Ухвала суду № 41450875, 04.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 р.Справа № 9/54Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І., Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської областi від 25.09.2014р. по справі № 9/54

за позовом Державного підприємства "Полтавський обласний радіотелевізійний передавальний центр"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 25.09.14 р. позов Державного підприємства "Полтавський обласний радіотелевізійний передавальний центр" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 16.11.05 р. № 0001261504/0, за яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 500,00 грн. штрафу.

ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, не погодившись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Господарського суду Полтавської областi від 25.09.14 р. та ухвалити нову постанову якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що вважає порушеним граничний строк сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" за затримку на 101 календарний день граничного строку узгодженої суми податкового зобов'язання до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% від несвоєчасно сплаченої суми.

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (в особі Полтавської філії), що є правонаступником позивача, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області проведена невиїзна документальна перевірка Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, зокрема, з податку на прибуток підприємств по податковому повідомленню-рішенню № 0000202302 від 27.04.05 р. та декларації за перше півріччя, за результатами якої складений акт від 07.11.05 р. № 94/-353 (01187779).

За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , а саме: несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню № 0000202302 від 27.04.05 р.

За результатами перевірки борг за вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням погашено платіжним дорученням №1164 від 19.08.05 р.

На підставі акту перевірки відповідачем з урахуванням положень пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.11.05 р. № 0001261504/0, яким позивачу визначено 500,00 грн. штрафу в розмірі 50% від несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання із затримкою сплати на 101 календарний день.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Строки погашення податкового зобов'язання, на час спірних правовідносин, були врегульовані п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі-Закон №2181).

Відповідно до ч. 1 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Позивач, погодившись з визначеною контролюючим органом сумою податкового зобов'язання, перерахував 28.04.05 р. суму у розмірі 1000,00 грн., вказавши в платіжному дорученні призначенням платежу «на підставі акту перевірки № 191/23-6 від 25.04.05 р., підтверджується випискою банку з рахунку позивача (том справи 1, а.с. 32).

Зазначене відповідає встановленим Законом № 2181 граничним строкам сплати податкових зобов'язань .

Таким чином, колегія суддів, вважає вірними висновки суду першої інстанції про своєчасність сплати позивачем суми податкового зобо'язання.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на п. 7.7 Закону №2181, а також наявність податкового боргу позивача згідно даних облікової кратки, як на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає безпідставними.

Положеннями Закону №2181, станом на час виникнення спірних правовідносин, не було передбачено для органу ДПС повноваження здійснювати заходи по самостійному погашенню податкового зобов'язання від імені платника шляхом зміни призначення платежу, самостійно визначеного таким платником податків в платіжному дорученні.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

В силу п. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання на свій розсуд користується і розпоряджається належним йому майном.

З аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

За таких умов, суми податкових зобов'язань з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Крім того, факт надходження вказаних сум податкового зобов'язання на рахунки бюджету відповідач не заперечує.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані платником в реквізиті "Призначення платежу" платіжного доручення під час перерахування поточних податкових зобов'язань до бюджету, є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростували.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 25 вересня 2014 року по справі № 9/54 за позовом Державного підприємства "Полтавський обласний радіотелевізійний передавальний центр" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 10.11.2014 р.