Постанова № 41431820, 13.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2014 року Справа № 912/336/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

за участю прокурора: Слюсар Я.В.

представник відповідача-1: Матковська О.С.

представник відповідача-1: Матковська О.С.

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.09.2014 р. у справі №912/336/13-г

за позовом : Заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградської області, м.Кіровоград,

до відповідача 1: Білоцерківського національного аграрного університету, Київська область, м. Біла Церква,

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофлер-Агро", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вишняківка,

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Заступником прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області подано позов до Білоцерківського національного аграрного університету (надалі - Білоцерківський НАУ) та товариства з обмеженою відповідальністю "Тофлер-Агро" (надалі - ТОВ "Тофлер-Агро") з посиланням на ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України, в якому просить:

- визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009, укладений між Білоцерківським НАУ та ТОВ "Тофлер-Агро", зі змінами та доповненнями;

- зобов'язати ТОВ "Тофлер-Агро" повернути Білоцерківському НАУ земельні ділянки, що розташовані на території Андріївської сільської ради загальною площею 2 934,6 га вартістю 6 0056 589,00 грн. та перебувають у постійному користуванні останнього, шляхом складання акту приймання-передачі та звільнення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір про спільний обробіток землі є удаваним, так як приховує правовідносини сторін з оренди земельної ділянки (ст. 235 Цивільного кодексу України).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2013р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р., позов в частині визнання недійсним договору задоволено. Визнано недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009р., укладений між Білоцерківським НАУ та ТОВ "Тофлер-Агро" зі змінами та доповненнями. У задоволенні позову в частині зобов'язання ТОВ "Тофлер-Агро" повернути Білоцерківському НАУ земельні ділянки відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у даній справі та рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2013р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2014р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009р., укладений між Білоцерківським НАУ та ТОВ "Тофлер-Агро" зі змінами та доповненнями. Зобов'язано ТОВ "Тофлер-Агро" повернути Білоцерківському національному аграрному університету земельні ділянки, що розташовані на території Андріївської сільської ради загальною площею 2 934,6 га вартістю 60 056 589,00 грн. та перебувають у постійному користуванні останнього, шляхом складання акту приймання-передачі та звільнення земельної ділянки.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2014р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. у справі №912/336/13-г та рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2014р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.09.2014р. по справі №912/336/13-г (головуючий суддя -Колодій С.Б., суддів - Глушкова М.С., Поліщук Г.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що спірний договір було укладено в належній формі і доказами по справі доведено факт спільної діяльності сторін з обробітку земельної ділянки, а не оренди землі.

Не погодившись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.09.2014р. у справі № 912/336/13-г, перший заступник прокурора Кіровоградської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області по справі №912/336/13-г від 17.09.2014р., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 04.11.2014р. прокурор підтримав апеляційну скаргу; представники відповідачів - 1,2 просять рішення суду залишити без змін; представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином. По справі оголошено перерву до 13.11.2014р.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 13.11.2014р. прокурор підтримав апеляційну скаргу; представник відповідача -1 та відповідача -2 просить рішення суду залишити без змін; представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Білоцерківський національний аграрний університет згідно Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №№155784, 155785 від 30.10.2008р., має в постійному користуванні земельні ділянки загальною площею 3 188,27 га, що розташовані на території Андріївської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (т.1, а.с. 12, 13).

20.03.2009р. між Білоцерківським НАУ (сторона-1) та ТОВ "Тофлер-Агро" (сторона-2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки (надалі - Договір, (т.1., а.с.14-16), за умовами якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання зусиль для досягнення наступних господарських цілей про: вирощування зернових культур; вирощування олійних культур; вирощування буряків; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції; надання послуг у сфері сільського господарства (інші необхідні види діяльності згідно класифікатору КВЕД).

В пункті 9.1. Договору сторонами визначено термін дії договору - з моменту його підписання до 31 грудня 2025р.

Також, зі змісту пунктів 3.1.1., 3.1.2., 4.1.1.- 4.1.8. вказаного договору вбачається, що сторони визначили зобов'язання сторін. Так, сторона-1 зобов'язалась у термін протягом 15 днів із моменту підписання цього договору надати земельні ділянки, які підлягатимуть обробітку згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору; здійснювати у разі потреби додаткові внески для виконання умов Договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок сторони-2 або шляхом оплати витрат відповідно до калькуляції, наданих стороною-2. Сторона-2 зобов'язалась у термін протягом 15 днів після підписання цього Договору приступити до здійснення комерційних проектів, передбачених умовами даного Договору; в строк не пізніше 20 числа місяця, що слідує за звітним кварталом надавати стороні-1 фінансовий звіт про результати виконання даного договору; у встановленому порядку вирішувати питання фінансування виробництва, транспортування та реалізації продукції; проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт та ін.

Зі змісту пунктів 5.3.-5.6. договору вбачається, що керівництво за даним договором, а також ведення справ, доручається стороні-2; сторона-2 діє на підставі довіреності, яку сторона-1 зобов'язується видати протягом 1 місяця з моменту підписання договору; сторона-2 є повноважним представником сторони-1, керує усією загальною діяльністю та виконує усі необхідні юридичні дії та акти для досягнення поставленої за договором мети; усі фінансові операції сторін за договором здійснюються через розрахунковий рахунок сторони-2.

При цьому, внеском сторони-1 є земельні ділянки, надані для спільного обробітку на період дії даного договору згідно Додатку № 1, технології по вирощуванню сільгосппродукції (п. 6.1.1. договору). Частка сторони-1 складає 17 відсотків, що в грошовому вимірі становить 900 000,00 грн. (п. 6.1.3. договору).

Слід зауважити, що згідно з п. 6.1.4. договору земельні ділянки сторони-1 є державною власністю, знаходяться в постійному користуванні останнього і підлягають використанню за призначенням, передбаченим Земельним законодавством України та іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 6.2.1 Договору, внеском сторони-2 є особиста трудова участь, майно та грошові кошти, згідно Додатку №2, що є невід'ємною частиною даного договору. Частка сторони-2 складає 83 відсотки, що в грошовому вимірі становить 4 668 442,00 грн. (п. 6.2.3. договору).

Також, в пункті 6.3. договору сторони узгодили, що внески сторін здійснюються по актам приймання-передачі, підписаними їх повноважними представниками; фактичний розподіл результатів діяльності здійснюється шляхом перерахування відповідної частки стороні-1 та утримання відповідної частки стороною-2 (п. 8.3. договору).

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін (а.с. 16 том 1).

Сторонами також підписано додатки до Договору, а саме: Додаток № 1, в якому наведено перелік (номера полів та розміри земельних ділянок), на яких проводиться вирощування сільськогосподарської продукції та Додаток № 2, в якому зазначено найменування, технологія та приблизна вартість робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції на 2009 (внесок сторони-2) ( т.1, а.с. 17, 18-19).

В подальшому, 20.03.2009р. сторонами внесено зміни до Договору шляхом підписання Додатку до Договору, яким доповнено розділ 8 даного Договору підпунктом 8.4. наступного змісту: "8.4. У зв'язку з відмінністю технологій вирощування сільськогосподарських культур, сторона-2 компенсує стороні-1 витрати під урожай 2009 року (незавершене виробництво) в сумі 602 454 тис. грн. 44 коп. (в т.ч. ПДВ 100 409 тис. грн. 07 коп)." (т.1, а.с. 20).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є вимога прокурора в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009 р.. укладений між Білоцерківським національним аграрним університетом та ТОВ "Тофлер-Агро", зі змінами та доповненнями та вимога про зобов'язання ТОВ "Тофлер-Агро" повернути Університету земельні ділянки, шляхом складання акта приймання-передачі та звільнення земельної ділянки. Позовна заява мотивована посиланням, зокрема на приписи статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України. Прокурор вказує на те, що оспорюваний правочин був вчиненй для приховування іншого правочину, а саме договору оренди землі, з перевищенням Білоцерківським національним аграрним університетом господарської компетенції та здійснення розпорядження землею в порушення статті 92 Земельного кодексу України, за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008р. №703-р "Питання укладення деяких договорів", набуття ТОВ "Тофлер-Агро" права користування земельними ділянками не на конкурсних засадах, а також з огляду на порушення статті 96 Земельного кодексу України та зміни спірним договором цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленої законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 05.11.2013р., вбачається, що направляючи справу на новий розгляд судом касаційної інстанції вказувалось на необхідність встановлення, зокрема, правової природи спірного договору, виходячи з норм чинного законодавства, із з'ясуванням питань стосовно фактичного переходу земельних ділянок або прав на них до Товариства, а відтак і порушення, чи навпаки, Білоцерковським національним аграрним університетом приписів статті 92 Земельного кодексу України.

