Рішення № 41445446, 10.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9937/13-ц Головуючий у І інстанції Яковлєва Л.В.Провадження № 22-ц/780/5273/14 Доповідач у 2 інстанції КоцюрбаКатегорія 18 10.11.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Журби С.О., Сержанюка А.С.,

При секретарі - Горошук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей та сім»ї Бориспільського району Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення громадян з предмету іпотеки, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі ПАТ «Фідобанк») звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом в якому просило у рахунок погашення заборгованості в сумі 282 633,25 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 13.09.2013 року становить 2 259 087,57 грн, за кредитним договором № 014/3942/2/13262 від 09.04.2008 року, який був укладений між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником щодо прав та зобов'язань якого є ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 - звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 014/3942/2/13262 від 09.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним номером № 569 та договором іпотеки № 014/3942/2/13262 від 09.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним № 569, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 157,4 кв. м., житлова площа - 83,0 кв. м., право власності якого підтверджується витягом, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 09.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 550, земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, площею 0,0499 га., кадастровий номер 3220882601:01:004:0071, яка знаходиться за адресою: с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 210058 від 29.10.2009 року; земельну ділянку площею 0,0501 га., що розташована в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, кадастровий номер: 3220882601:01:004:0072, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 210058 від 29.10.2009 року.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки, на яке звертається стягнення, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з встановленням початкової ціни на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити без надання іншого житла ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору майнового характеру в розмірі 3 441,00 грн. та немайнового характеру в розмірі 114,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.04.2008 року між ПАТ «Ерсте Банк» правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за № 014/3942/2/13262 про надання кредиту в сумі 160 000,00 доларів США, строком користування до 08.04.2028 року із сплатою 12% річних для придбання нерухомого майна на вторинному ринку.

Факт надання кредиту підтверджується заявою на видачу готівки за № 3949/106310 від 09.04.2008 року.

09.04.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договори іпотеки за № 014/3949/2/13262 та № 014/3949/2/3262/1, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 09.04.2008 року за реєстровим № 567 та № 569, на підставі якого, передано в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 157,4 кв. м., житлова площа - 83,0 кв. м, земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, площею 0,0499 га, кадастровий номер 3220882601:01:004:0071, яка знаходиться за адресою: с. Гнідин, Бориспільського району Київської області та земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, площею 0,0501 га, кадастровий номер 3220882601:01:004:0072, яка знаходиться за адресою: с. Гнідин, Бориспільського району Київської області.

Право власності на заставне майно у виді земельних ділянок було оформлено 29.10.2009 року.

Починаючи з 2009 року відповідач почав недобросовісно виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 12.09.2013 року.

Так, станом на 12.09.2013 року позичальник має заборгованість в розмірі 282 633,25 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 13.09.2013 року, становить 2 259 087,57 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 158 292,87 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 1 265 234,91 грн., заборгованості за відсотками - 91 067,02 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить - 727 898, 69 грн., пені за прострочення по тілу кредиту - 3 719,74 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 29 731,88 грн., пені за прострочення відсотків - 29 553,62 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 236 222,09 грн.

На виконання умов кредитного договору, позивач надсилав на адресу місця проживання відповідач ОСОБА_1 вимогу про виконання порушеного зобов'язання, зокрема 18.11.2009 року, в якій повідомлялось про виникнення заборгованості та необхідність її погашення.

ОСОБА_1 неодноразово подавав до банку заяви, якими він визнавав свій борг за кредитним договором (зокрема заяви від 03.04.2009 року, 09.07.2009 року, 20.10.2009 року).

Однак, всі спроби вирішити спір з відповідачем ОСОБА_1 в досудовому порядку не дали результатів, заборгованості так і не була погашена.

Згідно довідки по формі № 3 від 17.04.2013 року за № 281, що надана Гнідинською сільською радою Бориспільського району Київської області в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані, дружина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

На виконання вимог вищевказаних іпотечних договорів та Закону України «Про іпотеку», позивачем направлявся на адресу відповідачів лист-вимога за № 6.2.0.25.0-09/1225 від 17.09.2013 року, в якому банк вимагав протягом 30 календарних днів виконати порушене зобов'язання (здійснити погашення простроченої заборгованості за кредитом та простроченої заборгованості за відсотками), достроково виконати зобов'язання за кредитним договором (погасити залишок заборгованості за кредитом, відсотки за користування кредитом на момент повного погашення кредиту). Також, у разі невиконання зазначеної вимоги відповідачам було запропоновано в добровільному порядку звільнити житловий будинок, для його подальшої реалізації у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Проте, відповідачами не виконані вимоги банку про сплату заборгованості за кредитним договором, в зв'язку з чим ПАТ «Фідобанк» вимушений звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення відповідачів без надання іншого житла.

