Постанова № 41431832, 05.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2014 р. Справа№ 910/21599/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 05.11.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

житлово-будівельного кооперативу «Київ-5»

на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2013 року

у справі №910/21599/13 (суддя Отрош І.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до житлово-будівельного кооперативу «Київ-5»

про стягнення 412 777,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2013 року у справі №910/21599/13 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з ЖБК "Київ-5" на користь ПАТ "Київенерго" 401 535,82 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію та 11 242,10 грн. 3% річних.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду від 13.12.2013 року у справі №910/21599/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Київенерго" відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року у справі №910/21599/13 апеляційну скаргу ЖБК "Київ-5" прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 19.02.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.11.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 05.11.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2005 року між АЕК «Київенерго» (правонаступником якого є ПАТ «Київенерго», далі - постачальник) та ЖБК «Київ-5» (далі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410168 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в даному договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2.1. та п. 2.3.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно додатку 1 до договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-4 за адресою: вул. Строкача, 9 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 року №1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо постачання теплової енергії відповідачу відповідно до умов договору, що підтверджується обліковими картками (а.с. 42-51) та корінцями наряду (а.с. 52-56).

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, ЖБК «Київ-5» не виконувало свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.12.2011 року до 01.10.2013 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість (обрахована з урахуванням вимог п. 23 вище зазначених Правил) на загальну суму 401 535,82 грн., що підтверджується довідками про нарахування за теплову енергію по договору (а.с. 122-143).

Проте, як стверджує відповідач, даний розрахунок є необґрунтованим, оскільки неможливо здійснити його перевірку в частині обсягів споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання.

У зв'язку з чим, апеляційним господарським судом призначено комплексну експертизу із залученням спеціаліста теплотехніка, на вирішення якої поставлено, зокрема, наступне питання:

«Який об'єм та розмір спожитої ЖБК "Київ-5" за спірний період теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, з урахуванням того, що позивач повинен був обрахувати теплову енергію на потреби гарячого водопостачання у відповідності до вимог п. 2.2.1 договору №1410168 від 01.12.2005 року, п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року №1198?»

Так, 01.09.2014 року до Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання №4123 від 20.08.2014 року.

Даним висновком було встановлено, що об'єм та розмір спожитої відповідачем за період з жовтня 2011 року по вересень 2013 року теплової енергії на потреби гарячого водопостачання підтверджується в об'ємі 787,951 Гкал та її вартість складає 160 158,50 грн. та на на потреби опалення в об'ємі 1631,178 Гкал її вартість складає 331 553,40 грн. Також, вказаним висновком встановлено, що документами ПАТ «Київенерго», які наявні в матеріалах справи, середньомісячна фактична температура теплоносія від теплових джерел документально не підтверджується.

Однак, із даним висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Так, виходячи із змісту питань, які покладено на вирішення експертом, ним повинно було досліджено об'єм та розмір спожитої відповідачем теплової енергії у відповідності до вимог п. 2.2.1 договору №1410168 від 01.12.2005 року.

Відповідно до п. 2.2.1. даного договору, зокрема, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію споживачу протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Додатком №1 до договору сторонами погоджено договірне теплове навантаження на потреби ГВП - 0,252 Гкал/год.

Тобто, сторонами належним чином погоджено середньодобове теплонавантаження, на підставі якого і повинен бути здійснений розрахунок суми боргу.

Проте, всупереч поставленим питанням та умовам договору, експертом здійснено розрахунок об'єму та розміру спожитої відповідачем теплової енергії зі складавої середньодобового теплонавантаження 1,649 Гкал/добу.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього кодексу.

Отже, оскільки судовим експертом здійснено обрахунок суми боргу з визначенням власних технічних умов теплового навантаження, всупереч умовам договору, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість висновку експерта №4123 від 20.08.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410168 від 01.12.2005 року.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ЖБК "Київ-5" на користь ПАТ "Київенерго" 401 535,82 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в період з 01.12.2011 року до 01.10.2013 року, яка обрахована у відповідності до вимог п. 2.2.1 договору №1410168 від 01.12.2005 року та п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року №1198.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11 242,10 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати використаної теплової енергії та умови договору, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 11 242,10 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, та встановлено його арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника з приводу невірно визначеної температури теплоносія колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.5.1. та п. 2.5.2. договору споживач має право перевіряти достовірність нарахувань, проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами договору, а також вимагати від постачальника надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати та методику розрахунків, нарахування, режими теплоспоживання тощо.

Проте, протягом всього періоду надання послуг за договором скаржник не звертався з претензіями з приводу якості надання послуг, достовірності, а також методики нарахування та проведення розрахунків.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2013 року у справі №910/21599/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Київ-5» на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2013 року у справі №910/21599/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2013 року у справі №910/21599/13 залишити без змін.

3. Справу №910/21599/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

А.І. Тищенко