Ухвала суду № 41430570, 13.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 1522/17600/12

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року про задоволення подання відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області (далі - заявник, відділ ДВС) звернувся до суду з поданням, в якому просив суд змінити спосіб і порядок виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року у справі № 1522/17600/12, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області, боржник, відповідач) на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 4171,63 грн, що нараховані боржником.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року подання відділу ДВС - задоволено.

Суд змінив спосіб і порядок виконання рішення суду по справі № 1522/17600/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, на стягнення з ГУПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 боргу по перерахунку пенсії у розмірі 4171,63 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, УПФУ звернулось з апеляційною скаргою.

Апелянт, оскаржуючи ухвалу суду посилається на те, що вона винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання ДВС.

Враховуючи, що апелянтом надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, а представник відділу ДВС не виявив бажання приймати участь у справі, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 п.1 ст.197 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Задовольняючи подання ДВС, суд першої інстанції виходив з того, що є обставини, що роблять виконання рішення суду неможливим, оскільки боржником нараховано позивачу пенсію у розмірі 4171,63 грн. за постановою суду, яка фактично не виконана в частині виплати вказаних коштів, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Державний виконавець позбавлений засобів для примусового виконання постанови, а запропонований спосіб виконання постанови, шляхом стягнення відповідає встановленим обставинам справи, спрямований на захист порушених конституційних прав стягувача, не змінює змісту зобов'язання, а тому відповідно до ст.263 КАС України є всі підстави для задоволення подання.

Аналіз законодавчих норм, на думку колегії суддів свідчить про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим помилково задовольнив подання та змінив порядок виконання судового рішення, шляхом стягнення вказаних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року (а.с.46-52), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року (а.с.107-108), зобов'язано ГУПФУ в Одеській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1294, Наказу Міністра оборони України №377 із урахуванням зміни посадового окладу у складі загального грошового забезпечення, відповідної ОСОБА_1 категорії військовослужбовців керівного, наукового та наукового-педагогічного складу навчальних закладів із 23 січня 2012 року та зобов'язано виплатити заборговану частину пенсії за цей період з нарахуванням компенсації втрати частини доходів по час фактичного розрахунку.

За приписами п.2 ч.4 ст.105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п.2 ч.2 ст.162 КАС України).

Аналіз резолютивної частини постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року та наведених процесуальних норм дають підстави для висновку про те, що зобов'язання, покладені на відповідача є позовними вимогами які обрані як захист порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За таких обставин, заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття вказаної постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, ст. 223 КАС України).

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи подання про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.

Крім того, ч.1 ст.263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.

Аналіз оскаржуваної ухвали суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду безпідставним, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню на підставі ст.202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні подання відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова