Ухвала суду № 41452491, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/16232/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012

у справі № 2а/2570/2839/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Насіння - Агрохім"

до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської

області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Насіння - Агрохім" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000022300/0 від 11.05.2011.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000022300/0 від 11.05.2011.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проводено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, які виникли за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалась в періодах з 01.04.2010 по 31.05.2010, з 01.09.2010 по 31.12.2010 та складено акт № 150/2300/32517909 від 22.04.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000012300/0, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 346541 грн. та відповідно до пп. "а", п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України вважається, що ТОВ «Насіння - Агрохім» добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 346541 грн., як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів; № 0000022300/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2010 року, та визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 405300 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 101325 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, пп. 7.7.4 п. 7.7 Закон України „Про податок на додану вартість", розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, занижено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 346541 грн. та відповідно рядок 26 декларації за листопад 2010 року в сумі 346541 грн.; та занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 405300 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року позивач не заявив цю суму до бюджетного відшкодування.

Суму податку на додану вартість що належала до бюджетного відшкодування та склалася за результатами вересня-жовтня 2010 року, позивачем було заявлено до відшкодування, що виявилось у зменшенні податкових зобов'язань наступних податкових періодів, у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

В графі „Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування" вказано: вересень 2010 року 233000 грн., жовтень 2010 року 172452 грн.

Таким чином сума, що належала до бюджетного відшкодування та склалася за результатами вересня-жовтня 2010 року, позивачем було заявлено до відшкодування, а саме у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 2а/2570/2839/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 2а/2570/2839/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Л.В. Ланченко О.І. Степашко