Рішення № 41432524, 05.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20600/14 05.11.14

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"доДержавного архіву міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)простягнення 9 893,77 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Хливнюк М.М. - заступник начальника відділу правової, претензійної роботи;від відповідача:Баценко Г.Є. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - КП "Київжитлоспецексплуатація") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного архіву міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Державний архів) про стягнення 9 893,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2011 р. р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №10/3765 в порушення умов якого відповідач неналежним чином виконав взяте на себе грошове зобов'язання зі сплати орендних платежів за період з червня по вересень 2013 р., у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 8 693,57 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 880,08 грн. та 3% річних у розмірі 320,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.11.2014 р.

17.10.2014 р. та 20.10.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про об'єднання в одне провадження справи господарського суду міста Києва №910/20599/14 за позовом КП "Київжитлоспецексплуатація" до Державного архіву про стягнення 7 410,79 грн. та №910/20600/14 за позовом КП "Київжитлоспецексплуатація" до Державного архіву про стягнення 9 893,77 грн.

Суд розглянувши дані клопотання вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Частина 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України надає право суду об'єднати в одне провадження кілька позовних вимог, що містяться в різних позовах.

Таке об'єднання можливе за наявності сукупності таких умов:

а) позовні вимоги мають бути однорідними;

б) позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

Однорідними вимогами слід уважати такі, що одночасно:

а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо);

б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Суд вправі об'єднати в одне провадження позовні вимоги незалежно від згоди позивача. Таке об'єднання можливе як під час прийняття позовних заяв до розгляду й порушення провадження у справі, так і під час судового розгляду. Сторони у справі не позбавлені права подати до господарського суду клопотання про об'єднання позовів в одне провадження.

Право на об'єднання позовних вимог надано лише суду першої інстанції. Про об'єднання позовів господарський суд виносить ухвалу. Якщо питання про об'єднання позовів суд вирішує під час прийняття позовної заяви до розгляду і порушення провадження у справі, суд в одній ухвалі приймає до розгляду позовні заяви, які підлягають об'єднанню, порушує єдине провадження за всіма поданими позовними заявами, зазначивши в цій ухвалі про об'єднання позовів.

Оскільки справа, яку відповідач просить об'єднати, перебувають у провадженні іншого судді, дане клопотання задоволенню не підлягає.

04.11.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

04.11.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого позовні вимоги визнає частково у розмірі 9 893,75 грн. та просить застосувати строк позовної давності в частині стягнення пені. Крім того, представником відповідача було подано клопотання про зменшення пені та 3% річних.

В судове засідання 05.11.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 05.11.2014 р. з'явився, позовні вимоги визнає частково, підтримав клопотання про зменшення пені та 3% річних.

В судовому засіданні 05.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2011 р. між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавець) та Державним архівом міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендар) було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №10/3765 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 16.09.2010 р. №26/4838 додаток 2 пункт 5 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07 грудня 2007 р. №29/283-2013 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), далі - об'єкт оренди, за адресою: вул. Котовського, буд 33 А літ. А для розміщення органів місцевого самоврядування м. Києва та районів м. Києва, їх виконавчих органів.

Об'єктом оренди є нежитлові приміщення будинку, загальною площею 679,90 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (п. 2.1 Договору).

Згідно із п. 2.2 Договору вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 21 липня 2011 р. звітом про експертну (незалежну) оцінку, виготовлену станом на 28 лютого 2011 р. становить: 3 568 300,00грн. ().

Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація".

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в межах витрат на утримання, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. №34/91 та за липень 2011 р. становить: 02 грн. 76 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає: 1874 грн. 23 коп. місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, за липень 2011 р. становить: 02 грн. 76 коп за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1874 грн. 23 коп.

Орендар зобов'язаний сплатити борг по орендній платі, який станом на 01.01.2010 р. складає: 24879,80 грн.

Згідно із п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 Договору).

Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п. 3.5 Договору).

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.8 Договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнанні та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (п. 4.2 Договору).

Пунктом 9.1 Договору сторони визначили строк його дії, а саме з 21.07.2011 р. по 21.07.2013 р.

21.07.2011 р. на виконання умов договору КП "Київжитлоспецексплуатація" на підставі акту приймання-передачі передало, а Державний архів прийняв в орендне користування нежитлове приміщення (будинку), за адресою м. Київ, вул. Котовського, 33 а літер А, загальною площею - 679,9 кв.м. в тому числі на І поверсі - 58,8 кв.м., на ІІ поверсі - 485,6 кв.м., у підвалі - 135,5 кв.м. з них місця загального користування: І поверх - коридори - 17,1 кв.м., тамбур - 1,6 кв.м., сходові клітини - 26,7 кв.м.; ІІ поверх - сходові клітини 10,1 кв.м., підвал - сходові клітини - 15,7 кв.м.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем грошове зобов'язання зі сплати орендних платежів виконано не належним чином, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем за період з 01 червня 2013 р. по 30 вересня 2013 р. виникла заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 8 693,57 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. (ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та зміст п. 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Проте, відповідач свого обов'язку у встановлений Договором строк не виконав у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача з вимогою №155/1/03-3748 від 17.09.2014 р. в якій просив погасити існуючу заборгованість.

Відповідач відповідь на вказану вимогу не надав, свого грошового зобов'язання не виконав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 8 963,57 грн. на підставі Договору за період з 01.06.2013 р. по 30.09.2013 р. та настання строку виконання такого зобов'язання. В той же час, відповідачем доказів на спростування наявності заборгованості чи доказів її погашення надано не було.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Держаним архівом обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога КП "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення з Державного архіву заборгованості у розмірі 8 963,57 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 880,08 грн. за період прострочення з 15.03.2014 р. по 15.09.2014 р. та 3% річних у розмірі 320,12 грн. за період з 03.06.2013 р. по 15.09.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте суд здійснює перерахунок пені виходячи з наступного.

По-перше, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.03.2014 р. по 15.09.2014 р., на суми заборгованостей за червень, липень, серпень та вересень 2013 р., що є неправомірним, оскільки пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.6 Договору відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 11 числа поточного місяця за який мав би бути здійснений платіж тобто з 11.06.2013 р., 11.07.2013 р., 11.08.2013 р. та 11.09.2013 р.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення по сплаті орендної плати за червень, липень, серпень та вересень 2013 р. припиняється 10.12.2013 р., 10.01.2014 р., 10.02.2014 р. та 10.03.2014 р.

По-друге, згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у відзиві №05-31/892 від 03.11.2014 р. було заявлено про застосування строків позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна заява №155/1/03-3901 від 25.09.2014 р. подана до суду 26.09.2014 р., а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені, а тому підстави для стягнення пені за період з 11.06.2013 р. по 26.09.2013 р. відсутні.

За таких обставин, суд здійснює перерахунок пені за період з 26.09.2013 р. по 10.03.2014 р.

По-третє, перерахунок пені за прострочення внесення орендної плати за серпень 2013 р. здійснюється судом відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України з 13.08.2013 р. оскільки, 10-те число в цьому місяці припадає на вихідний день.

За перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 489,25 грн. В іншій частині - 390,83 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором складає 317,77 грн. В іншій частині - 2,33 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідачем під час розгляду справи було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та 3% на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Проте, оцінивши співвідношення розміру заявленої пені, розмір заборгованості, враховуючи майновий стан сторін, положення вищенаведених норм та доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність зменшення пені, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Оскільки 3% річних не відноситься до штрафних санкцій зменшення яких передбачено пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні підстави для зменшення їх розміру.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Державного архіву на користь КП "Київжитлоспецексплуатація" заборгованості у розмірі 8 693,57 грн., пені у розмірі 489,25 грн. та 3% річних у розмірі 317,77 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного архіву міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04060, м. Київ, вул. Олени Теліги, 23; ідентифікаційний код 03494327) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) заборгованість з орендної плати у розмірі 8 693 (вісім тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 57 коп., пеню у розмірі 489 (чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 317 (триста сімнадцять) грн. 77 коп. та судовий збір у розмірі 1 754 (одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири) грн. 39 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 10.11.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко