Ухвала суду № 41434022, 19.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/148/14-к 19.11.2014 19.11.2014 19.11.2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Пустовара М.Л., Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участю секретаря Жданової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013160030005715, за апеляційними скаргами старшого прокурора відділу прокуратури Миколаївської області Могили С.М. на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 травня 2014 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 дня народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1

за обвинувачення ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори Джос А.С., Могила С.М.

обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_2

захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5

потерпіла ОСОБА_6

законні представники

неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8

ОСОБА_9, ОСОБА_10

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Прокурором подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати вирок суду від 22 квітня 2014 року та ухвалу суду від 7 травня 2014 року в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням норм закону про кримінальну відповідальність. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним за п.п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 10 років.

Скасувати ухвалу суду від 7 травня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі п.а ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році»

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду від 22 квітня 2014 року та ухвалу суду від 7 травня 2014 року в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням норм закону про кримінальну відповідальність. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним за п.п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 10 років.

Скасувати ухвалу суду від 7 травня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі п.а ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році»

Короткий зміст вироку та ухвали.

Вироком суду від 22 квітня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в дохід Держави в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 680 грн.; за ч. 2 ст. 125 КК України в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі в сумі 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання в виді штрафу сумі 850 грн.

Ухвалою суду від 7 травня 2014 року в силу Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 850 грн .

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор послався на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Вважає, що суд прийшов до невірного висновку щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України та виключення з обвинувачення ОСОБА_11 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Вважає, що невірна кваліфікація дій ОСОБА_2 потягла за собою винесення незаконної ухвали суду від 7 травня 2014 року, якою останнього звільнено від відбування покарання на підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році".

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України. Зазначає, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за п.п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Вважає, що невірна кваліфікація дій ОСОБА_2 потягла за собою винесення незаконної ухвали суду від 7 травня 2014 року, якою останнього звільнено від відбування покарання на підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році".

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

В запереченнях на апеляційні скарги старшого прокурора відділу прокуратури Миколаївської області Могили С.М. та потерпілої ОСОБА_6 законний представник неповнолітнього обвинувачення ОСОБА_2 - ОСОБА_12, просить ухвалу суду залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення. Вважає, що судом надана оцінка доказам. Стверджує, що висновки суду повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Вважає ухвалу суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання законною та обґрунтованою.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 22 вересня 2013 року у другій половині дня, за умислом, який раптово виник, підійшовши до потерпілого ОСОБА_13, якому раніше наносив удари ОСОБА_11, і наніс йому один удар рукою по обличчю і один удар ногою по ниркам, чим спричинив легке тілесне ушкодження та легке тілесне ушкодження, із короткочасним розладом здоров'я. Після цього ОСОБА_2 вийшов із кущів та попрямував до лавки на зупинці, приєднавшись до інших осіб, а ОСОБА_11 продовжив наносити численні удари кулаками і взутими ногами по голові, шиї та різним частинам тіла потерпілого. Від тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_11 настала смерть потерпілого.

Дії ОСОБА_2 судом перекваліфіковані із п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, та ч.2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою суду від 7 травня 2014 року ОСОБА_2 був звільнений від відбування покарання, призначеного за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2014 року у виді штрафу, на підставі п. а ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році»

Звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" суд послався на те, що обвинувачений ОСОБА_2 засуджений за скоєння злочину невеликої тяжкості у вигляді штрафу у дохід держави та на день набрання чинності Закону був неповнолітнім, а тому підлягає звільненню від відбування покарання, відповідно п.а ст.1 вказаного Закону.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, потерпілу ОСОБА_6, на підтримку апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_2 , його законних представників та захисника ОСОБА_5, які заперечували проти апеляцій прокурора та потерпілої, думку інших учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої в частині оскарження ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 травня 2014 року стосовно ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вироком апеляційного суду Миколаївської області від 19 листопада 2014 року вирок суду першої інстанції від 22 квітня 2014 року в частині визнання винуватими ОСОБА_11 за п.п.4,7 ч.2 ст. 115 та ОСОБА_2 за ч.1 та ч.2 ст. 125 КК України, скасовано з постановленням нового вироку, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п.п.4,7, 12 ч.2 ст.115 КК України та призначено йому покарання за п.п.4,7, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Оскільки ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні особливо тяжкого злочину відповідно до п.3 ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» амністія до нього не може бути застосована. А тому ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 травня 2014 року, якою ОСОБА_2 був звільнений від відбування покарання, призначеного за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 2014 року відповідно до п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягає скасуванню , а в задоволенні клопотання законного представника ОСОБА_2 ОСОБА_12 про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання повинно бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409 КПК України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_6 в частині оскарження ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 травня 2014 року стосовно ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 травня 2014 року про звільнення ОСОБА_2, від відбування покарання призначеного за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2014 року відповідно до Закону України «Про амністію у 2014 році» скасувати.

В задоволенні клопотання законного представника ОСОБА_2 ОСОБА_12 про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання призначеного за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2014 року відповідно до п. а ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді