Постанова № 41431210, 10.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р. Справа № 820/15710/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Косяченко Є.С.

представника відповідача Мосійчук Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП СТАР" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. по справі № 820/15710/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП СТАР"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕП СТАР" (далі за текстом - ТОВ "ЕП СТАР", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - Індустріальна ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом № 2168/20-36-22-03-07/37459434 від 18.08.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме вимог п. 83.1, п. 86.1, п. 86.8 ст. 86, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 2 ст. 19 Конституції України, просить оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно проведено виїзну позапланову перевірку підприємства, з огляду на надання позивачем усіх документів на запит Індустріальної ОДПІ, перевірку проведено без дотримання вимог Податкового кодексу щодо оформлення результатів перевірки та встановлення порушень податкового законодавства, висновки акту перевірки зроблені відповідачем на підставі припущень посадових осіб контролюючого органу всупереч положенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕП СТАР", зареєстрований як юридична особа - код 37459434, місцезнаходження: 61115, м. Харків, вул. Соколова, буд. 3, к. 25 (а.с. 10), перебуває на податковому обліку в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЕП СТАР" (код - 37459434) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торенія» (код 338091691).

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 2168/20-36-22-03-07/37459434 від 18.08.2014 року (а.с. 11-43).

З акту перевірки № 2168/20-36-22-03-07/37459434 від 18.08.2014 року встановлено, що вказана перевірка була проведена згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, та на підставі наказу № 1375 від 07.08.2014 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЕП СТАР" (код ЄДРПОУ - 37459434)» та направлень на перевірку: № 1561 та № 1562 від 11.08.2014 р. Термін перевірки 5 робочих днів: дата початку - 11.08.2014 року (а.с. 62, 63-64).

Із вказаним наказом та направленнями на проведення перевірки був ознайомлений та отримав їх копії директор ТОВ "ЕП СТАР", що підтверджується його підписами на копіях відповідних документів.

Вважаючи неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової виїзної перевірки результати якої оформлені актом № 2168/20-36-22-03-07/37459434 від 18.08.2014 року, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань та/або визначення штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки, фактичне проведення перевірки та складання акту перевірки не породжують для позивача настання, зміну або припинення прав та обов'язків у сфері публічно-правових відносин, а тому дії контролюючого органу по проведенню позапланової виїзної перевірки та складання акту перевірки не порушують права та інтереси позивача.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, визначено перелік обставин, за наявності хоча б однієї з якої здійснюється документальна позапланова перевірка.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка може бути здійснена у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отримання податкової інформації органами державної податкової служби регламентується ст. 73 Податкового кодексу України, Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1245.

Так, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що Індустріальною ОДПІ в порядку пп.20.1.2, 20.1.14 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, на адресу позивача був надісланий запит вих. № 9132/10/20-36-22-03-14 від 29.07.2014 року, про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин ТОВ "ЕП СТАР" з ТОВ «Торенія» (код 338091691) за період з 01.07.2014р. - 31.01.2014р., у зв'язку з надходженням податкової інформації, яка свідчить про порушення зазначеним контрагентом позивача вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з позивачем (а.с. 56-57). Вказаним запитом позивача повідомлено, що ненадання платником податків пояснень та документального підтвердження протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, є підставою для проведення перевірки у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

На виконання зазначеного запиту ТОВ "ЕП СТАР" листом вих. № 62 від 01.08.2014 року були надані пояснення щодо взаємовідносин ТОВ "ЕП СТАР" з ТОВ «Торенія» (код 338091691) та підтверджуючі документи відповідно до переліку, зазначеному в додатках до відповіді, про що свідчить штамп відповідача про прийняття - від 01.08.2014 року (а.с. 58-61).

Виходячи з позиції контролюючого органу, право на проведення спірної перевірки ТОВ "ЕП СТАР" виникло у зв'язку з наданням позивачем відповіді на запит не в повному обсязі.

Разом з тим, приймаючи рішення про проведення перевірки, що оформлено наказом про проведення документальної виїзної перевірки, відповідач не зазначив, ненадання яких саме документів або письмових пояснень на письмовий запит податкового органу стало підставою для призначення перевірки.

Досліджуючи правомірність проведення перевірки, наявність підстав для проведення перевірки, дотримання процедури її проведення, колегія суддів, виходить з наступного.

За приписами п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що директором ТОВ "ЕП СТАР" було отримано копію наказу про проведення перевірки та направлення на її проведення.

Між тим, в наказі № 1375 від 07.08.2014 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЕП СТАР" (код ЄДРПОУ - 37459434)» зазначено період, яким охоплюється перевірка - з 01.03.2014р. по 31.03.2014р. В акті перевірки № 2168/20-36-22-03-07/37459434 від 18.08.2014 року зазначено період - березень 2014 року.

Разом з тим, в запиті від 29.07.2014 року № 9132/10/20-36-22-03-14, який передував проведенню перевірки та є обов'язковою умовою її проведення зазначено зовсім інший період проведення перевірки - з 01.07.2014р. по 31.01.2014р.

Отже, контролюючий орган, при прийнятті рішення про проведення спірної перевірки, яке оформлено наказом № 1375 від 07.08.2014 р. вийшов за межі повноважень, встановлених Податковим кодексом України, а також приступив до проведення та провів перевірку, на проведення якої не мав правових підстав.

