Ухвала суду № 41430574, 11.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 522/28480/13-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Абухін Р.Д.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 26 травня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 26 травня 2014 року відмовлено в задоволені позову про зобов'язання пенсійний орган здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії, за період з 08.04.2010 року по 08.04.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як позивач не мав змоги вчасно звернутись з відповідною заявою про призначення пенсії до відповідача, проте пенсіонер має право на отримання відповідних сум з моменту досягнення ним необхідного пенсійного віку.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2002 року позивачем досягнуто необхідного для жінок пенсійного віку (55 років), проте із заявою про призначення пенсії останній звернувся лише 08.04.2013 року та з цієї дати позивачу призначено виплату пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У вересні 2013 року позивачем подано заяву до пенсійного органу із вимогою виплатити кошти за минулий час, а саме з моменту досягнення 55 років і до моменту призначення пенсії, проте відповідачем відмовлено у задоволені даної заяви.

Не погоджуючись з цією відмовою позивачем подано позов із вимогою про зобов'язання сплатити кошти, за період з 08.04.2010 року по 08.04.2013 року.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовою колегією встановлено, що позивач досяг необхідного віку для призначення пенсії за віком 10.05.2002 року, проте із заявою про призначення цієї пенсії останній звернувся 08.04.2013 року, тобто майже через 11 років, та йому призначено пенсію з моменту подання заяви.

Пенсіонером також подано до відповідача заяву про виплату сум пенсії, за період з 10.05.2002 року по 08.04.2013, оскільки у зв'язку із відсутністю паспорта громадянина України (останній мав лише паспорт громадянина СРСР) та постійного місця реєстрації - позивач не мав змогу звернутися до пенсійного органу вчасно.

Колегія суддів зазначає, що вищевказаними нормами закону прямо передбачено умови та строки призначення пенсії, а саме встановлено призначення або з дати звернення, або з дня досягнення необхідного пенсійного віку, у разі звернення до пенсійного органу протягом 3 місяців з моменту досягнення такого віку. При цьому нормами пенсійного законодавства не передбачено можливість поновлення даного строку незалежно від поважності причин його пропуску.

Крім того відсутня вина пенсійного органу щодо відсутності у позивача паспорта громадянина України.

Судова колегія також звертає увагу на те, що основними документами при призначенні пенсії є трудова книжка, довідка про заробітну плату тощо, а паспорт необхідний лише для встановлення особи, яка звертається за призначенням пенсії, а тому позивач мав змогу надати інший документ \ довідку, за яким можливо його ідентифікувати, проте жодних таких дій позивачем не вчинено.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що пенсійним органом правомірно відмовлено у виплаті пенсійних коштів за минулий час, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної ініціативи, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки норми даної статті розповсюджуються лише на ті суми пенсії, які належать особі, що зареєстрована як пенсіонер, проте в даному випадку позивач не мав цього статусу у спірному періоді.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 26 травня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло