Рішення № 41431543, 04.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16144/14 04.11.14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Левченко В.І. (дов.№91/2014/09/05-4 від 09.09.2014),

від відповідача: Менделя О.О. (дов. №44 від 02.10.2014),

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" 135 Домобудівельний комбінат" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 порушено провадження у справі №910/16144/14 та призначено її до розгляду на 02.09.2014 року.

У судовому засіданні 02.09.2014 оголошено перерву до 25.09.2014 року.

22.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про заміну неналежного відповідача у справі.

За наслідками судового засідання 25.09.2014, у задоволення клопотання позивача, здійснено заміну неналежного відповідача у справі на Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", відокремленим підрозділом якого є первісний відповідач у справі.

30.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.10.2014 за участю представника позивача, суд, враховуючи нез'явлення представника відповідача, дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи, відповідно до положень ст.77 Господарського процесуального кодексу України, про що постановив відповідну ухвалу та відклав розгляд справи на 04.11.2014 року.

Під час судового засідання 04.11.2014 представник позивача надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору та надав до суду складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звіряння взаєморозрахунків.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Основним видом діяльності позивача є виробництво електроенергії, розподілення та постачання електроенергії, про що свідчить Довідка АБ № 152345 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з електропостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

19.12.2003 між Акціонерною компанією "Київенерго", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (Енергопостачальна організація) та Філією Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійькбуд-135» Домобудівельний комбінат (Споживач) укладено договір на постачання електричної енергії №3315121.

На підставі вищевказаного договору відповідач зобов'язаний здійснити повну поточну оплату вартості обсягу електроенергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електроенергії згідно із виписаними рахунками, згідно п.2.1. Додатку 2 до Договору.

Положення пункту 2.2. Додатку 2 до Договору зобов'язує відповідача здійснити остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії на підставі самостійно отриманих рахунків протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Умовами договору передбачено (п. 8.2. Договору), що межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначається Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток № 8 до Договору).

На виконання вищезазначених пунктів Договору про постачання електричної енергії, сторонами складено Акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по кожній адресі, за якими розташовані засоби обліку електроенергії.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті підтверджуються актом/звітом про використану електричну енергію, який Відповідач надає Позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п. 1 та пп. 4.3, п. 5 Додатку 2 до Договору).

Так, оскільки відповідачем порушені вищезазначені умови Договору, у нього виникла сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

У підтвердження позовних вимог ПАТ «Київенерго» надало до матеріалів справи копії рахунків-розшифровок, рахунків за спірний період та актів приймання-передачі товарної продукції за кожний місяць спірного періоду, а також Довідку про надходження коштів за спожиту електричну енергію, з яких вбачається що заборгованість відповідача за спожиту активну електричну енергію станом на день подання позовної заяви становить 52 218,91 грн.

Разом з тим, Публічним акціонерним товариством «Київенерго» у межах даної позовної заяви заявлено за період 01.03.2012-01.07.2014 до стягнення 2 763,04 грн. пені, 1 960,79 грн. три відсотки річних та 3 646,94 грн. інфляційної складової боргу, розрахованої у відповідності до умов Догоовру.

У межах розгляду даного господарського спору, сторонами надано до суду акт звіряння розрахунків по всіх укладених між сторнами договорам.

Одночасно, із наданої до суду ПАТ «Київенерго» довідки про надходження грошових коштів від Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (юридичної особи, філією якої є споживач за договором) вбачається, що відповідачем здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 37 979,68 грн. у рахунок погашення боргу за період 01.01.2011 по 01.07.2014 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"споживання енергії можливе лише на підставі договору з електропостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи з предмету Договору про постачання електричної енергії № 71265, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, у силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії та оригінали яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За період 01.03.2012-01.07.2014 відповідачу за спожиту активну електричну енергію за договором № 3315121 виставлено до сплати 52 218,91 грн., які станом на день звернення із позовом до суду залишались не сплаченими.

Наразі, позивачем надано довідку про надходження коштів від Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (юридичної особи, філією якої є споживач за договором), з якої вбачається, що відповідачем здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 37 979,68 грн. у рахунок погашення боргу за період 01.01.2011 по 01.07.2014 року.

Відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України, суд вбачає за можливе припинити провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу розміром 37 979,68 грн. Залишок суми основного боргу у розмірі 14 239,23 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 2 763,04 грн.,1 960,79 грн. три відсотки річних та 3 646,94 грн. інфляційної складової боргу, щодо яких суд відзначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів Відповідач несе відповідальність у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати боргу за активну електричну енергію у період з 01.01.2014 по 01.06.2014 підлягає задоволенню у сумі 2 763,04 грн.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 3 646,94 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 1 960,79 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не критично оцінює заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог та визнає їх такими, що спростовуються вищенаведеними нормами законодавства та встановленими під час розгляду фактами.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43-44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі №910/16144/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію припинити у частині основного боргу розміром 37 979,68 грн.

Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства (03151, місто Київ, вулиця Вінницька, 14/39; ідентифікаційний код 24308300) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 14 239 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) гривень 23 копійки - суму основного боргу за активну електричну енергію, 2384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 74 копійки - інфляційної складової боргу, 2 763 (дві тисячі сімсот шістдесят три) гривні 04 копійки пені, інфляційну складову боргу у розмірі 3 646 (три тисячі шістсот сорок шість) гривень 94 копійки, 1 960 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят) гривень 79 копійок - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору та зарахувати на розрахунковий рахунок ПАТ "Київенерго" зі спеціальним режимом використання № 36038301201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача та представника відповідача 04.11.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 10.11.2014 року

Суддя К.В. Полякова