Ухвала суду № 41452464, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/12417/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 30.10.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012

у справі № 2а-11349/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Геос-Львів"

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Геос-Львів" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) про скасування податкових повідомлень - рішень: №0000322321/0 від 24.02.2010 частково; №0000332321/0 від 24.02.2010 частково; №0000301721/0 від 25.02.2010; №5723021721/3 від 28.09.2010.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000322321/0 від 24.02.2010, в частині податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1046817 грн.; №0000332321/0 від 24.02.2010, в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 315181 грн.; № 0000301721/0 від 25.02.2010; № 5723021721/3 від 28.09.2010.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2008 по 30.09.2009 та складено акт №473/23-2/30539282 від 12.02.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №00003222321/0 від 24.02.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1062402 грн.: 708268 грн. основний платіж, 354134 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000332321/0 від 24.02.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 321431 грн.: 214287 грн. основний платіж, 107144 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000301721/0 від 25.02.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1904781, 30 грн.: 634927, 10 грн. основний платіж, 1269854, 20 грн. штрафні (фінансові) санкції; №5723021721/3 від 28.09.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3809562, 60 грн., 1269854, 20 грн. основний платіж, 2539708, 40 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.9.3 п. 7.9 ст. 7, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на суму 708268 грн.; п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість на суму 214287 грн.; пп. "д" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 13.2.2 п. 13.2 ст. 13, ст. 14, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 1269854, 20 грн.; ст. 3, ст. 5, ст. 7 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", занижено податок з власників транспортних засобів в сумі 566, 20 грн.

Стосовно визначення позивачу сум валового доходу за перевірений період.

На думку відповідача позивачем, не включено до складу валового доходу за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, дохід на суму 621813 грн. в зв'язку з використанням не в господарській діяльності 8955, 54 кг. шкіряного напівфабрикату загальною вартістю 621813 грн. чим порушено вимоги п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 124362, 53 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем для переконсервації було передано отриманий від постачальників напівфабрикат загальною масою 22090, 54 кг.

На склад готової продукції після переробки даної сировини, було оприбутковано 13135 кг. шкіряного напівфабрикату.

Відповідачем зроблено висновок, що різниця в масі між отриманою сировиною та кінцевим продуктом в кількості 8955, 54 кг не використано позивачем в господарській діяльності.

З метою раціоналізації виробничого процесу, зменшення собівартості продукції, скорочення циклу виробництва 21.12.2008 було прийнято рішення та видано наказ N22112-8 від 21.12.2008 по підприємству, яким встановлено використання нових видів хімматеріалів та випробування нової методики переконсервації шкіряного напівфабрикату, а можливі втрати вирішено віднести на собівартість виробництва шкіряного напівфабрикату у грудні 2008 року.

На виконання даного наказу передано із складу в зольно-дубильний цех на переконсервацію шкіряний напівфабрикат в кількості 22100 кг.

23.12.2008 шкіряний напівфабрикат „ВЕТ-БЛУ" 1-2 гат. 2-8 кг. в кількості 2098, 54 кг. та 29.12.2008 шкіряний напівфабрикат „ВЕТ-БЛУ" сорту АВ (l ШТ. > 2,6 м. кв.) в кількості 19992 кг. був переданий на переконсервацію з використанням експериментальної технології.

Внаслідок застосування нових видів хімматеріалів та нової методики переробки, переобладнання лінії виробничого процесу, вихід готової продукції після переконсервації суттєво зменшився.

На підставі проведеного дослідження було зроблено висновки та вдосконалено методику, а витрати, що мають місце при переконсервації, зведені до мінімуму.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом попередніх інстанцій правильно встановлено, що виконання зазначених робіт позивачем належним чином підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно фіктивності проведених позивачем робіт.

Колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем правомірно віднесено до вартості виробництва у грудні 2008 року при переконсервації втрати шкіряного напівфабрикату.

Стосовно заниження позивачем валового доходу на загальну суму 461912 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем помилково не було відображено у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року накладну від 27.02.2009 на отримання запасів в сумі 1084002, 91 грн. та не відображено залишок на кінець звітного періоду по рах. 23 "Незавершене виробництво" 155308 грн.

У зв'язку з самостійним виявленням помилки в показниках раніше поданої податкової декларації, позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за 1 квартал 2009 року в якому було збільшено витрати на придбання (р.04.1) на 1084003 грн., зменшено убуток балансової вартості запасів на 626883 грн. (р. 04.2) та збільшено приріст балансової вартості запасів на 612428 грн. (р.01.2).

Враховуючи те, що Уточнювальний розрахунок до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року поданий 14.01.2010, тобто вже після подання декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року, та у зв'язку з тим, що відображення показників декларації з податку на прибуток ведуться наростаючим підсумком, необхідності подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року та 3 квартал 2009 року не було.

Враховуючи вищенаведене відповідачем помилково зроблено висновок про відображення нульових показників за півріччя та 3 квартали 2009 року, відповідно і про заниження валового доходу підприємства за півріччя на 396984 грн. та 3 квартали 2009 року на 461912 грн.

Стосовно заниження валового доходу у 3 кварталі 2009 року в зв'язку з не включенням до валового доходу безнадійної заборгованості на загальну суму 270000 грн.

30.09.2009 обліковувалась кредиторська заборгованість за переданими ТОВ БК „Будівельник" векселями: 377641, 377647, 377648 від 17.11.2006 на загальну суму 270000 грн.

В погашення заборгованості перед ТОВ БК „Будівельник", яка виникла на підставі договору підряду N0703/1 від 03.07.2006 та Додаткової угоди N1 від 17.06.2006, ТОВ „Геос-Львів" передало прості векселі у кількості 10 штук на суму 1165248 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене, у ТОВ „Геос-Львів" були відсутні підстави для включення до валового доходу в 3 кварталі 2009 року заборгованості за векселями: № 2377641, № 2377647, № 2377648 від 17.11.2006.

Заниження валового доходу в 3 кварталі 2009 року на загальну суму 270000 грн.

Стосовно завищення валових витрат за І півріччя 2009 року на суму 90435 грн. та за ІІІ квартали 2009 року на суму 624803 грн.

У декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року накладну на отримання запасів в сумі 1084002, 91 грн. та відображено залишок на кінець звітного періоду по рах. 23 "Незавершене виробництво" в сумі 155308 грн.

14.01.2010 підприємством було подано Уточнювальний розрахунок податкових зобов'язань за 1 квартал 2009 року в якому було збільшено витрати на придбання (р.04.1) на 1084003 грн., зменшено убуток балансової вартості запасів на 626883 грн. (р.04.2) та збільшено приріст балансової вартості запасів на 612428 грн. (р.01.2).

Уточнювальний розрахунок не передбачає коригування залишків запасів на початок та кінець періоду, коригуванню підлягає тільки приріст або убуток балансової вартості запасів.

Тому при виявленні помилки в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року позивачем 03.08.2009 та 14.01.2010 подані уточнювальні розрахунки до декларації з податку прибуток за 1 квартал 2009 року.

Отже, убуток балансової вартості запасів з врахуванням уточнень поданих до податкової декларації за 1 квартал 2009 року становить 0 грн. (рядок 04.2 декларації за 1 кв. 2009 року - 168 122 (рядок 04.2 уточнюючий розрахунок до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року поданий 03.08.2009 року) 626883 грн. (рядок 04.2 уточнюючий розрахунок до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року поданий 14.01.2010 року), що знайшло своє відображення у декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

Враховуючи наведене, податковим органом помилково зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за І півріччя 2009 року на суму 690435 грн. та за ІІІ квартали 2009 року на суму 624803 грн., а відповідно про порушення ТОВ „Геос-Львів".

