Ухвала суду № 41452508, 11.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/800/66034/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуБердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій областіна постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 рокуу справі№ 0870/9821/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Елакс-Азов»до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі № 0870/9821/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 28.09.2012 року № 0000672211 та № 0000682211.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, пп. 14.127, 14.1.136, 14.1.181 ст. 14, п. 44.6 ст. 44, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 138.2 ст. 138, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст. ст. 159, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

З наданих документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач підлягає заміні правонаступником Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової перевірки ТОВ «Елакс-Азов» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року складено акт від 10.09.2012 року № 064/22-11/31508323, яким зафіксовано порушення пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток підприємств на 412 954,00 грн.; пп. 14.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п. 1.7 ст. 1, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання на 343 288,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672211, яким ТОВ «Елакс-Азов» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 484 725,00 грн., в тому числі основний платіж - 412 954,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 71 771,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000682211, яким ТОВ «Елакс-Азов» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 428 252,00 грн., в тому числі основний платіж - 343 288,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 84 964,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу, які стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат звітного періоду включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»).

Аналогічні положення визначені ст. ст. 138, 139 Податкового кодексу України.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно із пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Аналогічні положення визначені ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Кепітал Енерго Систем», ТОВ «Спецмет Універсал», ТОВ «ДонбасІнвестГарант», ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними на товар в асортименті, товарно-транспортними накладними, журналами-ордерами і відомостями по рахунках, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, виписками банку про оплату товару.

На момент складання вказаних податкових накладних, постачальники були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Посилання податкового органу на відсутність певних товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості підлягають відхиленню, оскільки їх ненадання не є підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання податкового органу на інформацію ДАІ, яка спростовує транспортування товару, у зв'язку із розбіжністю відомостей про транспортні засоби, які вказані у товарно-транспортних накладних, оскільки в матеріалах справи є копії реєстраційних посвідчень транспортних засобів, якими здійснювались перевезення та які спростовують твердження відповідача.

Твердження відповідача щодо правомірності проведення перевірки вказаних висновків не спростовують, адже підставою для скасування судами першої та апеляційної інстанцій податкових повідомлень-рішень стала відсутність порушень платником податкового законодавства.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості доводів акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити відповідача правонаступником Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року у справі № 0870/9821/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак