Рішення № 41431534, 06.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12194/14 06.11.14

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло"

до Комунального підприємства "Київкомунсервіс"

про стягнення грошової суми

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Ілюшко С.А. (дов.№18-7/11 від 09.01.2014)

від відповідача: Степанець О.П. (дов.№6-2906 від 31.12.2013)

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Київкомунсервіс" про стягнення грошової суми.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обумовлених Договором №-/32-5 від 29.06.2010 домовленостей щодо компенсації витрат позивача, пов'язаних зі збором та обліком платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 порушено провадження у справі №910/12194/14 та призначено її до розгляду на 07.08.2014 року.

01.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

06.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло прохання відкласти розгляд справи із заявою про надіслання відповідачу копії позовної заяви із доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 07.08.2014 суд задовольнив вказану вище заяву відповідача частково, а саме відклав розгляд справи на 19.08.2014 року.

18.08.2014 від відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та від позивача клопотання про відкладення розгляду справи.

19.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та письмові пояснення у справі.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 справу №910/12194/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 19.08.2014 вищезазначена справа прийнята до провадження суддею Літвіновою М.Є. та призначена до розгляду на 25.09.2014 року.

20.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/12194/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2014 справа №910/12194/14 прийнята суддею Поляковою К.В. до свого провадження та призначена до розгляду на 25.09.2014 року.

У судовому засіданні 25.09.2014 оголошено перерву до 21.10.2014 року.

20.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

За наслідками судового засідання 21.10.2014, у задоволення клопотання представників сторін, суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та оголосив перерву до 06.11.2014 року.

05.11.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.11.2014 представник позивача надав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Тобто, виходячи із змісту наведеної вище статі, залучення третіх осіб до участі у справі покликано захистити права та охоронювані законом інтереси цих осіб, які не є учасниками спірних правовідносин, але на права та інтереси яких може справити вплив рішення суду.

У заявах про залучення третіх осіб має бути зазначено, на яких підставах належить залучити або допустити до участі у справі третіх осіб, які полягають у тому, які правовідносини існують у третьої особи з однією із сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.

Проте, розглянувши надане позивачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки з нього не вбачається та жодним чином не обґрунтовано необхідність участі у справі КП «ГІОЦ», та яким чином рішення у даній справі може вплинути на існуючі між ними правовідносини, так як з їх правового характеру вбачається лише опосередкована участь КП «ГІОЦ» у спірних правовідносинах сторін у даній справі, а саме як організації, яка здійснює тільки розподільчі функції - розщеплення платежів, а отже й рішення суду на її права та законні інтереси впливу не матиме.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про залучення третьої особи до участі у справі.

Представник позивача надав також усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов.

Представник відповідача надав усні заперечення на позов, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2010 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва «Печерськжитло» (замовник) та Комунальним підприємством «Київкомунсервіс» (виконавець) укладено Договір №-/32-5 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, який погоджено Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до предмета вищезазначеного Договору, виконавець надає замовнику послуги по збиранню з місць розташування контейнерів, вивезенню та утилізації або захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, які накопичуються в зоні обслуговування замовника з дотриманням нормативно-правових актів у сфері послуг з вивезення побутових відходів на умовах даного Договору.

Оформлення наданих послуг здійснюється актами виконаних робіт, які складаються кожного місяця між замовником та виконавцем. В зазначених актах вказується загальна вартість наданих послуг. (п.2.3.Договору).

За умовами п.2.4. Договору, порядок розрахунків за отримані послуги по збиранню та вивезенню побутових відходів між сторонами договору в частині розщеплення сплати населення за утримання будинків і споруд та прибудинкової території визначається окремою тристоронньою угодою між сторонами та КП ГІОЦ. Остаточні розрахунки здійснюються відповідно до актів виконаних робіт, підписаних сторонами цього Договору.

Договором також передбачено можливість внесення змін та доповнень до нього обома сторонами шляхом укладання додаткових угод. (п.8.3.Договору).

Пунктом 8.4.Договору встановлено, що всі зміни і доповнення до Договору дійсні в тому разі, якщо вони оформлені у письмовій формі, підписані та скріплені печатками обох сторін.

Одночасно із укладанням Договору, 29.06.2010 сторонами складено до нього протокол розбіжностей, який підписано та скріплено печатками обох підприємств, із зазначенням, що він є невід'ємною частиною Договору і складений в двох примірниках по одному для кожної сторони.

Даний протокол доповнює, зокрема, п.2.4.Договору, а саме встановлює, що 4% з суми, яка надійшла на розрахунковий рахунок виконавця за вивезення побутових відходів на умовах даного Договору, залишається у замовника на компенсацію витрат, пов'язаних зі збором та обліком платежів, про що складається відповідний акт наданих послуг та проводяться розрахунки згідно чинного законодавства.

Відтак, на виконання умов Договору, відповідачем надавались позивачу послуги по вивезенню і утилізації відходів, про що складались акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за період з 31 серпня 2010 по 30 квітня 2014, загальна вартість яких становить 8665399,65 грн.

Відсильним положенням Договору №-/32-5 від 29.06.2010 є вказівка на визначення умов розщеплення сплати населення за утримання будинків і споруд та прибудинкової території укладанням сторонами тристоронньої угоди із КП «ГІОЦ».

30.07.2010 між сторонами у справі та КП «ГІОЦ» укладено Договір №56-5 про надання послуг, за яким КП «ГІОЦ», як виконавець, приймає на себе зобов'язання кожного банківського дня проводити розщеплення платежів, які надійшли на розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги та перераховувати кошти за послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, відповідно до діючих тарифів, згідно з дислокацією, в порядку та розмірах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

У даному Договорі роз'яснено, що розщепленням платежів є розподіл коштів які надійшли розподільчий Рахунок від населення за житлово-комунальні послуги, пов'язаний з виконанням інформаційно-технологічних послуг, перерахування розподілених сум з розподільчого Рахунку на поточні розрахункові рахунки виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, в т. ч. Управляючої компанії - за організацію падання Перевізниками послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів; Замовника - за нарахування та збір коштів від населення; Виконавця - за Розщеплення; установ банків - за операційні послуги. Розщеплення платежів здійснюється Виконавцем у відповідності до Дислокації житлових будинків та бази даних Замовника.

З метою детальної розшифровки та підтвердження сплати відповідачу грошових коштів за надані ним послуги, позивач звертався із запитом до Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», яким надано інформацію про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок КП «Київкомунсервіс», сплачених мешканцями КП УЖГ «Печерськжитло» за вивіз сміття за період з 01.09.2010 по 30.04.2014 включно.

Із наданого розрахунку вбачається, що за вказаний період на рахунок відповідача зараховано грошові кошти у сумі 7934706,31 грн.

Оскільки, орендарі та власники нежитлових приміщень сплачують за надані відповідачем послуги саме позивачу, який перераховує їх потім на розрахунковий рахунок відповідача, то за вказаний позовний період відповідачу також зараховано грошові кошти у розмірі 730693,34 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, долученими до матеріалів справи.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлявся відповідачу лист разом із актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який позивач просив підписати та перерахувати на його рахунок 4% із суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача, про що сторони домовились у Договорі №-/32-5 від 29.06.2010 року.

Оскільки, грошові кошти позивачем так і не отримані, він звернувся із даним позовом до суду, заявляючи до стягнення з відповідача 336747,18 грн., що є вирахуваними 4% за витрати позивача на збір та облік платежів, згідно умов п.2.4., укладеного між сторонами Договору.

Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що послуги зі збору та обліку платежів йому не надавались, та взагалі відповідачем не потребувались. До того ж, відповідачем зауважено на період, з якого позивач починає нараховувати заборгованість, а саме з вересня 2010, що суперечить встановленому ст.256, 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Укладеним між сторонами Договором №-/32-5 від 29.06.2010, а саме п.2.4., доповненим протоколом розбіжностей, погоджено, що 4% з суми, яка надійшла на розрахунковий рахунок виконавця (відповідача) за вивезення побутових відходів на умовах даного Договору, залишається у замовника (позивача) на компенсацію витрат, пов'язаних зі збором та обліком платежів, про що складається відповідний акт наданих послуг та проводяться розрахунки згідно чинного законодавства.

Відповідний акт направлявся відповідачу для погодження та підписання, проте залишен відповідачем поза увагою. Однак, жодних зауважень щодо даного акту відповідач не висунув, та обгрунтувань відмови від підписання не надав, що не звільняє відповідача від обов'язку сплати за надані йому послуги.

У даному доповненні не міститься імперативної вказівки обумовлення виникнення обов'язку виконавця по залишенню замовнику 4% на компенсування витрат саме за умови складання відповідних актів, а зазначається, натомість, що вказані 4% залишаються у замовника із суми, що надійшла на розрахунковий рахунок виконавця.