Заочним рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року в частині задоволення позову про виселення відповідачів з спірного житла скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення по справі про відмову позивачу в їх задоволенні, в решті позовних вимог, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У судовому засіданні встановлено, що 09.04.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», що підтверджується статутом та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за № 014/3949/2/13262.

Згідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 160 000,00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 08.04.2028 року та сплатою дванадцяти відсотків річних, які призначені на придбання нерухомості на вторинному ринку.

Видача кредитних коштів та їх отримання ОСОБА_1, підтверджується заявою на видачу готівки за № 3949/106310 від 09.04.2008 року.

З розрахунку суми заборгованості, долученого до позовної заяви, вбачається, що станом на 12.09.2013 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 282 633,25 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 13.09.2013 року становить 2 259 087,57 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 158 292,87 доларів США, що еквівалентно 1 265 234,91 грн., заборгованість за відсотками - 91 067,02 доларів США, що еквівалентно 727 898,69 грн., пеня за прострочення по тілу кредиту - 3 719,74 доларів США, що еквівалентно 29 731,88 грн., пеня за прострочення відсотків - 29 553,62 доларів США, що еквівалентно 236 222,09 грн.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законо-давства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

В ч. 2 ст. 533 ЦК України вказано, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З ч. 2 ст. 1054 ЦК України вбачається, що до відносин за кредитним договором, застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитнго договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

09.04.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», що підтверджується статутом, та ОСОБА_1 було укладено

договори іпотеки за № 014/3949/2/13262 та № 014/3949/2/13262/1, згідно яких, в рахунок забезпечення вимог, що витікають з кредитного договору за № 014/3949/2/13262 від 09.04.2008 року, в разі несплати кредиту, процентів за його користування, комісійну винагороду, неустойку, а також внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору отримати задоволення в рахунок майна, а саме житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, площею 0,0499 га., кадастровий номер - 3220882601:01:004:0071 та земельна ділянка, площею 0,0501 га., що розташована в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, кадастровий номер: 3220882601:01:004:0072.

З заяви ОСОБА_2 від 09.04.2008 року вбачається, що вона надала згоду на надання в іпотеку її чоловіком ОСОБА_1 придбаного ним в період зареєстрованого шлюбу житлового будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,0499 га., земельної ділянки площею 0,0501 га., які належать ОСОБА_1, що підтверджується державними актами, під взяття ним кредиту у позивача.

В довідці, № 281 від 17.04.2013 року, виданій Гнідинською сільською радою Бориспільського району Київської області вказано, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, особовий рахунок значиться за ОСОБА_1

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, та згідно ч. 1 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу,встановленої статтею 38 цього Закону, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч. 6 ст. 38 цього Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З урахуванням наведенного, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про обгрунтованість та законність пред»явлених позивачем вимог щодо звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, належне ОСОБА_1, та задоволення цих вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком Бориспільського міськрайонного суду Київської області про задоволення позовних вимог ПАТ «Фідобанк» про виселення без надання іншого житла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 з спірного житлового будинку, який є предметом іпотеки так як вважає його помилковим з тих підстав, що ч. 1 ст. 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Частиною 3 ст. 109 ЖК України передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин» примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Недотримання процедури направлення вимоги про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця є підставою для відмови в позові про виселення, мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки.

Виходячи з аналізу правових норм законодавства, можна зробити висновок про те, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Птрібно зазначити, що вимога про звільнення житла відповідачами, проживання яких зареєстровано в житловому будинку і який є предметом іпотеки, не отримувалася, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання позивача на те, що на адресу відповідачів, 17.09.2013 року було направлено лист-вимогу за №6.2.0.25.0-09/1225 в якій банк вимагав протягом 30 календарних днів виконати порушене зобовязання, а в разі не виконання вказаної вимоги, відповідачам було запропоновано в добровільному порядку звільнити предмет іпотеки - житловий будинок, для його подальшої реалізації у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, не може бути прийнято до уваги, так як в матеріалах цивільної справи відсутні докази про вручення відповідачам такої вимоги.

Також, суд першої інстанції, ухвалючи рішення по справі про виселення відповідачів з будинку, який є предметом іпотеки не врахував ту обставину, що в спірному будинку проживає неповнолітня дитина.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 року скасуванню в частині задоволення позовних вимог позивача про виселення відповідачів з будинку, який є предметом іпотеки, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги. В решті позовних вимог ПАТ «Фідобанк», заочне рішення суду першої інстанції є законним, тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 з жилого будинку АДРЕСА_1 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову Публічному акціонерному товариству «Фідобанк» в їх задоволенні.

В решті позовних вимог, заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: