Рішення № 41431595, 11.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19204/14 11.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2 822,18 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю від 12.06.2014р.).

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі також - відповідач) суми основного боргу в розмірі 2 540,71 грн., пені в розмірі 154,44 грн. та штрафу в розмірі 127,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідачка відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надала, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

11.09.2014р. суддею Морозовим С.М. було порушено провадження в справі №910/19204/14, судове засідання призначено на 07.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 07.10.2014р. у зв'язку з перебування судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/19204/14 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою від 07.10.2014р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №910/19204/14 було прийнято до свого провадження та призначено на 28.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 28.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/19204/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 28.10.2014р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №910/19204/14 було прийнято до свого провадження.

В судове засідання 28.10.2014р. представники від сторін не з'явились, розгляд справи було відкладено до 11.11.2014р.

В судове засідання 11.11.2014р. представник від відповідача не з'явився.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 11 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2014 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки товарів №16/04/2014 (надалі - Договір), згідно п. 1.2. якого позивач зобов'язується поставити товар відповідачу для використання у підприємницькій діяльності, а відповідач зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього на умовах Договору.

Предметом поставки за цим Договором є заморожені хлібобулочні вироби на напівфабрикати кондитерські в асортименті. (п. 1.1. Договору).

Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, про що засвідчує оформлена належним чином видаткова накладна. (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з умовами цього Договору, визначається у видатковій накладній.

Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 7 календарних днів з дати поставки. (п. 4.3. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. (п. 7.1. Договору).

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір або змінити його умови за 30 календарних днів до дати його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на строк 1 календарний рік. (п. 1.2. Договору).

Позивачем, згідно умов Договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 540,71 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №РН-0002678 від 19.04.2014р. на вказану суму.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитком печатки у зазначеній видатковій накладній та особистим підписом відповідача.

Як встановлюється матеріалами, що підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім розрахунок за отриманий товар згідно Договору проведено не було.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості отриманого від позивача товару згідно умов Договору, останній був змушений звернутись до суду.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем повної оплати вартості товару, станом на час розгляду справи, на рахунок позивача в сумі 2 540,71 грн. проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням п. 4.3. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару сплив 26.04.2014р., таким чином прострочення оплати вартості товару почалось з 27.04.2014р.

Отже, з урахуванням викладеного, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару настав та відповідачем в повному обсязі не виконаний.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений умовами Договору не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості товару складає 2 540,71 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, позовні вимоги в справі №910/19204/14 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 2 540,71 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 154,44 грн. за період з 27.05.2014р. по 04.09.2014р. та суму штрафу в розмірі 127,03 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.4. Договору сторони встановили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення до моменту повного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті.

Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. (ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені за період з 27.05.2014р. по 04.09.2014р., судом встановлено, що здійснений він у межах строків зазначених п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, а також розрахований вірно, а тому, він є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, отже, позовні вимоги в справі №910/19204/14 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 154,44 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

За односторонню необґрунтовану відмову від виконання свої зобов'язань, що випливають з цього Договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій в розмірі 5% від ціни товару поставленого чи замовленого згідно з умовами цього Договору. (п. 6.5. Договору).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд визнав його вірним та обґрунтованим, а тому позовна вимога в справі №910/19204/14 про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 127,03 грн. підлягає задоволенню повністю.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/19204/14 підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 2 540,71 грн., сума пені в розмірі 154,44 грн. та сума штрафу в розмірі 127,03 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4 800,00 грн.

Так, відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 16.01.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

До матеріалів справи надано: Договір про надання правової допомоги у господарських справах №3-06 від 12.06.2014р., укладеного позивачем з Адвокатом ОСОБА_2; копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 26.11.2009р.; Акт здачі-приймання наданої правової допомоги від 16.06.2014р.; виписку по особовому рахунку ОСОБА_2 за період з 17.06.2014р. по 17.06.2014р., відповідно до якої позивачем проведено платіж в розмірі 4 800,00 грн. за Договором про надання правової допомоги у господарських справах №3-06 від 12.06.2014р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Також, згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись викладеними нормами, враховуючи розумну необхідність судових витрат для даної справи, судом вирішено відшкодувати позивачу витрати на послуги адвоката в розмірі 10% від ціни позову (без врахуванням сум судових витрат), які в підрахунку становлять 282,21 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 04050, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантінга Україна» (код ЄДРПОУ 31809982, адреса: 02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 114-А) основний борг в розмірі 2 540,71 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок гривень 71 копійка), пеню в розмірі 154,44 грн. (сто п'ятдесят чотири гривни 44 копійки), штраф в розмірі 127,03 грн. (сто двадцять сім гривень 03 копійки), судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) та витрати на послуги адвоката в розмірі 282,21 грн. (двісті вісімдесят дві гривни 21 копійка).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014р.

Суддя С.М. Морозов