Ухвала суду № 41432765, 18.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 756/8957/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Великохацька В.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у 1999 році був звільнений з посади судді колегії в кримінальних справах Верховного Суду України у зв'язку з виходом у відставку.

Відповідно до п. 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» позивачу, як судді у відставці, Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва призначене і виплачується довічне щомісячне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

У зв'язку з підвищенням з 01 січня 2013 року суддівської винагороди, позивач у червні 2014 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання, надавши довідку з Верховного Суду України від 12 червня 2014 року № 252-1427/0/8-14, згідно якої винагорода судді у відставці, який працював на посаді судді Верховного Суду України станом на 01 грудня 2013 року становить 28 501, 20 грн., просив перерахувати довічне грошове утримання, виходячи із заробітної плати працюючого судді.

Листом від 23 червня року 2014 №9243/06/Г-253 відповідач роз'яснив позивачу, що не має підстав для перерахунку довічного грошового утримання з огляду на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено проведення такого перерахунку органами Пенсійного фонду України. Такий перерахунок здійснюється тільки суддям Конституційного суду України.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Тобто, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути обмежена в зв'язку з тим, що органи влади не встановили порядок, за яким призначена гарантія повинна бути отримана.

Відтак, відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», роз'яснено, що гарантії незалежності і недоторканості суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України. Такими гарантіями, зокрема, є: здійснення правосуддя виключно судами; особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення судів; належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. Тобто, належне матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, є однією із гарантій незалежності і недоторканості суддів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача суперечать вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, з 01 жовтня 2011 року ч. 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, відповідно до якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. В подальшому зміни до вказаної норми не вносилися.

Таким чином, розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача мав би обмежуватись 80 відсотками.

Між тим, рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668.

При цьому в рішенні зазначено, що визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.

Стосовно обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч. 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Конституційний Суд зазначив, що в Рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що, залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.

Враховуючи зазначене рішення Конституційного Суду України, ч. 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на момент вирішення справи викладена в попередній редакції, відповідно до якої розмір довічного грошового утримання позивача має становити 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Враховуючи те, що відповідно до довідки Верховного Суду України від 12 червня 2014 року заробітна плата працюючого судді на відповідній посаді станом на 01 грудня 2013 року складає 28 501, 20 грн., колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки діючим законодавством чітко визначено, що розмір довічного утримання, який призначено та виплачується судді у відставці розраховується із розміру грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч. 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.