Ухвала суду № 41452469, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/23815/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 30.10.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Білопілля Агро" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012

у справі № 2а-1870/2045/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Білопілля Агро"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Білопілля Агро" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступник - Сумська міжрайонна державна податкова інспекція Державної податкової служби) про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000142310/0 від 03.09.2010; № 0000142310/1 від 15.11.2010; № 0000142310/0 від 03.09.2010; № 0000142310/1 від 15.11.2010.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0000142310/0 від 03.09.2010; № 0000142310/1 від 15.11.2010, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010 та складено акт № 189/23/35103599/46 від 19.08.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142310/0 від 03.09.2010, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2187680 грн.: основний платіж 1093840 грн., штрафні (фінансові) санкції 1093840 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 11.29 ст. 11, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість у сумі 1093840 грн.: за лютий 2009 року 125679 грн., березень 2009 року 64924 грн., квітень 2009 року 467736 грн., травень 2009 року 235487 грн., жовтень 2009 року 200014 грн.

При нарахуванні податку на додану вартість у 2008 році позивач повинен був керуватись нормою п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" та подавати до відповідача дві декларації загальну, за якою здійснювалися розрахунки з бюджетом і спеціальну з реалізації продукції власного виробництва та виробленої на давальницьких умовах виключно з власної сировини продукції рослинництва, за якою податок на додану вартість до бюджету не сплачувався.

Позивач спеціальної декларації по податку на додану вартість у перевіряємому періоді не подавав, а відображав у загальній декларації по розрахунках з бюджетом.

Як вбачається з акту перевірки, станом на 01.01.2009 та на 01.01.2010 позивачем не було подано заяву про перехід на спеціальний режим оподаткування, тому відображення результатів господарської діяльності відображається ним по податковій загальній декларації.

ТОВ „Білопілля Агро" є виробником сільськогосподарської продукції, протягом періоду, що перевірявся, було платником фіксованого сільськогосподарського податку, питома вага реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2007 рік в загальному обсязі валового доходу склала 81,1 %.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР, сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України N 250/2054 від 09.07.1997, платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (п. 11.21, п. 11.29 Закону N 168/97-ВР) суми податку на додану вартість повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію по податку на додану вартість (скорочену).

До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 N 271 на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію по податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби.

Одночасно з декларацією по податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються ДПА за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації по податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Таким чином, при визначенні об'єкта оподаткування платник податку на додану вартість, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону N 168/97-ВР, податкове зобов'язання та податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією.

Виходячи з наведеного, при визначенні об'єкта оподаткування платник податку на додану вартість, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю „Білопілля Агро" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 у справі № 2а-1870/2045/11 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Білопілля Агро" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 у справі № 2а-1870/2045/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Л.В. Ланченко О.І. Степашко