Вирок № 41433890, 19.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/148/14-к 19.11.2014 19.11.2014 19.11.2014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Пустовара М.Л., Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участю секретаря Жданової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013160030005715, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, старшого прокурора відділу прокуратури Миколаївської області Могили С.М., потерпілої ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2014 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 дня народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1

за обвинуваченням за п.п 4,7 ч. 2 ст. 115 КК України.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 дня народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_2

за обвинувачення ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори Джос А.С., Могила С.М.

обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_6

захисники ОСОБА_1, ОСОБА_8

потерпіла ОСОБА_4

законні представники

неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10

ОСОБА_11, ОСОБА_12

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Прокурором подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати вирок суду в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням норм закону про кримінальну відповідальність. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним за п.п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 10 років.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. Визнати його винним за п.п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 10 років. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно призначити йому покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 10 років позбавлення волі.

Задовольнити цивільні позови потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_4 в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь ОСОБА_13 200000 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_4 5249 грн. майнової шкоди та 300000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_14 та ОСОБА_12 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 5249 грн. майнової шкоди та 300000 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням норм закону про кримінальну відповідальність. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним за п.п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 10 років.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. Визнати його винним за п.п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 10 років. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно призначити йому покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 10 років позбавлення волі.

Задовольнити її цивільний позов в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в солідарному порядку на її користь 5249 грн. майнової шкоди та 300000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_14 та ОСОБА_12 в солідарному порядку на її користь 5249 грн. майнової шкоди та 300000 грн. моральної шкоди.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок суду в частині обвинувачення ОСОБА_5 за п.п. 4,7 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі ч. 1 п. 3 ст. 284 КПК України, змінити вирок суду та перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених п.п. 4,7 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст. 186 КК України, та призначено покарання за п.п. 4,7 ч. 2 ст. 115 КК України -10 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 10 років позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в дохід Держави в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 680 грн.; за ч. 2 ст. 125 КК України - в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі в сумі 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання в виді штрафу в сумі 850 грн.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь ОСОБА_13 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.; на користь ОСОБА_4 4949 грн. на відшкодування майнової шкоди та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_14 та ОСОБА_12 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор послався на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Вважає, що суд прийшов до невірного висновку щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України та виключення з обвинувачення ОСОБА_5 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Зазначає, що допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 показала, що тілесні ушкодження на голові потерпілого могли бути спричиненими як ногами так і руками. Ушкодження на шиї потерпілого могли утворитися від удару ОСОБА_5, який він називає "ОСОБА_5", а також ймовірніше, що від інших ударів. При цьому експерт показала, що нанесення ударів з незначною силою по голові та спині потерпілого спричинили легкі тілесні ушкодження, але в який момент та хто саме їх наносив встановити не можливо.

Вказує, що з огляду на те, що побиття потерпілого продовжувалося певний проміжок часу, та свідки підтвердили той факт, що коли чули, як наносилися удари, біля потерпілого знаходився ОСОБА_5 та ОСОБА_6, інших осіб, які могли б спричинити потерпілому тілесні ушкодження не було, а тому вважає, що саме вказаними особами були заподіяні тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть ОСОБА_16 А тому, на думку апелянта, викладені судом висновки, що заподіяні ОСОБА_6 удари спричинили потерпілому лише легкі тілесні ушкодження є безпідставними.

Стверджує, що наявність попередньої змови на умисне вбивство між обвинуваченими свідчить той факт, що останні між собою спілкувалися по телефону безпосередньо перед вчиненням вбивства, після чого ОСОБА_6 приєднався до ОСОБА_5 для побиття ОСОБА_16 Узгодженість дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5 при позбавленні життя потерпілого за мовчазною згодою свідчать про наявність умислу у обох співучасників на позбавлення життя ОСОБА_16

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_4, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України. Зазначає, що обвинувачений був присутній на місці вчинення злочину та приймав участь у нанесенні тілесних ушкоджень її батьку, що призвело до його смерті. Вважає, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за п.п. 4,7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 зазначає, що в ході судового розгляду не добуто доказів того, що саме ОСОБА_5 вчиняв будь-які дії, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілого, а також не встановлено умислу, спрямованого на позбавлення його життя .

Вважає хибними висновку суду щодо розмежування кількості і сили удару обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_16, оскілки, згідно пояснень експерта ОСОБА_15, завдання ударів з незначною силою по голові та спині потерпілого спричинили легкі тілесні ушкодження, але в який момент та хто саме їх завдав встановити не можливо. На думку апелянта, встановити точну кількість, характер та тяжкість тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, їх розмежувати, завдяки показам свідків не можливо, адже останні не спостерігали за процесом побиття потерпілого з моменту його початку до завершення, та з якою силою вони завдавалися їм не відомо.

Крім того, вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення майна потерпілого за попередньою змовою групою осіб.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

В запереченнях на апеляційні скарги старшого прокурора відділу прокуратури Миколаївської області Могили С.М. та потерпілої ОСОБА_4 законний представник неповнолітнього обвинувачення ОСОБА_6 - ОСОБА_14, просить вирок суду залишити без зміни, апеляційні скарги - без задоволення. Вважає, що судом надана належна оцінка показам обвинувачених та свідків, які узгоджуються між собою, а також висновку судово-медичного експерта № 2138 від 24.10.2013 р. та додаткових висновків судово-медичного експерта від 31.10.2013 р. та 13.11.2013 р. Стверджує, що висновки суду повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На її думку, твердження прокурора та потерпілої про наявність попередньої змови на умисне вбивство між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також нанесенням ОСОБА_6 ударів, що потягли смерть потерпілого, є припущенням та не підтверджуються жодними матеріалами кримінального провадження.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2014 року близько 04.00 год. неповнолітній ОСОБА_5 разом з іншою особою, відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, в м. Миколаєві на перехресті вул. Шевченка та Карла Лібкнехта зустріли ОСОБА_13, який рухався посередині проїзної частини дороги їм на зустріч, розмовляючи по телефону.

У цей час у іншої особи, відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, виник умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, яке знаходилось у ОСОБА_13 Про свій намір ця особа повідомила присутнім та, накинувши капюшон на голову, щоб прикрити обличчя, направився до ОСОБА_13 У цей час ОСОБА_5 з корисливих мотивів вирішив приєднатись до протиправних дій іншої особи і також направився до ОСОБА_13, повідомивши про свою участь у неправомірних діях щодо ОСОБА_13 та намір завдати потерпілому тілесні ушкодження.

Діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи злочинний намір на відкрите заволодіння чужим майном, інша особа, порівнявшись з ОСОБА_13, застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я людини, наніс останньому удар кулаком в обличчя, від якого потерпілий упав на коліна та випустив з руки мобільний телефон. Після цього до ОСОБА_13 підійшов ОСОБА_5 та приєднався до дій іншої особи, направлених на відкрите викрадення майна потерпілого.

Використовуючи чисельну перевагу, діючи разом та продовжуючи застосовувати фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я людини, інша особа нанесла не менше двох ударів взутими ногами по обличчю ОСОБА_13, а ОСОБА_5 наніс не менш двох ударів взутими ногами по тулубу ОСОБА_13, не даючи таким чином потерпілому можливості чинити опір або втекти. Після чого інша особа висловила вимогу щодо передачі потерпілим грошей.

Будучи фізично пригніченим, ОСОБА_13 був вимушений самостійно дістати з кишені грошові кошти на загальну суму 19 грн., які у нього з корисливих мотивів із руки відкрито викрала інша особа. У цей час ОСОБА_5 підібрав з асфальту поруч з потерпілим та відкрито викрав мобільний телефон марки "Anycool" ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 1000 грн., у якому знаходилися сім-карти операторів мобільного зв'язку ВАТ "Київстар" та ТОВ "Астеліт", які не становлять матеріальної цінності. Після цього, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_5 та інша особа з місця злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 1019 грн.

Крім цього, 22 вересня 2013 року у другій половині дня неповнолітні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та малолітня ОСОБА_18 разом знаходилися на території дитячого містечка "Казка" у м. Миколаєві. Після чого зазначені особи вирішили розійтися, домовившись через нетривалий час знову разом зустрітися на вулиці. На перехресті вулиць Даля та Чкалова, ОСОБА_5 і інша малолітня особа удвох попрямували по вул. Даля до вул. Будьонного, а ОСОБА_6 пішов по вул. Чкалова.

Проходячись повз трамвайну зупинку "вул. Будьонного", що розташована напроти будинку № 72 по вул. Будьонного в м. Миколаєві, ОСОБА_5 звернув увагу на раніше незнайомого йому чоловіка ОСОБА_20, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та сидів на лавці зупинки. Далі ОСОБА_5 зайшов до себе додому і через деякий час знову вийшов на вулицю, де його чекала малолітня особа. Після цього, приблизно о 19.10 год., вони вдвох підійшли до трамвайної зупинки "вул. Будьонного", де на лавці продовжував сидіти ОСОБА_16

У цей час ОСОБА_5, діючи з хуліганських мотивів розуміючи, що ОСОБА_16 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння і не в змозі чинити опір неправомірним діям, без будь-якої причини вирішив вчинити вбивство останнього. Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5, застосувавши фізичну силу, відвів ОСОБА_16 від лавки до кущів, що ростуть за вищевказаною зупинкою біля будинку № 72 по вул. Будьонного. Діючи з хуліганських мотивів, ОСОБА_5 руками штовхнув ОСОБА_16 на землю, внаслідок чого потерпілий упав, а потім ще не менше двох разів піднімав його і штовхав, від чого потерпілий падав на землю. Після цього, усвідомивши, що ОСОБА_16 не робить ніяких активних дій щодо свого захисту, ОСОБА_5, продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри з метою, щоб інші особи не змогли втрутитися та завадити його злочинним діям, насильно відвів потерпілого вглиб зазначених кущів і кинув його на землю, щоб той не мав можливості втекти.

У подальшому ОСОБА_5, залишивши ОСОБА_16 лежати на землі, вийшов з кущів на зупинку і по мобільному телефону повідомив ОСОБА_6, що знаходиться на трамвайній зупинці "вул. Будьоного", де б'є невідомого йому чоловіка. ОСОБА_6, приблизно о 19.15 год. підійшов до останнього на зупинку. Після чого ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 удвох зайшли до кущів, де на землі продовжував лежати ОСОБА_16

Тоді ОСОБА_5 покликав ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які знаходились поруч на зупинці, щоб показати свій удар "ОСОБА_5". При цьому ОСОБА_5 підняв з землі ОСОБА_16, поставши його на ноги, і зі значною силою завдав потерпілому удар ногою в обличчя. Потім ОСОБА_5 почав принижувати ОСОБА_6, тим самим примушуючи його також нанести удар потерпілому. ОСОБА_6, за умислом, який раптово виник, підійшовши до потерпілого ОСОБА_16 і наніс йому один удар рукою по обличчю і один удар ногою по ниркам, чим спричинив легке тілесне ушкодження та легке тілесне ушкодження, із короткочасним розладом здоров'я. Після цього ОСОБА_6 вийшов із кущів та попрямував до лавки на зупинці, приєднавшись до інших осіб, а ОСОБА_5 продовжив наносити численні удари кулаками і взутими ногами по голові, шиї та різним частинам тіла потерпілого. Під час населення ударів ОСОБА_5 підіймав верхню частину тіла ОСОБА_16 і після завданих ударів потерпілий знову падав на землю.