Колегія суддів також не погоджується з висновками першої інстанції, що допуск посадових осіб для проведення перевірки, відсутність доказів оскарження наказу позбавляє права платника податків в подальшому на оскарження дій щодо проведення перевірки, а зміст позовних вимог про визнання неправомірними вже здійснених дій податкової інспекції з проведення такої перевірки свідчить про те, що на момент звернення позивача до суду вони не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин, виходячи з наступного.

Викладена позиція не узгоджується з Рішенням Конституційного суду України по справі № 1-29/2011, згідно якого рішення, відповідно до якого прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Згідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржувані дії на предмет вчинення їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані дії на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011р. за №34/18772 у разі встановлення під час перевірки порушень, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (ч. 4 Порядку).

За приписами п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п. 61.2 ст. 61 Податкового кодексу України).

В свою чергу, згідно п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах, а також інформація за результатами податкового контролю (с. 72 Податкового кодексу України).

Отже, аналіз вказаних норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що результати акту перевірки є носієм податкової інформації, яка використовується контролюючими органами під час виконання ними своїх функцій та завдань.

Колегія суддів також зазначає, що поряд із цим висновки акту перевірки про встановлені порушення містять в собі спростування податкової інформації, відображеної платником податків в податковій звітності перевіреного періоду, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 6 розділу ІІ Порядку №984 передбачено складання висновку акту перевірки із зазначенням опису виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів, а виявлені порушення відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється

Разом з цим, за приписами п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи,

Таким чином, податкова інформація, встановлена у висновках акту перевірки, розрізняється з податковою інформацією податкової звітності платника податку, а тому висновки акту перевірки про встановлені порушення мають безпосередні негативні наслідки щодо порушення прав та інтересів платника податку.

Враховуючи викладене, в даних правовідносинах актом перевірки встановлено внесення платником податків неправдивих відомостей до офіційних документів, якими є податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що контролюючий орган ставить під сумнів господарські операції ТОВ "ЕП СТАР" з контрагентом ТОВ «Торенія»

За висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "ЕП СТАР":

- п.135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 4 368 538 грн.;

- ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 4368 538 грн.;

- ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 980 574 грн.;

- п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 980 574 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, встановлюючи неможливість реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Торенія» та іншими контрагентами по ланцюгу постачання, податковий орган фактично ставить під сумнів дійсність первинних документів та правдивість відомостей податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток, наданих позивачем до Індустріальної ОДПІ, що підпадає під межі юридичної відповідальності платника податків відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зазначені обставини мають негативні наслідки для позивача ТОВ "ЕП СТАР" в даних спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України).

Таким чином, склавши акт перевірки про встановлені порушення податкового законодавства, визнаючи неможливість реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також, визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях за перевірений період, без винесення податкового повідомлення-рішення відносно позивача, контролюючий орган фактично порушив та втрутився в його особисте право на самостійне їх декларування.

Колегія суддів зазначає, що визнання податковим органом недійсним задекларованого податкового кредиту чи податкових зобов'язань з ПДВ, визнання недійсними витрат чи доходів як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства чинним законодавством не передбачені.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що відповідно до підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України з 01.04.2011 р. декларація з податку на прибуток підприємств складається наростаючим підсумком та подається за такі звітні періоди: за II квартал, за II і III квартали, за II-IV квартали.

Отже, встановлені в акті перевірки порушення податкового законодавства з податку на прибуток у вигляді завищення доходів та завищення складу витрат мають негативні наслідки для платника податків у наступних податкових періодах, оскільки податкова декларація з податку на прибуток складається наростаючим підсумком, а тому платнику податків при складенні податкової декларації в наступному податковому періоді необхідно врахувати акт перевірки, яким встановлені порушення та змінені показники податкової звітності підприємства.

Також, на підтвердження негативних наслідків, позивачем надано до суду лист від контрагента ТОВ «Торговий дім ВІТАРТ», який є покупцем за договором від 19.07.2012р. №1907/1, відповідно до якого ТОВ "ЕП СТАР" поставляв на адресу ТОВ «Торговий дім ВІТАРТ» шину мідну. Зазначеним листом повідомлено, що в жовтні 2014 року на адресу ТОВ «Торговий дім ВІТАРТ» надійшов запит від ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про підтвердження взаємовідносин TOB «Торговий дім ВІТАРТ» з TOB «ЕП СТАР» та вимогою надати документи підтверджуючи фінансово-господарську діяльність в зв'язку з тим, що податковою інспекцією отримана інформація про порушення TOB «ЕП СТАР» податкового законодавства та виписано акт № 2168/20-36-22-03-07/37459434 від 18.08.2014 року. В листі також зазначено про те, що ТОВ «Торговий дім ВІТАРТ» буде змушений звернутися до суду з позовом до позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "ЕП СТАР" та відмови в задоволенні позову.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП СТАР" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду 10.11.2014р. по справі №820/15710/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП СТАР" задовольнити.

Визнати неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом № 2168/20-36-22-03-07/37459434 від 18.08.2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Бартош Н.С. Повний текст постанови виготовлений 17.11.2014 р.