Стосовно завищення валових витрат на суму 293125 грн., по взаємовідносинах що виникли між ТОВ „Геос-Львів" з ПП „Галфінпром".

згідно Договору про надання послуг №0925-1 від 25.09.2008 року та фізичній особі - підприємцю, згідно Договору про надання послуг від 03.01.2008, а відповідно з тих самих міркувань та на підставі пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" підприємством завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 39375 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що угоди про надання послуг, акти, платіжні доручення про перерахування коштів виконавцю, податкові накладні підтверджують надання позивачу маркетингових послуг, які були фактично спрямовані на пошук покупців шкіряного напівфабрикату, який виготовляється позивачем.

Результатом наданих послуг є укладення з потенційними покупцями договорів купівлі-продажу товару, що виготовляється підприємством.

Таким чином, підтверджено фактичне надання маркетингових послуг позивачу, їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції та економічну ефективність таких послуг для підприємства.

Стосовно завищення валових витрат на загальну суму 2087970 грн. у зв'язку з віднесенням до валових витрат сум, які обліковувались на балансовому рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" у сумі 1366000 грн. та 788230 грн., як нараховані відсотки по облігаціях, які випущені в обіг підприємством.

Стосовно нарахованих та віднесених позивачем до валових витрат в сумі 2890650 грн. у 1 кварталі 2008 року.

Позивачем не включало до складу валових витрат суми процентів, нарахованих за процентними цінними паперами, емітованими товариством в 3-4 кварталах 2008 року, а висновки відповідача про віднесення до валових витрат сум, які обліковувались на балансовому рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відповідно за 3 квартал 2008 року на суму 1366000 грн. та в 4 кварталі 2008 року на суму 788230 грн. є неправомірними.

Стосовно заниження валових витрат за півріччя та 3 квартали 2009 року на загальну суму 3680103 грн.

У зв'язку з самостійним виявленням помилки в показниках раніше поданої податкової декларації ТОВ „Геос-Львів" подано до відповідача уточнюючий розрахунок до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року, яким було уточнено (збільшено) показники р.04.13 на суму 3876970 грн.

Враховуючи те, що уточнювальний розрахунок до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року поданий 14.01.2010 року, тобто вже після подання декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року, та у зв'язку з тим, що відображення показників декларації з податку на прибуток ведеться наростаючим підсумком, уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року та 3 квартал 2009 року не подавались.

Стосовно завищення суми податкового кредиту у жовтні 2008 року на суму 62500 грн. в зв'язку з повторним віднесенням податкової накладної №0505-02 від 05.05.2008 на загальну суму 375000 грн. до складу податкового кредиту.

Позивачем в жовтні 2008 року знайдено оригінал податкової накладної N20505-02 від 05.05.2008, на загальну суму 375000 в тому числі податок на додану вартість 62500 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР пов'язує право на його виникнення.

Таким чином, Закон N 168/97-ВР не позбавляє підприємство від подальшого включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту після усунення порушень, а саме за наявності оригіналу податкової накладної.

Стосовно утримання податку з доходів фізичних осіб.

Позивачем з врахуванням Додаткової угоди надало фізичній особі грошові кошти на суму 12628542 грн. поручителем позичальника за даним договором є приватне підприємство „Гаст".

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України N 889-IV від 22.09.2003 „Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент (юридична особа) зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У підпунктах 16.3.4 та 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону N 889-IV зазначено, що контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

За змістом п. 17.2 ст. 17 Закону N 889-IV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону N 889-IV особи, які згідно із цим Законом мають статус податкового агента, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Позивачем укладені договори з фізичними особами припинені шляхом повного виконання, а боргові зобов'язання виконані поручителем позичальника.

Таким чином, у позивача відсутній обов'язок з перерахування і утримання податку з доходів фізичних осіб оскільки такий не є податковим агентом в розумінні Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-11349/10/1370 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-11349/10/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Л.В. Ланченко О.І. Степашко