Так, в постанові Вищого господарського суду України від 27.05.2014р. по даній справі зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції були залишені поза увагою вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 05.11.2013р., зокрема, стосовно необхідності надання оцінки умовам договору із з'ясуванням питань щодо фактичного переходу земельних ділянок або прав на них до Товариства, виходячи з приписів чинного законодавства та дійсних правовідносин сторін на підставі дослідження та надання належної оцінки всім доказам у справі у їх сукупності, з урахуванням всіх доводів сторін, а відтак і наявності, чи навпаки відсутності, правових підстав для визнання цього правочину недійсним із застуванням відповідних наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постановах від 27.05.2014р., від 05.11.2013р., господарський суд дослідив правову природу оспорюваного правочину та дії, які вчиняються сторонами на виконання даного правочину прийшов до висновку, що договір про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009, укладений між Білоцерківським національним аграрним університетом та ТОВ "Тофлер-Агро", зі змінами та доповненнями є договором про спільну діяльність та не приховує правовідносини з оренди землі, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Так, відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Відповідно до частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

При цьому, удаваний право чин, як неправомірний, може бути визнаний недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею. Обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких було оформлено.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (Учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників, а відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Якщо порівняти договір про спільну діяльність з договором про оренду землі, то договір оренди землі згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зі змісту частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", в редакції на момент укладення оспорюваного договору, вбачається, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з аналізу змісту спірного договору вбачається, що основною метою спірного договору про спільний обробіток земельної ділянки є об'єднання зусиль та певних внесків для досягнення певних господарських цілей, наведених в пункті 1 цього договору, в результаті чого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що підлягає розподілу відповідно до умов договору.

Так, земельні ділянки Сторони -1 за спірним договором - Білоцерківського національного аграрного університету є державною власністю, знаходяться в постійному користуванні останнього і підлягають використанню за призначенням, передбаченим земельним законодавством України та іншими нормативними актами (пункт 6.1.4 договору).

З огляду на те, що внеском відповідача - 1 за спірним договором є не саме земельні ділянки, а право доступу до них та їх обробки на підставі технології (п. 6.1.1 Договору) Білоцерківського національного аграрного університету з вирощування сільгосппродукції, то право власності на доходи від користування цими земельними ділянками мають обидві сторони, враховуючи умови договору.

Таким чином, умови договору про строковість, платність та отримання доступу до користування певною земельною ділянкою є елементом договору про спільний обробіток земельної ділянки, наявність яких в договорі не змінює правової природи такого договору і вказана правова позиція знайшла своє підтвердження в постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. по справі № 30/5009/6179/11.

Крім того, дії сторін по виконанню спірного договору свідчать про те, що їх наміри відповідають меті договору про спільний обробіток земельної ділянки і сторонами фактично здійснюється саме спільна діяльність.

