Ухвала суду № 41452426, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/47806/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Волошина В.М.

представника відповідача Коритнюка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2012

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012

у справі № 2а/1770/4004/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фудз Трейд») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2011 №0001702340.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0001702342 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 757870,00 грн. В решті задоволення позову - відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийнято в цій частині нове рішення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0001702342 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 265000,00 грн.

В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Фромекс» за січень 2011 року, за результатми якої складено акт 23.05.2011 №642/23-100/32230375.

Перевіркою встановлена невідповідність правочинів, укладених між ТОВ «Фудз Трейд» та ТОВ «Фромекс», вимогам п. 1, п. 2 ст. 215, п.1 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України та їх нікчемність та порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року в сумі 1022870,00 грн.

За наслідками перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0001702342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1022870,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.

Задовольняючи позов щодо скасування податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 757870,00 грн., суди виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту в цій частині.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій з огляду на натупне

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фромекс» (виконавець) та ТОВ «Фудз Трейд» (замовник) укладено договір від 30.06.2010 №30/06Р про надання послуг, згідно з яким замовник доручає та оплачує, а виконавець надає послуги шляхом розміщення рекламних матеріалів замовника відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

Додатками №1 - №9 до договору від 20.09.2010 №30/06Р сторони погодили хронометраж рекламних роликів, їх тематику, графік розміщення, з зазначенням найменувань телевізійних каналів.

Про реальність господарських операцій свідчать первинні документи: податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, ефірними довідками телеканалів, які оформленні відповідно до бухгалтерського обліку та податкового законодавства.

Доводи відповідача про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Фромекс», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи не укладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ «Фромекс», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладених правочинів з господарською діяльністю позивача.

Крім того, судами вірно зазначено, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Що стосується відмови у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог, то суд першої інстанції виходив з недоведеності господарської операції за актами здачі-прийняття робіт «послуги з підготовки, організації і проведення промо-акцій» від 05.01.2011, оскільки нормативне визначення поняття «промо-акція» відсутнє, зазначених актах не відображено, в чому полягає зміст та обсяг господарських операцій, місце і час проведення відповідних заходів рекламного характеру, а тому обумовлені акти не відповідають вимогам до первинного документа в розумінні закону та не підтверджують здійснення зазначених в них робіт.

Суд касаційної інстанції вірно не погодився з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Фудз Трейд» (замовником) та ТОВ «Фромекс» (виконавцем) підписано акти здачі-прийняття робіт від 05.01.2011 , а саме послуг з підготовки, організації і проведення промо-акцій: №501009, №501004, №501001.

Фактичне проведення промо-акцій перевірялося працівниками філій позивача в Тернопільській, Волинській, Хмельницькій, Івано-Франківській областях України, а також дистрибуторами згідно договорів дистрибуції.

Судом встановлено, що акти здачі-прийняття робіт від 05.01.2011 №501009 на суму 159445,00 грн., у тому числі ПДВ - 31889,00 грн., №501004 на суму 797221,67 грн., у тому числі ПДВ - 159444,33 грн., №501001 на суму 368333,33 грн., у тому числі ПДВ - 73666,67 грн., відповідають за змістом та формою вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та відповідно є первинними документами.

Вчинення реальних господарських операцій за даними актами робіт підтверджено також договором, податковими накладними.

Згідно даних декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ за січень 2011 року, ТОВ «Фудз Трейд» в січні 2011 року мало взаєморозрахунки з ТОВ «Фромекс» на суму 6137218,19 грн., в тому числі ПДВ - 1022869,70 грн. Суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту за січень 2011 року, відображені в реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 та даним податкової декларації за січень 2011 року, про що зазначено в акті перевірки.

Податковий орган, на якого в силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок довести правомірність прийнятого ним рішення, обставин відсутності господарських операцій не довів та не надав відповідних доказів.

Таким чином колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив податок на додану вартість в розмірі 265000,00 грн. до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)М.О. Федоров