ОСОБА_5 усвідомлював, що, завдаючи зі значною силою велику кількість ударів кулаками і взутими ногами, спричиняв ОСОБА_16 сильний фізичний біль, особливі фізичні страждання і муки, тобто свідомо бажав настання таких наслідків і діяв щодо потерпілого з особливою жорстокістю.

ОСОБА_5, під час побиття ОСОБА_16, з метою доведення свого злочинного наміру на вбивство останнього до кінця, не реагував на спроби ОСОБА_18, яка зайшла в кущі та словесно намагалася зупинити його злочинні дії, а продовжував наносити удари потерпілому. За вищезазначених обставин ОСОБА_5 кулаками і взутими ногами з особливою жорстокістю протягом не менше 10 хвилин наніс ОСОБА_16 не менше 18 ударних впливів у життєво важливі частини тіла - голову, шию, тулуб потерпілого.

Після вчинення зазначених дій ОСОБА_5 зник з місця злочину, залишивши потерпілого в кущах з метою унеможливлення стороннім особам побачити потерпілого та надати йому допомогу. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_16 через нетривалий проміжок часу помер на місці події.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що за вищезазначених обставин разом і ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб кулаками взутими ногами з особливою жорстокістю з хуліганських мотивів протягом не менше 10 хвилин нанесли ОСОБА_16 не менше 18 ударних впливів у життєво вважливі частині тіла - голову, шию, тулуб потерпілого, від яких ОСОБА_16 помер.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 були кваліфіковані органом досудового слідства за п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Судом дії ОСОБА_5 за епізодом від 30 серпня 2013 року кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб; за епізодом від 22 вересня 2013 року - за п.п. 4,7 ч. 2 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю та з хуліганських мотивів.

Виключаючи із обвинувачення ОСОБА_5 кваліфікуючу ознаку як скоєння злочину за попереднім зговором групою осіб, суд послався на те, що в ході судового розгляду не добуто доказів на єдиний спільний із ОСОБА_6 умисел, спрямований на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_16

Визнавши ОСОБА_5 винним за обвинуваченням, передбаченим ч. 2 ст. 186 КК України, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_13, свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_19, ОСОБА_25, протокол огляду місця події, висновки судово-медичної експертизи № 1481 від 30.08.2013 р.

Визнавшии ОСОБА_5 винним за обвинуваченням, передбаченим п.п. 4,7 ч. 2 ст. 115 КК України, суд послався на показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26, протокол огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_5 р., протокол огляду від ІНФОРМАЦІЯ_5 р., а також висновки експертиз.

Дії ОСОБА_6 судом перекваліфіковані з п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, та ч.2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6 суд вказав , що в ході судового розгляду не здобуто доказів на підтвердження його умислу на вбивство ОСОБА_16. Пославшись на покази обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд вказав, що ОСОБА_27 було нанесено потерпілому два удари - один рукою в область голови, другий ногою в область нирки. А тому прийшов до висновку , про те, що не добуто доказів, що ОСОБА_6 вчиняв будь-які дії, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, і з урахуванням висновків додаткової судово-медичної експертизи № 2138 від 13.11.2013 року та враховуючи характер дій обвинуваченого, ступінь його участі у вчиненому злочині та неузгодженість його дій із діями обвинуваченого ОСОБА_5 визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_5 його законних представників та захисника ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечували проти апеляційних скарг прокурора та потерпілої, прокурора, потерпілу ОСОБА_4 на підтримку апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_8 та законних представників, які просили залишення вироку суду без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги прокурора та потерпілої підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Апеляційний суд на підставі ч.3 ст. 404 КПК України, дослідивши за клопотанням учасників кримінального провадження докази по справі, дійшов висновку, що судом першої інстанції в частині визнання винуватими ОСОБА_5 за п.п. 4,7 ч.2 ст. 115 КК України та ОСОБА_6 за ч.1 та ч.2 ст. 125 КК України дана невірна оцінка доказам, внаслідок чого, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що вплинуло на вирішення питання про винуватість обвинувачених.

Апеляційним судом встановлено, що 22 вересня 2013 року у другій половині дня неповнолітні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та малолітня ОСОБА_18 разом знаходилися на території дитячого містечка "Казка" у м. Миколаєві. Після чого зазначені особи вирішили розійтися, домовившись через нетривалий час знову разом зустрітися на вулиці. На перехресті вулиць Даля та Чкалова, ОСОБА_5 і інша малолітня особа удвох попрямували по вул. Даля до вул. Будьонного, а ОСОБА_6 пішов по вул. Чкалова.

Проходячи повз трамвайну зупинку "вул. Будьонного", що розташована напроти будинку № 72 по вул. Будьонного в м. Миколаєві, ОСОБА_5 звернув увагу на раніше незнайомого йому чоловіка ОСОБА_28, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та сидів на лавці зупинки. Далі ОСОБА_5 зайшов до себе додому і через деякий час знову вийшов на вулицю, де його чекала малолітня особа. Після цього, приблизно о 19.10 год., вони вдвох підійшли до трамвайної зупинки "вул. Будьоного", де на лавці продовжував сидіти ОСОБА_16

У цей час ОСОБА_5, діючи з хуліганських мотивів розуміючи, що ОСОБА_16 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння і не в змозі чинити опір неправомірним діям, без будь-якої причини вирішив вчинити вбивство останнього. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5, застосувавши фізичну силу, відвів ОСОБА_16 від лавки до кущів, що ростуть за вищевказаною зупинкою біля будинку № 72 по вул. Будьонного. Діючи з хуліганських мотивів, ОСОБА_5 руками штовхнув ОСОБА_16 на землю, внаслідок чого потерпілий упав, а потім ще не менше двох разів піднімав його і штовхав, від чого потерпілий падав на землю. Після цього, усвідомивши, що ОСОБА_16 не робить ніяких активних дій щодо свого захисту, ОСОБА_5, продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри з метою, щоб інші особи не змогли втрутитися та завдати його злочинним діям, насильно відвів потерпілого вглиб зазначених кущів і кинув його на землю, щоб той не мав можливості втекти.

