Ухвала суду № 41431128, 06.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 рокусправа № 804/15297/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року

по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпромресурс" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Югпромресурс" (далі - ТОВ "Югпромресурс") звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0004902204 від 29.10.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 60 898 грн.

Відповідач заперечував проти позову, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року позовні вимоги задоволені, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0004902204 від 29.10.2013 року, на користь позивача стягнені судові витрати у розмірі 1721 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у період з 23.09.2013 року по 24.09.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача ТОВ "Югпромресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" за період січень - березень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої 24.09.2013 року складено акт №660/2203/33892391.

Перевіркою виявлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 60 899 грн. за період з лютого по квітень 2013 року.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманому від іншого податкового органу акту перевірки контрагента ПП "Полтава-Проект-Монтаж" щодо фіктивності його діяльності.

На підставі акту перевірки Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0004902204 від 29.10.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 60 898 грн.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Викладене свідчить, що витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/ або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом ПП "Полтава-Проект-Монтаж" укладено договір поставки товарів №74 від 25.01.2013 року.

Вищезазначений договір поставки товарів з контрагентом ПП "Полтава-Проект-Монтаж" спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки передача товару контрагентом, а також здійснення позивачем оплати товару підтверджені первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом №996-ХІV ,а саме: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період часу віднесено суми ПДВ по виписаним контрагентом ПП "Полтава-Проект-Монтаж" податковим накладним, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит перевіреного періоду.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту за перевірений період та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Із матеріалів справи видно, що судовим рішенням, яке набуло законної сили, визнані неправомірними дії ДПІ у м. Полтаві з питань встановлення нереальності господарських відносин ПП "Полтава-Проект- Монтаж" із платниками податків за період з лютого 2010 року по лютий 2013 року, які викладені в акті від 10.04.2013р. № 437/22.5-10/35295110, що став підставою для перевірки відповідачем ТОВ "Югпромресурс" з питань порушення податкового законодавства, та висновків податкового органу про нереальність фінансово-господарських стосунків позивача з зазначеним контрагентом.

Оскільки позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента ПП "Полтава-Проект-Монтаж" протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку, як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, враховуючи що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0004902204 від 29.10.2013 року

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 1721 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по справі.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова