Ухвала суду № 41433117, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3037/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Безименної Н.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛЯ» до Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області про визнання протиправними та скасування припису,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛЯ» звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, в якому просили суд визнати протиправними дії відповідача щодо складання розрахунку розміру шкоди, заподіяною внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за межами населеного пункту та визначення останньої в сумі 173106 грн. 90 коп., а також протиправним та скасувати припис відповідача від 29.08.2013 №000669.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції. Свої вимоги апелянти аргументує тим, що оскаржуване рішення постановлене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.08.2013 Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області проведено планову перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воля» щодо дотримання вимог земельного законодавства.

За результатами перевірки складений акт перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства від 29.08.2013, акт обстеження земельної ділянки від 29.08.2013 з додатками, розрахунок розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за межами населеного пункту та визначено розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 173106 грн. 90 коп., протокол про адміністративне правопорушення від 29.08.2013, а також винесено припис №000669 від 29.08.2013 про усунення в 30-денний термін вищевказаного порушення земельного законодавства.

Задовольняючи адміністративний позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність угоди про набуття права користування земельними ділянками не можуть бути кваліфіковані як «самовільне зайняття земельної ділянки».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної виконавчої влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства врегульований Порядком планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.02.2013р. №132, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 р. за № 412/22944.

Згідно п.5.5 Порядку перед початком проведення відповідного заходу державний інспектор чи керівник робочої групи (у разі проведення спільних перевірок з іншими контролюючими органами) вносить запис до відповідного журналу, у якому суб'єктом господарювання, що перевіряється, фіксуються перевірки контролюючих органів (за його наявності). Планові та позапланові заходи здійснюються у робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 5.6 передбачено, що планові та позапланові заходи з питань перевірки стану дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ним у процесі ведення господарської діяльності, проводяться за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання у присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи чи у присутності фізичної особи - підприємця або його представника. Якщо суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа (представник) відмовляється бути присутнім при проведенні відповідного заходу, про це робиться відповідна відмітка в акті перевірки. У такому випадку захід здійснюється державними інспекторами без присутності суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи (представника).

Відповідно до п. 5.7. Порядку планові та позапланові заходи щодо перевірки стану фактичного використання та охорони земель проводяться в обов'язковому порядку на території земельних ділянок, що використовуються суб'єктами господарювання. При проведенні заходу можуть бути присутні особи, права чи законні інтереси яких порушені внаслідок неправомірної діяльності суб'єкта господарювання, а також особи, безпосередньо причетні до порушення вимог земельного законодавства.

Позивачем до матеріалів справи надані договір оренди землі від 25.10.2010 та договір від 04.01.2012, які у встановленому законом порядку не зареєстровані, проте позивачем надано належні докази виконання умов договору, а саме: податкові декларації плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, платіжні доручення про перерахування до бюджету коштів за користування землею, переписку з районною адміністрацією щодо наміру пролонгації договорів оренди, а також акт звірки від 25.09.2013 укладений з податковим органом та позивачем щодо відсутності заборгованості з орендної плати.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв)", нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тому не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про використання позивачем земельної ділянки за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади є безпідставними.

Щодо розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, п.п.1, 2 якої передбачено, що ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

Згідно п.7 Методики № 963 розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року № 1619.

Таким чином зазначена норма права визначає органи, які проводять розрахунок шкоди , в залежності від суб'єкта ,якому вона заподіяна (державі, чи юридичним або фізичним особам), проте також зазначає, що розрахунок проводиться на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок.

Висновки щодо порушення позивачем вимог діючого земельного законодавства складено на підставі інформації з кадастрового плану без фактичного обстеження земельних ділянок .

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки не дає можливості ідентифікувати земельні ділянки, які на думку відповідача самовільно використовуються позивачем. Крім того, в порушення п.п. 5.4, 5.6 Порядку №132, акт перевірки не містить зазначення точного місця розташування земельних ділянок, їх площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується позивачем, не зазначено і фактичний стан використання, тобто освоєння земельних ділянок та обставини порушення позивачем земельного законодавства, а також в акті перевірки не наведено план-схеми місця розташування земельних ділянок, зокрема відсутній схематичний абрис земельних ділянок з прив'язкою до місцевості і не зазначено суміжних землекористувачів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджений факт порушення позивачем ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України.

Розрахунок шкоди складено за типовою формою, яка є додатком до Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. N110 (далі - Методичні рекомендації).

Розрахунок розміру шкоди для позивача має юридичні наслідки, які виражаються у зобов'язанні сплатити в подальшому визначену в розрахунку суму, а тому спір щодо правомірності дій відповідача під час проведення цієї перевірки є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що перевірка позивача проведена відповідачами без дотримання норм в сфері державного нагляду (контролю), колегія суддів погоджується з судом, що дії відповідачів щодо проведення та складання Розрахунку розміру шкоди є протиправними.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що судом обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 13.11.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді Н.В. Безименна

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Безименна Н.В.

Сорочко Є.О.