У подальшому ОСОБА_5, залишивши ОСОБА_16 лежати на землі, вийшов з кущів на зупинку і по мобільному телефону повідомив ОСОБА_6, що знаходиться на трамвайній зупинці "вул. Будьоного", де б'є невідомого йому чоловіка. ОСОБА_6, приблизно о 19.15 год. підійшов до останнього на зупинку. Після чого ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 удвох зайшли до кущів, де на землі продовжував лежати ОСОБА_16

Діючи за попередньою змовою з метою навмисного вбивства з хуліганських мотивів, раніше не знайомої їм людини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підійшли до ОСОБА_16, який у силу свого похилого віку та сп'яніння не міг чинити опір, та діючи з особливою зухвалістю за попередньою змовою групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок, зі значною силою стали наносити потерпілому численні удари.

При цьому ОСОБА_5 підняв з землі ОСОБА_16, поставши його на ноги, і зі значною силою завдав потерпілому удар ногою в обличчя, від якого останній впав. Потім ОСОБА_5 та ОСОБА_6, стали спільно та узгоджено наносити численні удари кулаками та взутими ногами по голові, шиї та різним частинам тіла потерпілого. Під час населення ударів ОСОБА_5 підіймав верхню частину тіла ОСОБА_16 і після завданих ударів потерпілий знову падав на землю.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усвідомлювали, що, завдаючи зі значною силою велику кількість ударів кулаками і взутими ногами, спричиняли ОСОБА_16 сильний фізичний біль, особливі фізичні страждання і муки, тобто свідомо бажали настання таких наслідків і діяли щодо потерпілого з особливою жорстокістю.

За вищезазначених обставин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кулаками і взутими ногами з особливою жорстокістю протягом не менше 10 хвилин нанесли ОСОБА_16 не менше 18 ударів у життєво важливі частини тіла - голову, шию, тулуб потерпілого.

Після вчинення зазначених дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зникли з місця злочину, залишивши потерпілого в кущах з метою унеможливлення стороннім особам побачити потерпілого та надати йому допомогу. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_16 через нетривалий проміж уток часу помер на місці події.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні вбивства потерпілого ОСОБА_16, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, вчинене з особливою жорстокістю з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб підтверджується сукупністю досліджених в ході апеляційного провадження доказів.

Обвинувачений ОСОБА_29 в судовому засіданні апеляційного суду вину в умисному вбивстві ОСОБА_30 не визнав та показав, що 22.09.2013 р. він разом з ОСОБА_31 на вул. Будьонного, біля трамвайної зупинки навпроти будинку №72 побачили незнайомого чоловіка - ОСОБА_16, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та сидів на лавці зупинки. Вони підійшли до нього і ОСОБА_31, яка знаходила позаду, почала підпалювати потерпілому куртку. Потім він (ОСОБА_29) підняв потерпілого під руки та завів його у кущі, де вдарив його один раз ногою по обличчю, потім наніс два удари ногою по ребрам та нирці. А також наніс потерпілому два удари рукою по обличчю, перед цим натягнувши на обличчя потерпілого одяг, аби не вимазатись в кров, яка була на його обличчі.

Всього він наніс потерпілому 5 ударів. Коли він знаходився у кущах разом із потерпілим, прийшов ОСОБА_6 і також вдарив потерпілого один чи два рази по обличчю рукою і один раз ногою по ниркам. Потім він позвав ОСОБА_18 і та також вдарила потерпілого два рази ногою в область шиї спереду. По голові потерпілого він не стрибав і більше ударів тому не наносив. Коли він виходив із кущів, потерпілий був у свідомості і хрипів. Він тоді перевернув його обличчям до землі і пішов. Догнав ОСОБА_6, ОСОБА_31, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які вже направлялись в сторону українського драматичного театру. В магазині він купив серветки, якими витер кров на своїх кросівках. Вину свою визнає частково, оскільки наніс потерпілому біля п'яти ударів і умислу на вбивство потерпілого в нього не було. В скоєному він розкаюється.

В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 вину в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_16 не визнав і показав, що 22.09.2013р. він із ОСОБА_29 та ОСОБА_18 прогулювались по дитячому містечку "Казка". Потім він пішов додому. Коли він знаходився вдома, йому на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_5 і повідомив, що він на зупинці і в нього з кимось виник конфлікт. Він вийшов на вулицю і попрямував до вул. Будьонного, де біля лавки на зупинці знаходились ОСОБА_31, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, а ОСОБА_29 знаходився у кущах. Він попрямував до ОСОБА_29, де побачив, що на землі лежить чоловік. Тоді ОСОБА_29 позвав усіх, щоб показати свій удар «ОСОБА_5». ОСОБА_29 наніс удар потерпілому ногою по обличчю. Потім ОСОБА_29 почав принижувати ОСОБА_6, тим самим примушуючи його також нанести удар потерпілому. Він вдарив потерпілого один раз рукою по обличчю з незначною силою, та наніс один удар ногою по тулубу потерпілого в область нирки. ОСОБА_29 ще наніс потерпілому декілька ударів. Потім ОСОБА_18 виявила бажання також побити потерпілого. В цей час він вже виходив із кущів, але почув два глухі удари, як він зрозумів, це були удари, нанесені ОСОБА_18 потерпілому. Але як вона їх наносила він не бачив. Він вийшов із кущів і попрямував разом із ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в напрямку українського муздрамтеатру, а ОСОБА_29 ще залишився біля потерпілого у кущах. В скоєному він щиро розкаявся.

Разом з тим, такі показання обвинувачених спростовуються дослідженими судом апеляційної інстанції доказами.

З показань обвинувачених та свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22 вбачається, що удари потерпілому ОСОБА_16 наносили руками та ногами, як ОСОБА_5 так і ОСОБА_6. Зазначені показання різняться лише в кількості нанесених обвинуваченими потерпілому ударів.

