Ухвала суду № 41430581, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4461/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Підряд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Підряд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 07 липня 2014 року №0006532204 та №0006522204.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Елітбуд Київ» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечать економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06 червня 2014 року по 13 червня 2014 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Фірма «Підряд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Елітбуд Київ» за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2013 року, за результатами якої складено акт від 20 червня 2014 року №343/10-06-22-04/19406727, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 27352,53 грн. за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2013 року; п.138.8, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 25985,00 грн. за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2013 року.

На підставі акту перевірки №343/10-06-22-04/19406727 від 20 червня 2014 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2014 року №0006532204, згідно якого за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 41030,00 грн., у тому числі 27353,00 грн. за основним платежем та 13677,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0006522204, згідно якого за порушення п.п.138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 38978,00 грн., у тому числі 25985,00 грн. за основним платежем та 12993,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується виконання робіт, використання результатів виконаних робіт у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (підрядник) та ТОВ «Елітбуд Київ» (субпідрядник) укладено договір №28/10-13 від 28 жовтня 2013 року, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе обов'язки по виконанню наступних робіт: «Будівництво житлових будинків по вул.Луцькій 4, 4а в с.Петрівці Вишгородського району Київської області».

Також, між позивачем (підрядник) та ТОВ «Елітбуд Київ» (субпідрядник) укладено договір №29/10-13 від 29 жовтня 2013 року, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе обов'язки по виконанню наступних робіт: «Будівництво блоку офісних приміщень з підземним паркінгом, прибудованого до багатоповерхового житлового будинку по вул.Черняхівського, 21, м.Бровари, Київської обл.».

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів позивачем надано інформацію про договірну ціну, акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року (від 29 листопада 2013 року, від 30 листопада 2013 року), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2013 року (від 29 листопада 2013 року, від 30 листопада 2013 року), податкові накладні №55 від 29 листопада 2013 року, №57 від 30 листопада 2013 року, №58 від 30 листопада 2013 року, платіжні доручення на підтвердження проведення оплати за виконані роботи.

Позивачем, основним видом діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, на підтвердження факту виконання будівельних робіт за участю ТОВ «Елітбуд Київ» (субпідрядника по договору №29/10-13 від 29 жовтня 2013 року) на користь ПП «Броварибудінвест» у листопаді 2013 року надано лист ПП «Броварибудінвест» №19 від 11 серпня 2014 року, яким підтверджено виконання робіт на будівництві блоку офісних приміщень з підземним паркінгом, прибудованого до багатоповерхового житлового будинку по вул.Черняхівського, 21, м.Бровари, Київської обл. у повному обсязі; дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №848/04-03/08/1 від 28 жовтня 2008 року на виконання будівельних робіт; декларацію про початок виконання будівельних робіт від 20 червня 2011 року; акт приймання-передачі матеріалів; видаткові накладні.

Також, позивачем на підтвердження факту виконання будівельних робіт за участю ТОВ «Елітбуд Київ» (субпідрядника по договору №28/10-13 від 28 жовтня 2013 року) на користь ТОВ «БП-4 КМБ-1» у листопаді 2013 року надано договір субпідряду №161013 від 16 жовтня 2013 року, укладений між позивачем (субпідрядник) та ТОВ «БП-4 КМБ-1» (генпідрядник), відповідно до умов якого субпідрядник приймає на себе зобов'язання на власний ризик, власними та/або залученими силами, виконати і здати у встановлений цим договором строк комплекс робіт із влаштування цегляної кладки двох секцій на об'єкті: Будівництво житлових будинків по вул.Луцькій 4, 4а в с.Петрівці Вишгородського району Київської області, а генпідрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього договору; акти приймання-передачі будівельних матеріалів; акт про виконання робіт від 03 березня 2014 року.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем під час перевірки здійснено аналіз первинних документів по взаємовідносинах ТОВ «Фірма «Підряд» з ТОВ «Елітбуд Київ», а саме вищенаведених договорів, видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт, розрахункових (платіжних) документів.

Разом з тим, відповідач без врахування змісту та обсягу вищенаведених господарських операцій між ТОВ «Фірма «Підряд» та зазначеним контрагентом дійшов висновку про нікчемність правочинів на підставі постанови слідчого СУ фінансових розслідувань Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 21 травня 2014 року по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2013 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України, за фактом створення (придбання) ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами протягом 2011-2013 років на території м.Києва та Київської області з метою прикриття незаконної діяльності певних суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема ТОВ «Елітбуд Київ». В ході досудового розслідування встановлено, що допитаний у якості свідка директор ТОВ «Елітбуд Київ» ОСОБА_5 зазначив, що погодився стати директором вказаного підприємства за грошову винагороду та без наміру займатися фінансово-господарською діяльністю підприємства, до фінансово-господарської діяльності ніякого відношення не мав, що вказує на фіктивність створення та діяльності ТОВ «Елітбуд Київ».

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Елітбуд Київ». Укладені між позивачем та ТОВ «Елітбуд Київ» договори виконані сторонами, відсутнє рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсними. При цьому, показання в якості свідка чи обвинуваченого по обставинах кримінального провадження можуть бути доказом в кримінальному судочинстві та оцінку їм має надати суд в порядку кримінального судочинства.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Елітбуд Київ» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Елітбуд Київ», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності виконаних робіт та проведення оплати за них, використання результатів виконаних робіт у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2014 року №0006532204 та №0006522204, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17 листопада 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.