Постанова № 41431883, 13.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5830/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лайн" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лайн" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0008152208 від 28.11.2013 та №0008162208 від 28.11.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0008152208 від 28.11.2013 та №0008162208 від 28.11.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 25.10.2013 по 31.10.2013 відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія Палаццо" (код за ЄДРПОУ 31748459) за період 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 2256/26-58-22-08-11/36309050 від 07.11.2013.

Згідно з висновками даного акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 732 507,00 грн., пунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 649 193,00 грн.

Вказані висновки мотивовано тим, що у позивача були відсутні правові підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія Палаццо" за договорами підряду №12-11 від 02.11.2011, № 06/12 від 06.12.2011 та № 01-12 від 01.12.2011, оскільки, вказані операції не мали реального характеру.

На підставі акта, відповідачем 28.11.2013 прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0008162208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 811 491,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 162 298,00 грн.;

№ 0008152208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 769 425,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 36 918,00 грн.

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ "БК Палаццо", а надані документи, складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту використання робіт, які за його твердження були ним отримані за договорами № 12-11 від 02.11.2011, № 06/12 від 06.12.2011 та № 01-12 від 01.12.2011 у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи із наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо» укладено ряд договорів щодо здійснення ремонтно-будівельних робіт на відповідних об'єктах будівництва.

Зокрема, за змістом договорів №12-11 від 02.11.2011 року, №01-12 від 01.12.2011 року, №06/12 від 06.12.2011 року TOB «БК «Палаццо» взяло на себе зобов'язання власними силами та силами залучених організацій провести ремонтно-будівельні та будівельні роботи на об'єктах за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, будинок 9/11, м. Київ, вул. Пушкінська, 38, ділянка №7, с/о «Кантри», смт. Гнідин, Бориспільського району, Київської області. При цьому, вказаними договорами передбачено, що TOB «БК «Палаццо», при виконанні ремонтно-будівельних та будівельних робіт, буде використовувати будівельні матеріали поставлені на об'єкт TOB «Н-Лайн».

На підтвердження обставин фактичного руху активів при виконанні умов вказаних договорів, позивачем надано акти прийому передачі матеріалів, на підставі яких здійснювалася передача будівельних матеріалів від TOB «Н-Лайн» до TOB «БК «Палаццо», акти списання матеріалів за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року, що підтверджують обставини їх використання, а також банківські виписки щодо закупівлі відповідних будматеріалів, які відповідно до актів приймання-передачі матеріалів передавались TOB «БК Палаццо» для виконання будівельно-ремонтних робіт. На підтвердження фактичного виконання будівельних робіт та відображення відповідних операцій у бухгалтерському обліку, позивачем надано також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (типова форма № КБ-3), акти приймання виконаних робіт (типова форма № КБ-2), податкові накладні. На підтвердження факту оплати, яка здійснювалася у безготівковій формі, в матеріалах справи наявні банківські виписки.

Досліджуючи обставини щодо використання отриманих послуг у власній господарській діяльності та наявності ділової мети, колегією суддів встановлено, що договори між TOB «Н-Лайн» та TOB «БК Палаццо» укладені позивачем на виконання останнім власних зобов'язань відповідно до договору підряду на виконання будівельних робіт № 24/06 від 24.07.2009 року із фізичною особою ОСОБА_2, договору № 29/11-10 від 19.11.2010 року із TOB «Віа-Тур», договору на проведення ремонтних робіт № 5/12 від 05.12.2011 із TOB «НДЦ «ЕНДОполімед». В матеріалах справи наявні копії зазначених договорів та складені на їх виконання первинні документи. Отже, TOB «Н-Лайн» було залучено TOB «БК Палаццо» для виконання частини будівельно-ремонтних робіт у якості субпідрядної організації.

При цьому, колегією суддів враховується також і те, що види робіт та назви об'єктів зазначені в актах виконаних робіт, складених на виконання договорів № 24/06 від 24.07.2009 року укладений з фізичною особою ОСОБА_2, № 29/11-10 від 19.11.2010 року укладений з TOB «Віа-Тур», № 5/12 від 05.12.2011 укладений з TOB «НДЦ «ЕНДОполімед», відповідають видам робіт та назвам об'єктів вказаним у актах виконаних робіт складених на виконання договорів № 12-11 від 02.11.2011 року, № 06/12 від 06.12.2011 року та № 01-12 від 01.12.2011 року, укладених TOB «Н-Лайн» з TOB «БК Палаццо».

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

В акті перевірки відповідачем не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ «БК «Палаццо» за перевіряємий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Не встановлено і фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано і відповідачем.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, які підтверджують рух активів в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про «безтоварність» операцій між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо» у період, щодо якого здійснювалася перевірка, при цьому виходив з того, що позивачем не було надано проектної документації, а у актах приймання-передачі матеріалів, актах списання матеріалів, актах виконаних робіт в графах "Подрядчик" та "Замовник" "Від Замовника" "Від Виконавця", міститься підпис та печатки підприємств, водночас не зазначено посаду та дані осіб, які вчинили зазначені підписи.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у вказаних документах зазначено, що вони складені від замовника в особі директора Науменка Валерія Васильовича з однієї сторони та від підрядника TOB «БК Палаццо», в особі директора Хорунжого Віталія Миколайовича, відтак вищевказані документи, на думку апеляційного суду не містять істотних недоліків та їх зміст відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо ненадання позивачем певних документів, то вказана обставина, на переконання судової колегії, не може бути єдиною і достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат, позаяк, докази повинні підлягати оцінці у їх сукупності і за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання певного документу, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару (послуг).

Стосовно добросовісності позивача при укладенні вказаних вище договорів, в контексті того, що відповідач посилається на наявність дефектів у правовому статусі контрагента позивача, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах міститься копія Ліцензії від 29.09.2011 серії АВ №588829, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, згідно з якою ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо» надано право займатися господарською діяльністю у будівництві, пов'язаному із створенням об'єктів архітектури та додаток із переліком робіт.

Крім того, наявна копія свідоцтва про реєстрацію ТОВ «БК «Палаццо» платником податку на додану вартість. Та обставина, що 14.05.2013 свідоцтво платника ПДВ зазначеного суб'єкта господарювання було анульоване не може свідчити на користь відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо», оскільки такі мали місце у кінці 2011 та у 2012 році.

Враховуючи вищевикладені обставини, на момент укладення договору із контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування власної позиції щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо» посилається виключно на висновки акту Ірпінської ОДПІ від 14.05.2013 року №156/22-4/31748459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «БК «Палаццо» (код за ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період 01.01.2011 року по 30.04.2013 року».

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також вимог ст. 138 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на відповідну податкову вигоду. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушення такими контрагентами правил створення підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Щодо посилання відповідача на копію службової записки від 19.04.2013 року №318/7/07-014 ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі, а також лист СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 25.01.2013 року №2419/35 та додатки до нього (постанова та протокол допиту ОСОБА_5), то вказані доводи судова колегія також до уваги не приймає.

Відповідно до статті 89 Кримінального процесуального кодексу України, допустимість доказів вирішується тільки судом під час їх оцінки на час ухвалення судового рішення, в той же час відповідачем не надано обвинувальний вирок, чи постанову про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, в яких би суд посилався на факти зазначені у вказаному листі слідчого, як на достовірно встановлені та доведені.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані відповідачем документи не містять доказів щодо «фіктивності» TOB «БК Палацо».

В той же час, на переконання судової колегії, позивачем, належними і допустимими в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами, доведено власну позицію щодо реального здійснення господарських операцій із зазначеним вище контрагентом у період, щодо якого проводилася перевірка, а також відносно необґрунтованості висновків, викладених у акті перевірки № 2256/26-58-22-08-11/36309050 від 07.11.2013 про порушення ТОВ "Н-Лайн" вимог податкового законодавства та протиправність прийнятих на цій підставі спірних податкових повідомлень-рішень.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та помилковість висновків суду першої інстанції щодо відмови у їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, який прийняв рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, без дослідження наявних у справі доказів, тому не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лайн" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лайн" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0008152208 від 28.11.2013 та №0008162208 від 28.11.2013 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лайн" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві №0008152208 від 28.11.2013 та №0008162208 від 28.11.2013

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.