Так, свідок ОСОБА_21 суду показала, що 22 вересня 2013 р. близько 19-00 години вона, ОСОБА_22, ОСОБА_29 та ОСОБА_18 знаходились на зупинці Будьоного, де побачили потерпілого, який був у нетверезому стані. ОСОБА_29 взяв потерпілого під руки та завів його у кущі, там він декілька разів брав потерпілого під руки та кидав об землю. Потім ОСОБА_5 подзвонив по телефону ОСОБА_6 і через деякий час ОСОБА_30 прийшов. Потім ОСОБА_29 показував їм удар «ОСОБА_5». Після чого вона відійшла на зупинку, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишилися з потерпілим. Вона чула із-за кущів глухі удари, потім вийшов ОСОБА_6 із кущів, а за ним ОСОБА_5, який повідомив, що бив потерпілого біля 5 разів по голові та ребрах ногами. Через деякий час вони усі пішли до магазину, де ОСОБА_5 купив серветки, якими витер кров з кросівок. Вона не знає хто скільки ударів наносив потерпілому

Свідок ОСОБА_32 суду показав, що в цей день він, ОСОБА_21, ОСОБА_29 та ОСОБА_18 знаходилися на зупинці Будьоного, на лавці знаходився потерпілий в нетверезому стані. ОСОБА_22, суду повідомив, що бачив як ОСОБА_29 підійшов до потерпілого, близько 4-х раз брав потерпілого за тулуб та кидав об землю, потім ОСОБА_29 затягнув потерпілого у кущі та кинув його там землю. Що саме там відбувалося він не бачив. Потім ОСОБА_5 вийшов із кущів та поговорив по телефону з ОСОБА_6 і через деякий час прийшов ОСОБА_6 і зайшов до ОСОБА_5 у кущі. Після чого ОСОБА_22 почув 3 глухих удари, але що там відбувалось він не знає. ОСОБА_5 ще залишався у кущах, а ОСОБА_6 вийшов і вони разом із ним, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 пішли звідти. Через деякий час їх наздогнав ОСОБА_5, але він не пам'ятає, чи він розповідав їм щось про події які стались.

Покази свідків щодо місця та способу нанесення ударів потерпілого обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджуються також показами свідка ОСОБА_33 яка показала, що вона ІНФОРМАЦІЯ_5 р. виявила труп потерпілого ОСОБА_16 в кущах біля зупинки. Потерпілий був весь в крові, лежав обличчям донизу.

Протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_5 р. згідно якого була оглянута ділянка місцевості, розташованої біля будинку №72 вул. Будьонного м. Миколаєва, де біля насаджених кущів та дерев виявлений труп ОСОБА_16 з ознаками насильницької смерті. В ході огляду були відібрані речі потерпілого, документи та змиви речовини бурого кольору, все було запаковано та опечатано.

Висновком судово-медичної експертизи № 2138 від 24.10.2013 р. згідно якого смерть ОСОБА_16 настала від механічної асфіксії в результаті здавлювання шиї тупим твердим предметом, що підтверджується наявністю асфіктичних ознак, а саме: точкових крововиливів у сполучних оболонках правого ока, на поверхні серця і легенів, рідким станом крові в порожнинах серця і великих судин, повнокров'я внутрішніх органів, наявністю гострої осередкової емфіземи легенів, набряку мозку і легенів, підтверджених гістологічно. Враховуючи морфологічні особливості пошкоджень в області шиї у вигляді синця на передній поверхні шиї у верхній, середній та нижній третині з переходом на праву бокову поверхню шиї в середній третині, крововиливу у м'які тканини шиї, перелому правого ріжка під'язикової кістки і патологічної рухливості в області хрящового зчленування лівого великого ріжка з тілом під'язикової кістки, можливо вважати, що дані пошкодження виникли від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею.

Локалізація крововиливу на тілі, крововиливи в м'які тканини шиї, перелом правого ріжку під'язичної кістки, які знаходяться в одній проекції, свідчать про те, що вищезазначене пошкодження спричинене від однократного впливу тупого твердого предмету, котрим могли бути взута нога, при цьому удар був нанесений зі значною силою.

За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження у своїй сукупності належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть потерпілого, і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю.

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_30, окрім зазначених тілесних ушкоджень, встановлено наявність інших тілесних ушкоджень, а саме: множинних синців і саден в області обличчя голови; 4-х ран на внутрішній поверхні верхньої та нижньої губи; 4-х крововиливів у м'які тканини голови в лівій скроневій, два в лівій тім'яній області, потиличної області справа; крововиливу під тверду мозкову оболонку (близько 80мл.) зліва; значного крововиливу під павутинну оболонку лівої півкулі, по зовнішній поверхні правої мигдалини мозжочка; забиття речовини головного мозку; крововиливів у м'які тканини голови, грудної клітки: синців на передній поверхні зрушення, грудної клітки у верхній і нижній третині, в нижній третині спини праворуч і ліворуч; переломів ребер 7,11,12 справа, та 9,10,11 ребер зліва; крововиливів у м'які тканини навколо переломів; забиття внутрішніх органів (легень, нирок).

Ушкодження в області голови у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку (близько 80 мл) зліва, значного крововиливу під павутинну оболонку лівої півкулі, по зовнішній поверхні правої мигдалини мозжочка, забиття речовини головного мозку відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та без своєчасного надання медичної допомоги при звичайному перебігу закінчуються смертю.

Ушкодження, виявлені на тілі потерпілого , у вигляді крововиливів на передній поверхні грудної клітки у верхній і нижній третині, в нижній третині спини праворуч і ліворуч; переломів ребер 7,11,12 з права, та 9,10,11 ребер зліва; крововиливів у м'які тканини навколо переломів; забиття внутрішніх органів (легень, нирок) за ступенем тяжкості відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_16 за зазначених вище обставин також підтверджується дослідженими судом доказами, а саме :

Показами потерпілої ОСОБА_4 , яка суду показала, що вбитий ОСОБА_16 був її батьком. Про його смерть вона дізналась від знайомих. В заявленому позові потерпіла просила стягнути із обвинувачених затрати на похорони батька в сумі 5249 грн., що становлять майнову шкоду та на відшкодування моральної шкоди 300000 грн.; свідоцтвом про смерть ОСОБА_16, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 р.; протоколом огляду від ІНФОРМАЦІЯ_5 р., відповідно до якого ОСОБА_29, в присутності законних представників ОСОБА_34 та ОСОБА_10 добровільно видав речі, які були, в присутності понятих, запаковані та опечатані; протоколу огляду речей, належних ОСОБА_16, від ІНФОРМАЦІЯ_5 р.;висновками експерта №508 від 03.10.2013 р. та №511 від 23.10.2013 р., згідно яких кров ОСОБА_16 відноситься до групи О із ізогемагглютінінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО. На куртці, футболці, джемпері, правому черевику, вилучених у ОСОБА_16 та наданих на експертизу, а також на марлевому тампоні зі змивом, наданого на експертизу(висновок № 512 від 23.10.2013 р.),на документах, вилучених під час огляду місця події(висновок № 522 від 23.10.2013 р.) виявлена кров чоловіка, походження якої не виключається від ОСОБА_16; висновком експерта №509 від 04.10.2013 р. відповідно до якого на худі (товстівка із капюшоном) та джинсах, належних ОСОБА_29, виявлена кров чоловіка; висновком експерта № 519 від 09.10.2013 р. та висновком експерта № 530 від 25.10.2013 р. встановлено генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_16 , ОСОБА_29 та ОСОБА_6. Висновком експерта № 545 від 28.10.2013 р., яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові на джинсових брюках , які належать ОСОБА_29 збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_16 і не збігаються з генетичними ознаками обвинуваченого ОСОБА_29

Генетичні ознаки слідів крові на кросівках, які належать ОСОБА_29, є змішаними, містять генетичні ознаки не менше двох осіб, в тому числі потерпілого ОСОБА_16

Згідно інформації наданої оператором мобільного зв'язку та слідчої довідки від 14.11.2013 р., ОСОБА_29 спілкувався перед та під час скоєння злочину 22.09.2013 р. з часу 17.00 год. до 20.00 год. із ОСОБА_6, ОСОБА_22, ОСОБА_35 та матір'ю ОСОБА_18

Протоколами слідчих експериментів від 11.11.2013 р. із обвинуваченим ОСОБА_29, від 27.09.2013 р. за участю свідка ОСОБА_21, від 23.10.2013 р. із ОСОБА_6, від 27.09.2013 р. із свідком ОСОБА_18, від 27.09.2013 р. із свідком ОСОБА_22

Із досліджених протоколів вбачається, що на місці скоєння кримінального правопорушення, в присутності понятих, законних представників, педагога та захисників неповнолітні обвинувачені та свідки добровільно розказували та показували, за яких обставин ОСОБА_29 та ОСОБА_6 наносив удари ОСОБА_16 і спричинили йому тілесні ушкодження.

Твердження обвинувачених про те, що ОСОБА_5 наніс потерпілому лише п'ять ударів, а ОСОБА_6 два удари і їх удари не могли призвести до смерті потерпілого спростовуються висновком додаткової судово-медичної експертизи № 2138 від 18.11.2013 р.,відповідно до якого, виходячи з розташування та кількості пошкоджень, виявлених на тілі потерпілого , ОСОБА_16 було нанесено не менше 18 ударів, в область обличчя - не менше 6, в область голови не менше 6.

Що спростовую покази обвинувачених про кількість нанесених ними ударів потерпілому.

Спрямованість та кількість завданих потерпілому у життєво важливі органи, зі значною силою ударів (не менше 18 ударів ) обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , локалізація тілесних ушкоджень, а саме крововиливи в м'які тканини шиї, перелом правого ріжку під'язичної кістки, які призвели до смерті потерпілого, ушкодження в області голови у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку (близько 80 мл) зліва, значного крововиливу під павутинну оболонку лівої півкулі, по зовнішній поверхні правої мигдалини мозочка, забиття речовини головного мозку, які відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень і які відповідно до висновку експерта без своєчасного надання медичної допомоги вірогідно закінчуються смертю, ушкодження у вигляді крововиливів на передній поверхні грудної клітки у верхній і нижній третині, в нижній третині спини праворуч і ліворуч; переломів ребер 7,11,12 справа, та 9,10,11 ребер зліва; крововиливів у м'які тканини навколо переломів; забиття внутрішніх органів (легень, нирок), які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, свідчать про узгодженість дій обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та направленість їх спільного умислу на позбавлення життя потерпілого, з хуліганських мотивів з особливою жорстокістю.

Численність і характер спричинених потерпілому тілесних ушкоджень свідчать про те, що вони були прижиттєвим, нанесеними незадовго до настання смерті, їх локалізація, значна сила та механізм їх заподіяння, а також те що потерпілого били тривалий час свідчить про те, що обвинувачені усвідомлювали, що завдають потерпілому особливих страждань і свідчить про наявність у обвинувачених умислу на вмисне вбивство з особливою жорстокістю. До того ж , за висновком судово-медичної експертизи, враховуючи характер отриманих ушкоджень, потерпілий міг відчувати фізичні страждання, про що свідчать характерні процеси, виявлені при досліджені у нирках потерпілого.

Про хуліганський мотив убивства свідчить та обставина, що ОСОБА_36 та ОСОБА_6, виявляючи явну неповагу до суспільства вчинили убивство раніше їм не знайомої особи похилого віку, без будь-якої на те причини.

Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю, з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб і їх дії кваліфікує за п.п.4,7,12 ч.2 ст. 115 КК України.