Підтвердженням цьому є довіреності за вих. №6 від 09.04.2009 р. та за вих. №01-12/410 від 09.04.2009 р. видані ТОВ "Тофлер-Агро" та Білоцерківським національним аграрним університетом відповідно директору Товариства Лауш В.В. на вчинення дії для забезпечення ведення спільної діяльності за договором про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009 р.(т.1, а.с.111, 114), довідка форми №4-ОПП від 01.04.2009 №251/29-0 про взяття на облік в органах державної податкової служби ТОВ "Тофлер-Агро" на виконання договору про спільний обробіток землі з Університетом, свідоцтво №100222995 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Тофлер-Агро" на виконання договору про спільний обробіток землі з Університетом (т.1, а.с.109,110), звіти ТОВ "Тофлер-Агро" до податкового органу про результати спільної діяльності по договору про спільну діяльність від 20.03.2009 р. (т.4, а.с. 136-138), технологічні карти, розроблені науковцями Університету, якими визначено технологію на 2009-2013 р.р., на 2014-2018 р.р. по вирощуванню сільськогосподарських культур при виконанні спірного договору (т.1, а.с.155-163, т.4, а.с.39-54), додаток до технологічних карт розроблених на 2009-2013 р.р.(т.4, а.с.37-38), витяги з дипломних робіт студентів 5 курсу Білоцерківського НАУ, в яких наукові дослідження вирощування сільськогосподарських культур проводилися в умовах ТОВ "Тофлер Агро" Олександрійського району Кіровоградської області (т.4, а.с. 93-115), податкова звітність ТОВ "Тофлер-Агро" по утриманню та внесенню податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 20.03.2009 р. (т.2, а.с.194-213), інформація щодо господарсько - фінансової діяльності структурних підрозділів вищих аграрних навчальних закладів, які уклали договори на спільний обробіток землі по Білоцерківському НАУ, адресована Департаменту аграрної освіти, науки та дорадництва за 2009 - 2013 роки (т.4, а.с. 87-91), довідка від 02.09.2014 р. №01-12/819 щодо кількості коштів, отриманих Білоцерківським НАУ від результатів діяльності за спірним договором (т.4, а.с. 92), журнал проводок та платіжні документи про перерахування Білоцерківському НАУ доходу від участі у спільної діяльності згідно договору від 20.03.2009 р. (т.4, а.с. 154-155).

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.

Відповідно до матеріалів справи та встановлювалось судами під час розгляду справи, відповідно до статуту Білоцерківського національного аграрного університету, Університет є вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації державної форми власності та підпорядкований Міністерству аграрної політики України. Розділом 10 Статуту університету передбачено, що за університетом, з метою забезпечення його діяльності, Міністерством аграрної політики України закріплюється державне майно, на правах оперативного управління (т.1, а.с. 25-63).

Згідно з розділом 3 статуту Білоцерківського національного аграрного університету, Університет має право, зокрема: - укладати угоди про спільну діяльність з підприємствами, установами та організаціями України і за її межами для виконання статутних завдань, відповідно до чинного законодавства; - створювати з іншими юридичними особами навчальні, наукові, навчально - наукові, навчально - науково - виробничі комплекси та інші договірні об'єднання у межах основних напрямів діяльності Університету; здійснювати вирощування і реалізацію сільськогосподарської продукції та продукції тваринництва. Вказаним розділом Статуту передбачається також, що Університет має право користуватися, розпоряджатися та управляти належним йому майном.

Згідно з листом від 17.03.2009 р. № 37-18-1-13/4116, Білоцерківський національний аграрний університет отримав погодження Міністерства аграрної політики України на укладення з ТОВ "Тофлер-Агро" договору про спільний обробіток земельної ділянки (т.1, а.с. 22).

Зі змісту акта від 30.03.2009р. приймання - передачі земельних ділянок по договору про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009 р., вбачається, що вказаний акт між сторонами складений відповідно до підпункту 3.1.1 договору про спільний обробіток земельної ділянки, яким встановлено зобов'язання Університету у

визначений вказаним пунктом договору термін надати земельні ділянки, які підлягатимуть обробітку згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору і яким, в свою чергу, визначений перелік (номера полів та розміри земельних ділянок), на яких проводиться вирощування сільськогосподарської продукції із зазначенням, що вказані земельні ділянки розташовані на території Андріївської селищної ради, Олександрівського району, Кіровоградської області та знаходяться у постійному користуванні Білоцерківського національного аграрного університету (т. 1, а.с. 17, 21).

Слід зауважити, що пунктом 6.1.4 договору про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009 р. передбачено, що земельні ділянки Білоцерківського національного аграрного університету є державною власністю, знаходяться у постійному користуванні останнього і підлягають використанню за призначенням, передбаченим земельним законодавством та іншими нормативними актами.

