Ухвала суду № 41452670, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/35567/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Сіроша М.В., розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 р.

у справі № 2а-5140/11/1370 (9104/138151/12)

за позовом Приватної фірми "Авіта"

до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 р., задоволено позовні вимоги Приватної фірми "Авіта" до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення за №0001342320/9498 від 21 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1130 476 гривень 25 коп., в тому числі: на 890 781 гривню - за основним платежем та на 222 695 гривень 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем укладалися договори купівлі - продажу техніки без відсотків з відтермінуванням оплати за поставлену техніку на строк від 12 до 18 місяців, що свідчить про надання безпроцентних товарних кредитів, що не є основним видом господарської діяльності позивача, внаслідок чого, позивачем завищено суму витрат у зв'язку з нецільовим використанням кредитних коштів в сумі 4 125 651 грн. Крім цього, в ході перевірки встановлено, що позивачем безпідставно включено у третьому кварталі 2008 року суми витрат минулих податкових періодів у розмірів 725000 гривень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, податковим органом проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за наслідками якої 01 квітня 2011 року складено акт №218/23 - 2/19161817, яким встановлено порушення: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 890 781 грн., та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік в сумі 349 156 грн., за 2010 рік в сумі 938 371 грн. Крім того, позивачем безпідставно включено у ІІІ кварталі 2008 року суму витрат минулих податкових періодів в розмірі 725 000 гривень, так як в акті попередньої планової перевірки від 31 жовтня 2008 року за №442/23 - 2/19161817 не встановлено заниження валових витрат за перше півріччя 2008 року.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 21 квітня 2011 року №0001342320/9498, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1130 476 гривень 25 коп., в тому числі: на 890 781 гривню - за основним платежем та на 222 695 гривень 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди зазначили про його протиправність, з чим погоджується також колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 17 жовтня 2007 року позивачем, як Позичальником, укладено кредитний договір №374/2007 із ВАТ Банк «Надра», згідно якого банк на умовах договору надає позичальнику кредитну лінію з вільним режимом кредитування в сумі 8000000 грн.

28 вересня 2010 року позивачем укладено із ПАТ «Терра Банк» кредитний договір №4 - К/10/16, згідно якого банк на умовах цього договору надає позивачу (позичальнику) кредит в сумі 7 000 000 гривень з цільовим призначенням - рефінансування кредитної заборгованості позичальника за попереднім кредитним договором.

За період із 01 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року позивачем нараховано та включено до складу валових витрат відсотки за договорами 4 125 651 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності позивача є продаж вантажних тягачів та напівпричепів. Тобто, кошти, отримані в кредит позивачем використовувались у власній господарській діяльності на придбання вантажних тягачів та напівпричепів для подальшої реалізації.

Позивач здійснював реалізацію вантажних тягачів та напівпричепів на підставі договорів купівлі - продажу з відтермінуванням покупцям оплати на строк від 12 до 18 місяців.

Підпунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. 5.5 ст. 5 вищеназваного Закону врегульовано особливості визначення складу валових витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Як вже зазначено, нарахування процентів здійснювалось за борговими зобов'язаннями, які надавались для здійснення господарської діяльності позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 цього Закону не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Згідно з приписом пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання під процент.

Витрати платника податку - дебітора по сплаті процентів за притягнений фінансовий кредит, цільовим використанням якого згідно кредитного договору є поповнення оборотних коштів, включаються до складу валових витрат з врахуванням обмежень встановлених п. 5.5 ст. 5 названого Закону, а саме: за умови використання кредитних коштів з метою ведення господарської діяльності платника податку.

Згідно наявної у матеріалах справи декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартали 2008 року, в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» визначено суму 1 005 000 гривень. Позивачем 10 липня 2008 року була подана декларація з податку на прибуток підприємств за півріччя 2008 року, яка відправлена поштою, що підтверджується квитанцією поштового відділення. Ця декларація не була прийнята відповідачем, у зв'язку з тим, що об'єкт оподаткування в рядку 08 при розрахунку одержав від'ємне значення. У зв'язку з цим позивачем було подано за цей самий період декларацію, у якій сума в рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» була зменшена на 725 000 гривень, як наслідок рядок 08 одержав плюсове значення..

Відповідно до висновку судово - економічної експертизи №4578 від 11 травня 2012 року, яка призначена судом першої інстанції по даній справі, сума валових витрат приватної фірми «Авіта» у розмірі 1005000 гривень, яка відображена у рядку 05 «коригування валових витрат» Декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2008 року відповідає сумі валових витрат відображених у документах фінансової звітності та первинних бухгалтерських документах за період І - ІІ квартал 2008 року .

Відтак зменшена сума 725 000 гривень рядка 04.1 була відображена шляхом збільшення суми рядка 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів», що наростаючим підсумком становило 1 005 000 гривень за три квартали 2008 року.

Суди попередніх інстанцій правильно зробили висновок,що про правомірність включення до валових витрат сплачених процентів за кредитним договором, які відображенні у податкових деклараціях об'єктів оподаткування і коригуванні валових витрат.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

І.В.Борисенко

М.В.Сірош