А тому висновки суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_6 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_16 суперечать фактичним обставинам справи.

Обґрунтовуючи правильність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції послався на показання обвинувачених, дані слідчих експериментів та висновки додаткової судово-медичної експертизи № 2138 від 18 листопада 2013 р., яка була проведена з урахуванням показань обвинувачених та свідків під час слідчих експериментів.

Так, суд першої інстанції зазначив, що підсумовуючи показання ОСОБА_6, ОСОБА_18 та ОСОБА_5 під час слідчого експерименту, пошкодження, котрі привели до смерті потерпілого, найімовірніше були спричинені самим ОСОБА_29, тобто ногою в область шиї. Тілесне пошкодження у вигляді перелому правого рожку під'язикової кістки могло бути спричинене при нанесенні ОСОБА_29 удару, котрий він, під час слідчого експерименту називав "ОСОБА_5", а також, якщо цей удар нанесений не по обличчю, а в шию потерпілого.

Згідно показів ОСОБА_29, під час слідчого експерименту, ОСОБА_6 був нанесений один удар в область обличчя та один удар в область нирки зліва. При дослідженні трупа ОСОБА_30, були виявлені крововиливи у ворот лівої нирки, котрі могли утворитись від одного удару тупим твердим предметом, можливо ногою. По ступеню тяжкості, стосовно живих осіб, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я і в причинному зв'язку зі смертю не знаходяться. Також виявлені крововиливи в області обличчя, котрі утворились від дій тупих твердих предметів, можливо рук, і враховуючи показання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час слідчого експерименту, можливо зробити висновок, що від одного удару рукою в область обличчя міг утворитись один крововилив, котрий відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, стосовно живих осіб.

Проте дані висновки суду є необґрунтованими.

Так, відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 2138 від 18 листопада 2013 р., яка була проведена з урахуванням показань обвинувачених та свідків під час слідчих експериментів, виникнення у потерпілого тілесних ушкоджень, в тому числі і тих які стали причиною смерті потерпілого, за обставин на які вказували обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_18 є малоймовірними.

Допитана в судовому засіданні апеляційного суду експерт ОСОБА_15 підтвердила, що за обставин на які вказують обвинувачені а саме кількість завданих потерпілому ударів ( п'ять ударів нанесених ОСОБА_5 та два удари нанесені ОСОБА_6.) а також направленість вказаних ударів та механізм їх спричинення (рукою в обличчя та ногою в область тулуба) не можливо спричинити ті тілесні ушкодження, які отримав потерпілий. При огляді трупа ОСОБА_16 було виявлено набагато більше тілесних ушкоджень, які могли виникнути не менше як від 18 ударів, в область лиця - не менше 6, в область голови не менше 6, удари скоріше всього наносились як кулаками так і обутими ногами.

Це свідчить про неправдивість показів обвинувачених щодо обставин нанесення потерпілому ударів та настання смерті останнього. Аналіз показань обвинувачених свідчить, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожний по своєму, із суб'єктивних міркувань свого захисту, відтворювали події 22 вересня 2013 року і вчинені кожними з них дії щодо вбивства ОСОБА_16 Їх покази спростовуються висновками судово-медичних експертиз.

Таким чином, доводи апеляційних скарг потерпілої ОСОБА_4 та прокурора про невірну кваліфікацію судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 та ч.2 ст. 125 КК України та безпідставне виключення з обвинувачення ОСОБА_5 п. 12 ч.2 ст. 115 КК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Тому вирок суду в частині визнання винуватим ОСОБА_5 за п.п.4,7 ч.2 ст. 115 та ОСОБА_6 за ч.1 та ч.2 ст. 125 КК України, та вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 постановлений з порушенням вимог ст. 370 КПК України і підлягає скасуванню з постановленням нового вироку відповідно до вимог ст. ст. 411, 420 КПК України.

З зазначених вище підстав не підлягає задоволенню апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 щодо недоведеності вини ОСОБА_5 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_16

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6, апеляційний суд, відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинувачених, які є неповнолітніми, навчаються, раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, виховуються обома батьками, які не в повній мірі приділяють їм увагу, ОСОБА_5 негативно характеризується за місцем проживання та навчання, ОСОБА_37 позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Апеляційний суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим покарання у виді позбавлення в межах санкції ч.2 ст. 115 КК України з урахуванням вимог ст.102 КК України, таке покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з батьків обвинувачених майнової шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 4949 грн., оскільки, саме на підтвердження такої суми потерпілою надані документи, і підлягає стягненню в дольовому порядку з ОСОБА_10 та ОСОБА_9, ОСОБА_14 та ОСОБА_37 ОСОБА_7 по 1237,25 грн. з кожного відповідно до вимог ст.1166, ст.1179, 1181 ЦК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з батьків обвинувачених моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 100000 грн., з урахуванням її моральних страждань, які вона зазнала в зв'язку зі смертю близької їй людини - батька, і підлягає стягненню в дольовому порядку з ОСОБА_10 та ОСОБА_9, ОСОБА_14 та ОСОБА_37 ОСОБА_7 по 25000 грн. з кожного відповідно до вимог ст.1167, ст.1179, 1181 ЦК України.

Крім того вказаним вироком ОСОБА_5 визнаний винуватим у відкритому заволодінні майном потерпілого ОСОБА_38 і його дії за даним епізодом кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна ( грабіж) поєднане з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 і кваліфікація його дій за ч.2 ст. 186 КК України за даним епізодом є обґрунтованими і підтвердженими дослідженим судом доказами.

ОСОБА_29 в ході судового розгляду свою вину по даному епізоду визнав частково, суду показав, що 30.08.2013 р. він зустрівся із ОСОБА_39, ОСОБА_24 ., ОСОБА_31, і ОСОБА_40, з якими розважались вдома у свого знайомого, а потім вирішили пройтись. Проходячи по вул. К.Лібкнехта на перехресті із вул. Шевченко вони побачили ОСОБА_13, який йшов їм назустріч. ОСОБА_39 запропонував його побити і відразу ж підбіг до потерпілого і вдарив його кулаком в обличчя. Потерпілий впав, і з його руки випав мобільний телефон. Тоді він підбіг також до потерпілого, забрав мобільний телефон і наніс йому один удар ногою в тулуб. Потерпілий так і залишився лежати на землі, ОСОБА_39 забрав у потерпілого гроші, біля 19 грн.

Через декілька хвилин вони повернулись і він передав мобільний телефон ОСОБА_39, а той ОСОБА_40 Потім вони побачили патрульну машину і сховались.

Проте, його вина у вчиненні даного злочину підтверджується показами , потерпілого ОСОБА_38, який суду показав, що 30.08.2013р. біля 4-ї години ранку він повертався із роботи додому по вул. К.Лібкнехта. На перехресті із вул. Шевченка, він побачив групу підлітків,біля 5-6 осіб, які йшли йому назустріч. Порівнявшись із ним, один із підлітків, підскочив до нього, та вдарив його один раз по голові. Від удару він впав, а коли падав, із руки в нього випав мобільний телефон марки "Anycool". Він знепритомнів, а прийшов до свідомості від ще одного удару по голові. Спробував піднятись, і зі спини хтось його спитав, що є в гаманці. Він витяг гроші, десь біля 15 грн. і віддав. Після чого підлітки втекли, а він відразу ж звернувся до міліції. Обличчя нападаючих він не бачив, оскільки ті були в капюшонах. Мобільний телефон йому повернули працівники міліції, коли знайшли його у обвинувачених.

Свідок ОСОБА_23 суду показала, що 30.08.2013 р., біля 4 години ранку вона, ОСОБА_39, ОСОБА_29, ОСОБА_24 і ОСОБА_40 , проходячи по вул. К.Лібкнехта на перехресті із вул. Шевченко побачили ОСОБА_13. ОСОБА_39 запропонував когось побити, як вона зрозуміла ОСОБА_39 запропонував побити саме ОСОБА_13. ОСОБА_5 погодився і вони удвох наздогнали ОСОБА_13 і хтось із них наніс ОСОБА_13 удар ногою по обличчю. Як їй здалось удар наносив ОСОБА_39, але можливо це був і ОСОБА_29, який всім своїм друзям демонстрував удар ногою по обличчю. Через 5 хвилин вони повернулись і ОСОБА_39 передав мобільний телефон ОСОБА_40 Потім вони побачили патрульну машину і сховались.

Свідок ОСОБА_24 суду показав, що він, ОСОБА_29, ОСОБА_39, ОСОБА_40 та ОСОБА_18 проходячи по вул. К.Лібкнехта на перехресті із вул. Шевченко побачили ОСОБА_13, який йшов їм назустріч. ОСОБА_39 підбіг до потерпілого та наніс йому удар кулаком в обличчя, від якого потерпілий впав, і в нього випав мобільний телефон. Тоді підбіг ОСОБА_29, вдарив потерпілого ногою по тулубу. ОСОБА_39 забрав у потерпілого 19 грн., а ОСОБА_5 мобільний телефон. Через 5 хвилин вони повернулись і на прохання ОСОБА_40 віддали йому мобільний телефон.

Ці обставини також підтверджуються показами свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_41 які суду показали, що 30.08.2013р. біля 4-ї години ранку на перехресті вул. Декабристів та Будьонного вони затримали групу молодих осіб, серед яких був ОСОБА_39, передали їх до чергової частини райвідділу міліції. Біля дерева, де затримали підозрюваних, було знайдено мобільний телефон який було викрадено у потерпілого ОСОБА_13. Затриманих було доставлено в райвідділ міліції, де чекав потерпілий. Затримані були в нетверезому стані та пояснювали,що це вони скоїли грабіж.

Відповідно до протоколу огляду місця події, оглянута місцевість по вул. Дунаева, 39 і біля одного із дерев виявлено мобільний марки "Anycool" який постановою слідчого 30.08.2013 р. оглянуто, визнано речовим доказом та передано на зберігання потерпілому ОСОБА_38

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1481 від 30.08.2013 р. у потерпілого ОСОБА_38 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин, крововиливів, саден на обличчі та області кистей рук, правої голені, які утворилися від не менш 2-3 ударів тупими твердими предметами, якими могли бути руки, ноги, за ступенем тяжкості дані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, наведені докази узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_13 щодо обставин відкритого заволодіння його майном обвинуваченим ОСОБА_5 та іншою особою і спростовують доводи апеляції захисника ОСОБА_1 про недоведеність умислу в діях ОСОБА_5 на відкрите заволодіння майном потерпілого. Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_5, разом з іншою особою застосовував до потерпілого насильство та відкрито заволодів його майном. Його дії судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України. Тому підстав для зміни вироку в цій частині обвинувачення ОСОБА_5 немає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 413,420 КПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2014 року в частині засудження ОСОБА_5 за п.п.4,7 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_6 - за ч.1 ст. 125 та ч.2 ст. 125 КК України та вирішення цивільного позову ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди скасувати.

Постановити новий вирок, яким:

визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого п.п.4,7, 12 ч.2 ст.115 КК України;

визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого п.п.4,7, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання за п.п.4,7, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених п.п.4,7, 12 ч.2 ст.115 КК України та ч.2 ст. 186 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді 10 років позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_6 покарання за п.п.4,7, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_9, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 з кожного по 1237,25 грн. на відшкодування майнової шкоди і по 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині вказаний вирок стосовно ОСОБА_5 та в частині вирішення питання щодо речових доказів, залишити без зміни.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 25 вересня 2013 року.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту приведення до виконання вироку апеляційного суду. Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_6 знаходження під вартою з 25 вересня 2013 року по 20 січня 2014 року.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_5 який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий

Судді