Ухвала суду № 41452599, 16.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року м. Київ К/800/13970/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ та Світловодському районі Кіровоградської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року позивач - УПФ України в м. Світловодськ та Світловодському районі Кіровоградської області звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_4, на його користь заборгованість зі страхових внесків в сумі 632,46 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не виконано обов'язку платника єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), а саме, добровільно не сплачено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому недоїмка в розмірі 632,46 грн. підлягає стягненню в судовому порядку.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, про ухвалення нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що вимога позивача про сплату недоїмки зі страхових внесків від 01.11.2010 року № 109 є протиправною, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець та взятий на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.3).

23.11.2010 року на адресу відповідача була надіслана вимога позивача про сплату недоїмки зі страхових внесків від 01.11.2010 року № 109, яка отримана відповідачем 27.11.2012 року (а.с. 5-6), в сумі 632,46 грн. за ІІІ квартал 2010 року.

Вищевказана вимога одержана відповідачем, добровільно не сплачена та у судовому порядку не оскаржена.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 8 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Пунктом 1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідача наявна недоїмка зі страхових внесків в сумі 632,46 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що відповідач страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачу у встановлені строки не вносив, в результаті чого має заборгованість перед Пенсійним фондом по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальному розмірі 632,46 грн. Крім того, вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків від 01.11.2010 року № 109 відповідачем у встановленому законом порядку не оскражено, а тому вона вважається узгодженою та підлягає стягненню у судовому порядку.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі № 1170/2а-2518/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска