по 22.11.2015 р. проценти сплачуються на період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р. - 1, 0 % річних, з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. - 9, 0 % річних, з 01.01.2015 р. по 22.11.2015 р. - 14, 7 % річних. При цьому, сторони визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2400, 00 грн.

25.12.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-26, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2400, 00 грн.

31.03.2014 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-27, якою, зокрема, внесли зміни до Кредитного договору та визначили процентну ставку за Кредитом - ставка НБУ + 1, 5 % річних, на період з 01.06.2010 р. по 07.06.2010 р. - 9, 75 % річних, на період з 08.06.2010 р. по 30.06.2010 р. - 9,0 % річних, процентна ставка на період з 01.07.2013 р. по 30.06.2014 р. складає 1, 0 %, починаючи з 01.07.2014 р. - 15, 25 % річних. Крім того, сторони визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 400, 00 грн.

31.03.2014 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К21-28, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2400, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальникові кредит в розмірі 799 666 000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками банку.

Оскільки під час користування кредитними коштами відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати процентів за кредитом, а також комісій, позивач направив на його адресу вимогу про погашення боргу № 195-04/1762 від 20.03.2014 р. якою просив погасити борг за простроченими процентами в сумі 60 494 392, 83 грн., за простроченою комісією за управління кредитною лінією в сумі 4 436 582, 40 грн., за простроченою комісією за зміну умов кредитного договору в сумі 14 040, 00 грн. та пеню за прострочення зобов'язань в сумі 5 412 104, 01 грн.

Вказаний лист отримано відповідачем-1 24.03.2014 р., на підтвердження чого позивачем надано суду Повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315032901981.

Аналогічну вимогу позивачем було направлено відповідачу-2, який отримав її 24.03.2014 р., на підтвердження чого позивачем надано суду Повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315032901833.

Так, як встановлено судом, в забезпечення зобов'язань відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором, сторонами разом з відповідачем-2 було укладено Договір поруки № 151113Р4, згідно з яким Дочірнє підприємство «Автоскладальний завод № 1 «Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія Богдан Моторс» зобов'язалось перед позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником умов Кредитного договору №151109К21 від 01.07.2009 р.

Згідно з п. 3.2. Договору поруки сторонами було визначено, що у випадку невиконання Позичальником Основного зобов'язання Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя та/або Позичальника, як у солідарних боржників.

Відповідно до п. 7.4. Договору поруки його дія припиняється після виконання Основного зобов'язання.

При цьому, за змістом статті 1 Договору поруки Основне зобов'язання - це зобов'язання Позичальника, передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування сум кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Станом на 01.09.2014 р., як зазначає позивач та не спростовано відповідачем-1, борг останнього складає: 65 443 697, 81 грн. - прострочені проценти за користування кредитом (основним боргом), 4 909 378, 05 грн. простроченої комісії за управління кредитною лінією, 18 840, 00 грн. простроченої комісії за зміну умов договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач-1 порушив свої зобов'язання перед позивачем за Кредитним договором, внаслідок чого станом на 01.09.2014 утворилась наступна заборгованість: 65 443 697, 81 грн. - прострочені проценти за користування кредитом, 4 909 378, 05 грн. простроченої комісії за управління кредитною лінією, 18 840, 00 грн. простроченої комісії за зміну умов договору.

Зазначені обставини підтверджуються виписками по відповідним рахункам позичальника, а також розрахунком позивача. Крім цього, відповідач-1 не довів суду належність виконання вказаних зобов'язань та не оспорив розрахунки позивача.

У свою чергу, перевіривши наданий позивачем розрахунок прострочених процентів за користування кредитом, простроченої комісії за управління кредитною лінією, а також простроченої комісії за зміну умов договору, суд знаходить його вірним та таким, що відповідає умовам Закону та Кредитного договору із всіма змінами.

Також, позивач також просить стягнути на його користь 2 761 142, 76 грн. пені на прострочені проценти, 207 322, 49 грн. пені на прострочену комісію за управління кредитною лінією, 835, 27 грн. пені на прострочену комісію за зміну умов договору, 1 947 438, 16 грн. 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом та 167 037, 62 грн. - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов Договору та 7 425 528, 39 грн. інфляційних втрат.

Так, згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, пунктом 7.2. Кредитного договору сторони передбачили, що у разі невиконання зобов'язань згідно п.п. 3.4.1, 3.5.1, статтею 4 Кредитного договору позичальник сплачує Банкові пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим договором встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Кредитним договором вбачається, що її нарахування здійснено у розмірі, передбаченому п.п. 3.2.6. Кредитного договору, в межах шестимісячного строку, яка нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, що передбачено умовами п. 7.2. Кредитного договору та не суперечить вимогам статті 232 Господарського кодексу України.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом перевірено розрахунок нарахованих позивачем 1 947 438, 16 грн. 3 % річних, у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом та 167 037, 62 грн. - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов Договору, і встановлено, що він є вірним.

Водночас, що стосується розрахунку інфляційних втрат в сумі 7 425 528, 39 грн., суд звертає увагу на те, що їх нарахування здійснено з методологічними помилками.

Так, зокрема, позивач безпідставно не враховує при обрахунку індекси інфляції, які становлять менше одиниці (періоди дефляції), а також рахує інфляційні втрати поденно за окремі проміжки часу прострочення грошових зобов'язань.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок суми інфляційних втрат за обрані позивачем періоди, та встановлено, що інфляційні втрати за простроченими процентами мають складати 6 192 353, 33 грн., за комісією з управління кредитною лінією - 522 364, 13 грн., за комісією за внесення змін до договору - 1 962, 74 грн., всього - 6 716 680,20 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань у спірній частині належним чином, а отже, він має сплатити позивачу за період прострочення відповідних платежів відсотки річні як плату за користування чужими грошовими коштами, інфляційні втрати, пеню, а також суму основного боргу за процентами і комісіями.

У свою чергу, як зазначалось вище, відповідач-2 виступив поручителем за зобов'язаннями відповідача-1 перед позивачем.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 ЦК України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 ЦК України).

Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, однією із сторін договору поруки не обов'язково має бути боржник і такий договір не потребує волевиявлення останнього.

При цьому, зі змісту статей 555 та 557 ЦК України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язанням перед кредитором.

Однак, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені.

Враховуючи зазначене, а також положення Договору поруки щодо обсягу відповідальності поручителя, відповідачі мають перед позивачем відповідати солідарно.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс» (04176, місто Київ, вулиця Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 05808592) та Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 1 «Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія Богдан Моторс» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 42, код ЄДРПОУ 21752230) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, місто Київ, вулиця Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112) 65 443 697 (шістдесят п'ять мільйонів чотириста сорок три тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 81 коп. прострочених процентів за користування кредитом, 2 761 142 (два мільйони сімсот шістдесят одну тисячі сто сорок дві) грн. 76 коп. пені на прострочені проценти, 207 322 (двісті сім тисяч триста двадцять дві) грн. 49 коп. пені на прострочену комісію за управління кредитною лінією, 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн. 27 коп. пені на прострочену комісію за зміну умов договору, 1 947 438 (один мільйон дев'ятсот сорок сім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 16 коп. 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом, 167 037 (сто шістдесят сім тисяч тридцять сім) грн. 62 коп. 3 % річних, у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов Договору, 4 909 378 (чотири мільйони дев'ятсот дев'ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 05 коп. простроченої комісії за управління кредитною лінією, 18 840 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. простроченої комісії за зміну умов договору, 6 716 680 (шість мільйонів сімсот шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 20 коп. інфляційних втрат та 72 454 (сімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 98 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя В.С. Ломака