Ухвала суду № 41437942, 13.11.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9636/14-ц Провадження № 22-ц/772/3020/2014Головуючий в суді першої інстанції Бар'як А. С.Категорія 44Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Зайцева А.Ю., Луценка В.В.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю апелянта, позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, апелянтки, відповідачки ОСОБА_4, її представників, адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4

про виселення, стягнення моральної шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволений частково; виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 121,80 гривню понесених судових витрат за сплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено ( а. с. 74-77 ).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, обидві сторони у справі оскаржують його в апеляційному порядку. Позивач ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні спричиненої моральної шкоди та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а саме стягнути з ОСОБА_4 на його користь у відшкодування завданої моральної шкоди 3 тисячі гривень. Відповідачка ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить судове рішен-ня від 27 вересня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у по-зові ОСОБА_2 ( а. с. 80-82, 88-89 ). Апелянти посилаються на незакон-ність оскаржуваного рішення, не застосування судом норм матеріального пра-ва, які підлягали застосуванню, стверджують, що висновки суду не відпові-дають встановленим фактичним обставинам. Оскаржуючи судове рішення в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4 моральної шкоди, ОСОБА_2 зазначає, що, на його думку, суд допустив невідповідність власних висновків обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріаль-ного і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на обидві апеля-ційні скарги сторін, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, проана-лізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до виснов-ку, що обидві скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивіль-ного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посила-ються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обста-винам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам, воно є законним, об'єктивним і справедливим.

Частково задовольняючи позов щодо виселення відповідачки із займаного житлового приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач згідно договорів дарування від 02 липня 1997 року та від 15 грудня 2005 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 червня 2014 року за № 22930567 являється єдиним власником цілої квартири АДРЕСА_1. Особовий рахунок на це помешкання відкритий на ім'я власника ОСОБА_2, який після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька 27 травня 2014 року зареєстрував своє місце прожи-вання або перебування у спірній квартирі. Згідно актів від 07 та 08 травня 2014 року, складених мешканцями будинку № 45 по просп. Космонавтів в м. Вінниці та посвідчених міським комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора № 7», у квартирі з 1974 року без реєстрації проживає відповідачка ОСОБА_4., власником цього житла зареєстрований ОСОБА_2, однак він не може користуватися помешканням за призначенням у зв'язку із заміною вхід-них дверей та замка мешкаючою там ОСОБА_4 Чинення перешкод відпові-дачкою у користуванні своєю власністю ОСОБА_2 підтверджується повідомленням заступника начальника ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_9 від 05 червня 2014 року № 1/3767вих. Допитана судом свідок ОСОБА_10 показала, що відповідачка дійсно мешкає в квартирі АДРЕСА_1 тривалий час, аж до смерті батька позивача саме як його співмешканка. Зареєстрована ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3, що нею не заперечується. В розумінні норми ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» житло АДРЕСА_3 є місцем прожи-вання або перебування відповідачки у справі.

Суд першої інстанції керувався нормами ст. 156 ЖК України, згідно яких право колишніх членів сім'ї власника, якою себе вважає ОСОБА_4, на користування жилим приміщенням є похідним від права власника на таке жит-лове приміщення, і з припиненням для власника права власності на жиле примі-щення члени його сім'ї або колишні члени сім'ї втрачають право користування цим приміщенням. Аналогічна норма виписана також в ст. 405 ЦК України, яка також пов'язує майнові права членів власника житла із наявністю права влас-ності на таке житло в особи, яка входить до складу відповідної сім'ї, а відтак втрата права власності в особи на житлове приміщення призводить до втрати майнового права, права користування таким приіщенням членами його сім'ї. Тобто, право у ОСОБА_4 на користування власністю позивача з 1997, 2005 років як похідне від відповідного права ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, припинилося з припиненням права у співмешканця, колишнього співвласника ( до 1997 року ) спірної квартири.

На підставі статей 41 Конституції України, 156 ЖК України, 319, 321, 391, 383, 405 ЦК України суд обгрунтовано і правомірно частково задовольнив вимогу ОСОБА_2, а саме щодо виселення з житлового приміщення ОСОБА_4

Не помилився суд першої інстанції також в частині вирішення позову стосовно відшкодування моральної шкоди, зазначивши недоведеність цієї вимоги, її бездоказовість. Крім того, колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли менше ніж за місяць до звер-нення в суд з відповідним позовом, тому душевні хвилювання, страждання позивача у зв'язку з користуванням квартирою відповідачкою у справі саме у цей короткий період, враховуючи достовірно відомий йому факт проживання її в помешканні протягом тривалого періоду часу, не є достатніми, об'єктивно доведеними для задоволення заявленої вимоги. Крім цього, суд визнає достат-ньою сатисфакцією можливо заподіяної шкоди уже саме рішення в частині виселення ОСОБА_4 з належного ОСОБА_2 на праві власності жит-лового приміщення.

Суд зауважує ( хоча відповідачка наголошує на безвідності цього питання до предмета спору ), що ОСОБА_4 забезпечена іншим житлом на сусідній вулиці м. Вінниці ( вул. Келецька ), яке відповідає його цільовому призначенню та визнааченим чинним законодавством вимогам. Такі доводи позивача у справі під час розгляду спору в установленому порядку відповідачкою не спростовані.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_4 посилається на те, що є членом сім'ї власника ( колишнього ) помешкання, тому єдиною підставою для її виселення є лише норми ст. 116 ЖК України.

Однак, такій позиції апелянтки суд першої інстанції дав аргументовану мотивацію у своєму рішенні, не залишив її поза увагою, і хоча ОСОБА_4 не погоджується з такими висновками суду, колегія суддів апеляційного суду визнає їх правильними, обгрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Не заперечується вірність, законність і справедливість рішення Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 24 вересня 2014 року рішенням цього ж суду, ухваленого в цей же день іншим його складом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки ( ОСОБА_4 та ОСОБА_11 до його смерті ) без реєстрації шлюбу ( а. с. 106 ), яке на даний час ще не набра-ло законної сили.

З доводами обох апеляційних скарг погодитися не можливо, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні від 24 вересня 2014 року.

Статтею 303 ЦПК України встановлені межі розгляду справи апеляційним судом, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстан-ції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом вірно: