Ухвала суду № 41452433, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/1846/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Зайцева М.П.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011

у справі № 2а-1607/5868/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредмаш-Сервіс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредмаш-Сервіс» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова перевірка позивача по взаємовідносинам з ПП. «Сільгоспнафтопродуктсервіс», за результатами якої складено акт від 01.12.2010 року №1874/23-209/36618647.

Перевіркою встановлено порушення позивачем порушення позивачем п.п.198.1, 198.6 ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

На підставі зазначено акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003422301/46, яким позивачеві визначено зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 73389,17 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції - 1,00грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем і ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» укладено договір поставки товару №7 від 10.11.2011.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Підсумовуючи викладене судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця у разі підтвердження фактичного здійснення господарської операції, на підставі якої видано таку податкову накладну.

Таким чином, оскільки припущення контролюючого органу про фіктивність поставки належними та допустимими доказами не доведена, наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні товарів від ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» відповідачем також не доведено, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення зобов'язання з ПДВ за перевірений період є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для

призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі № 2а-1607/5868/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі № 2а-1607/5868/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді М.П. Зайцев О.І. Степашко