Відтак, як вбачається із наявних у матеріалах справи актах здачі-прийняття робіт, виписках по банківському рахунку позивача та інформації КП ГІОЦ, відповідачу сплачено, тобто на його розрахунковий рахунок надійшла сума розміром 8665399,65 грн. за надані ним послуги за період з 31 серпня 2010 по 30 квітня 2014 року.

За досягнутою сторонами за Договором домовленістю, із даної суми 8665399,65 грн., яка надійшла на рахунок відповідача та факт отримання якої відповідач не заперечує, має бути вирахувано 4%, тобто 336747,18 грн., що підлягає перерахуванню (залишенню) позивачу.

Укладаючи вказаний протокол розбіжностей до Договору сторони погодились із його положеннями, оскільки він є підписаним та скріпленим печатками обох підприємств та жодних зауважень щодо його недійсності сторонами не надавалось.

До того ж, у матеріалах справи міститься довідка Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якою підтверджується погодження головним управлінням комунального господарства виконавчого органу КМР (КМДА) Договору №-/32-5 від 29.06.2010, та зауважено, що оскільки укладений сторонами протокол розбіжностей є підписаний обома сторонами та є невід'ємною частиною Договору і його окреме погодження не передбачено, то такий протокол вважається також погодженим.

Під час розгляду спору у суді, відповідачем не заперечувався факт отримання ним коштів за надані послуги, тобто, таким чином, зазначені кошти надійшли на рахунок відповідача шляхом чергового вчинення позивачем низки дій, а саме від нарахування відповідних платежів безпосереднім споживачам послуг - мешканцям будинків та орендарям - до виставлення їм квитанцій на оплату отриманих послуг, по факту оплати яких грошові кошти направляються до КП «ГІОЦ», а потім перераховуються відповідачу.

Відтак, така діяльність позивача передбачена положеннями його статуту, з якого вбачається, що основними напрямками діяльності позивача є, відповідно до п.2.2.1., координація робіт із забезпечення утримання, технічного та санітарного обслуговування житлового фонду, нежитлових приміщень в житлових будинках, інших споруд, їх інженерного обладнання, внутрішньоквартальної і прибудинкової території, інженерних мереж, об'єктів зовнішнього благоустрою і озеленення відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

За положеннями п.2.2.4. Статуту, позивач складає кошторис витрат на утримання та обслуговування житлового і нежитлового фондів, кошторисів на завдані матеріальні збитки.

До обов'язків позивача віднесено п.4.2.5.Статуту здійснення нарахування, обліку, збір плати за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, плати за комунальні послуги, відшкодування частини спільних витрат з утримання будинку з власників нежитлових приміщень, орендарів у встановленому порядку.

З огляду на вищевикладене, суд критично ставиться до зауважень відповідача на не надання позивачем таких послуг, як збір та облік платежів, оскільки така діяльність визначається як один із основних напрямків діяльності позивача, за фактом здійснення якої відповідачу перераховуються через КП «ГІОЦ» грошові кошти, які отримані відповідачем у обсязі, відповідно до наданих послуг, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, підсумовуючи наведене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до умов Договору №-/32-5 від 29.06.2010, грошових коштів у розмірі 4% із суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача, тобто 336747,18 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Водночас, суд зауважує, що за приписами статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Встановивши наявність порушеного права позивача та враховуючи зауваження відповідача на строк позовної давності, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача за період з 31 серпня 2010 по 30 квітня 2014 грошових коштів у розмірі 336747,18 грн. підлягають задоволенню частково, а саме відлік заборгованості відповідача має починатись з травня 2011, оскільки позивач звернувся до суду лише у червні 2014 року. Тобто, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення грошової суми, суд визначає її обґрунтованою у розмірі 279318,47 грн. за період травень 2011 - червень 2014 року.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" до Комунального підприємства "Київкомунсервіс" про стягнення грошової суми - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Київкомунсервіс" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, 23Б; ідентифікаційний код 33745659) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" (01103, місто Київ, бульвар Дружби народів, 30/1; ідентифікаційний код 03366569) 279318 (двісті сімдесят дев'ять тисяч триста вісімнадцять) гривень 47 копійок заборгованості та 5586 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) гривень 37 копійок судового збору.

У іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 06.11.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 11.11.2014 року

Суддя К.В. Полякова