Ухвала суду № 41452416, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ К/800/41259/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року

у справі №813/6241/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ-Будсервіс» (надалі - ТОВ «ВЕЕМ-Будсервіс»)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 року №0004242320/19196 та №0004252320/19195.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності здійсненних господарських операцій, отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду дійшла висновку що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації по податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за вересень 2012 року, про що складено акт.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що призвело до заниження ПДВ на суму 97259,00грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 250718,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та процедурою апеляційного узгодження контролюючим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012 року: №0004242320/19196, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 97259,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 48629,00грн.; №0004252320/19195, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 250718,00грн.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, податковий кредит за вересень 2012 року був сформований позивачем в основному за рахунок ПДВ від сум отриманих будівельних послуг та придбання матеріалів з ТОВ «Нові технології ТПВ» та ТОВ «А-Знак».

Так, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Нові технології ТПВ» було укладено ряд договорів підряду, а саме: №1/06/2012 від 01.06.2012р., №2/06/2012 від 01.06.2012р., №1/05/2012 від 03.05.2012р., №2/05/2012 від 03.05.202р., №1/04/2012 від 01.04.2012р., №2/04/2012 від 01.04.2012р.

Також між позивачем та ТОВ «А-Знак» були укладені договори підряду: №1/09-12 від 02.09.2012 року, №2/09-12 від 02.09.2012р., №3/09-12 від 02.09.2012р.

Крім того, позивачем та його контрагентами були підписані довідки форми КБ-3 та акти форми КБ-2в з виконання передбачених договорами робіт.

Відповідно до п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею ч.1. ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій були досліджені відповідні податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за вересень 2012 року. Також судами зазначено, що переказ коштів було здійснено в повному обсязі. що податковим органом не заперечується.

Крім того, судом апеляційної інстанції було досліджено також ряд інших первинних бухгалтерських документів, а саме: акти прийняття-здачі виконаних робіт; видаткові накладні; копії книг обліку та придбання товарів (робіт/послуг); копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних; копії платіжних доручень; копію картки рахунку контрагента; копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт; бухгалтерські документи, що свідчать про відображення даних операцій у бухгалтерських регістрах та звітах. в т.ч. податкових, у відповідні періоди.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що вищезазначені первинні бухгалтерські документи оформлені відповідно до вимог чиного законодавства та свідчать про належне та реальне виконання сторонами своїх обов'язків за договорами, в результаті чого відбувся рух активів між контрагентами і зміна фінансово-майнового стану, що є обов'язковою умовою при здійснені товарних, господарських операцій.

Також слід відзначити, що право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо інші контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки апеляційного суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов