Ухвала суду № 41452470, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/27359/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Пасічник С.С. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про скасування наказу від 19.08.2013 року № 775-к, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів з вимогами про скасування наказу від 19.08.2013 року № 775-к, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці від 19.08.2013р. №775-к "Про звільнення ОСОБА_2.", поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці в Львівській митниці Міндоходів з 19.08.2013р. Стягнено з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 10 131,83 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014р. апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2014р. у справі змінено. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці від 19.08.2013р. №775-к "Про звільнення ОСОБА_2.". Поновлено позивача на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці Міндоходів з 20.08.2013р. Стягнено з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 10 013,19 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_2 та стягнення на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1 988,55 грн. звернено до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Львівською митницею Міндоходів не доведено правомірності прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби.

У касаційній скарзі представник Львівської митниці Міндоходів, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що судами помилково застосовано чинне законодавство щодо проходження публічної служби, неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті.

Позивачем надано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебував на державній службі в митних органах з 26.12.1997р., про що свідчить записи у трудовій книжці.

Позивач звільнявся з займаної посади та поновлювався на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

17.06.2013р. позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013р. №80 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів" та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013р. та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013р. №1 "Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік".

Наказом голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці від 19.08.2013р. №775-к "Про звільнення ОСОБА_2." позивача звільнено з посади провідного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Реорганізацію та скорочення чисельності працівників Львівської митниці проведено відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013р. №80 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндохдів" та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013р. та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013р. № 1 "Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік".

Згідно зі ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За змістом ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України і інших актів законодавства, що прийняті відповідно до нього.

Загальні підстави розірвання трудового договору з боку керівника органу передбачені у ст. 40 КЗпП України.

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 вказаного вище Кодексу, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною 1 ст. 49-2 цього ж Кодексу, передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, продовжується у наведеній нормі, працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Cудами встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_2 з займаної посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, були наявні вакантні посади, однак роботодавцем питання можливості залишення позивача на роботі та дотримання вимог законодавства про працю в частині порядку звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не розглядалось.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Викладено до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992р. №9 працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

У відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що митницею не виконано вимог законодавства в частині процедури звільнення працівника, оскільки не запропоновано посаду у новоствореній установі, яка виконуватиме функції ліквідованої. Відповідачем не надано доказів того, що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, або була відсутня можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу.

Колегія суддів також погоджується з висновками апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги, щодо дати поновлення та зміни рішення суду першої інстанції щодо зміни дати поновлення на посаді, яку слід рахувати з наступного дня після звільнення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанції повно і всебічно встановили обставини справи, надали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Львівської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Винокуров К.С.

Пасічник С.С.