Таким чином, за умовами договору земельні ділянки залишаються в постійному користуванні Університету, який надав Товариству право доступу до них та їх обробки з метою досягнення спільних господарських цілей, передбачених пунктом 1 договору, тобто фактичного переходу земельних ділянок або прав на них до відповідача 2 за даним договором не відбулося, а тому не доведено факт порушення сторонами договору приписів статті 92 Земельного кодексу України.

Що стосується доводів прокурора щодо невідповідності спірного Договору вимогам розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008р. №703-р (надалі - розпорядження Кабміну №703-р), то з цим не можна погодитись з наступних підстав.

Так, розпорядженням Кабміну №703-р, яке в силу вимог статті 117 Конституції України є обов'язковим до виконання, і яке діяло в період укладення спірного Договору, передбачено для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук, забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України

Зі змісту статуту Білоцерківського НАУ вбачається, що університет є вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації державної форми власності та підпорядкований Міністерству аграрної політики України. Як передбачено розділом 10 статуту, за університетом, з метою забезпечення його діяльності, Міністерством аграрної політики України закріплюється державне майно, на правах оперативного управління.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, яке саме майно відноситься до об'єктів управління державної власності, а в частині 2 цієї статті зазначено, що дія цього Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За вказаних обставин, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора щодо поширення на правовідносини за спірним Договором розпорядження Кабміну №703-р та про необхідність отримання відповідного рішення Кабінету Міністрів України для укладення такого договору. Укладений між відповідачами договір про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009р. не стосується об'єктів державної власності, перелік яких наведено в Законі України "Про управління об'єктами державної власності" та по відношенню до яких Кабінет Міністрів України здійснює функції з управління.

Слід зауважити, що статтею 96 Земельного кодексу України, на порушення якої при укладенні спірного Договору посилається прокурор, передбачені обов'язки землекористувачів, зокрема, щодо забезпечення використання землі за цільовим призначенням.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій", у якій закріплені основні терміни, передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

При цьому, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок (частина 1 статті 20 та пункт б) частини 1 статті 21 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №155784, №155785 від 30.10.2008р. Білоцерківському НАУ надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 3 188,27 га, що розташовані на території Андріївської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільськогосподарського господарства.

Із змісту Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок та складання державних актів на право постійного користування землею Білоцерківському НАУ (надалі - Технічна документація, т.3, а.с.3-32) вбачається, що земельні ділянки надані в постійне користування відповідачу І згідно Українського класифікатора цільового використання землі (затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998р. №14-1-7/1205) відносяться до земель дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільськогосподарського господарства; код цільового використанні - 2.3. (т.3, а.с.5).

Таким чином, спірні земельні ділянки за своїм цільовим призначенням можуть використовуватись для ведення сільського господарства, що підтверджується листом Олександрійської райдержадміністрації від 15.03.2013р. (т.1, а.с. 99).

Згідно до матеріалів справи та змісту спірного Договору вбачається, що земельні ділянки повинні використовуватись та фактично використовувались саме для ведення сільського господарства.

Суд першої інстанції вказав, що прокурором та позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що після укладення спірного договору земельні ділянки використовувались за іншим цільовим призначенням, ніж передбачено Технічною документацією, тобто прокурором та позивачем не доведено факту зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, виходячи з приписів чинного законодавства, зокрема, статті 19 Земельного кодексу України, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

При цьому, посилання прокурора на Класифікацію видів цільового призначення земель, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1011/18306, є безпідставним, оскільки зазначена Класифікація була затверджена пізніше ніж укладено спірний договір.

Відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що оспорюваний договір є договором про сумісну діяльність у вигляді спільного обробітку земельної ділянки, фактично використовується в цілях навчального процесу аграрного університету, виходячи з наданих навчальним закладом технологій та не приховує іншого правочину, в тому числі - оренди землі.

За вказаних обставин, в задоволенні позову судом обґрунтовано відмовлено.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.09.2014 року по справі №912/336/13-г, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 18.11.2014р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

І.А. Сизько