Ухвала суду № 41430681, 13.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20125/13-а (2 тома) Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Ледовського О.С.

представника відповідача Грембовського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія Альпарі" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія Альпарі" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042206 від 09.08.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042206 від 09.08.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 11.03.2013 по 05.04.2013 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі наказу № 366 від 28.02.2013 проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Альпарі" вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 293/22-30/23540816 від 26.04.2013, яким встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31066182,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту, позивач подав заперечення на акт до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, проте, висновки акту № 293/22-30/23540816 від 26.04.2013 залишено без змін.

18.05.2013 на підставі вказаного вище акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002532230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 38 720 042,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 7653986,00 грн.

За результатами його оскарження в адміністративному порядку, Головним управлінням Міндоходів у місті Києві прийнято рішення № 2349/10/26-1510-04-04 від 25.07.2013, яким скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002532230 від 18.05.2013 в частині 1 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині рішення залишено без змін.

09.08.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 38 720 041,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 7653985,00 грн.

Позивач оскаржив дане рішення в адміністративному порядку, проте його скарга залишена без розгляду.

У зв'язку з цим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Альпарі" була подана скарга до Міністерства доходів та зборів України на рішення № 5131/10/26-15-10-06-01 від 11.10.2013 та податкове повідомлення - рішення № 0000042206 від 09.08.2013, яка рішенням № 17313/6/99-99-10-01-15 від 11.12.2013 залишена без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0000042206 від 09.08.2013 звернувся до суду із позовом про його скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, при цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Також, пунктами 44.1 та 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат. Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Таким чином, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі, зокрема, первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, а саме, синтетичного та аналітичного. При цьому платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами чи даними регістрів бухгалтерського обліку.

Крім того, відповідно до пп. 16.1.2 та 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з актом № 293/22-30/23540816 від 26.04.2013 відповідачем за результатами проведеної перевірки встановлено, що показники відображені позивачем в додатках к3 та ЦП до декларації з податку на прибуток не підтверджені належним чином завіреними первинними та бухгалтерськими документами.

З наявних у справі матеріалів, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу під час проведення перевірки направлялися запити, як первинні так і повторні, щодо надання вмотивованих письмових пояснень, які підтверджуються первинним бухгалтерськими документами, щодо придбаних, отриманих, поданих та переданих векселів та інших цінних паперів, згідно показників додатку (К/3 та ЦП) до декларації з податку на прибуток; переліку пов'язаних осіб та обґрунтування рівня звичайних цін по взаємовідносинах з ними; вмотивованих письмових пояснень з податку на прибуток та податку на додану вартість, які підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, щодо коригування валових доходів та валових витрат по рядкам декларації в розрізі контрагентів та сум.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій листів позивача, якими було надано відповіді на зазначені запити, позивачем було повідомлено відповідачу про те, що оригінали первинних документів були надані посадовим особам відповідача, які проводили перевірки, при цьому позивачем в них не було наведено витребовуваної інформації в розрізі контрагентів та сум. При цьому на відповідях наданих на первинні запити міститься відмітка про отримання їх без додатків.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем належним чином не було забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а саме, ведення регістрів аналітичного обліку, відповідно не було надано до перевірки даних аналітичного регістру бухгалтерського обліку, у зв'язку з відсутністю відповідного виду бухгалтерського обліку на підприємстві, та не було надано інформації щодо показників податкової звітності в розрізі контрагентів та сум, а надані первинні документи не були систематизовані відносно відображення їх показників у податковій звітності та з них було неможливим встановити факт того, що показники відображені позивачем в податковій звітності було сформовано на їх підставі, а також не було надано податковому органу на його вимогу інформацію щодо формування доходів та витрат, показників податкової звітності в розрізі контрагентів та сум, та не було надано копій відповідних первинних документів.

Посилання позивача на факт того, що в офісі були наявні первинні документи та позивач мав можливість з ними ознайомитись матеріалами справи не підтверджуються.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, в той же час, у відповідача були наявні правові підстави для висновку про те, що позивачем не підтверджено належним чином первинними та бухгалтерськими документами показників задекларованих в деклараціях з податку на прибуток підприємств.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія Альпарі" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія Альпарі" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042206 від 09.08.2013 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 17 листопада 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.