Постанова № 41430569, 30.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа№ 911/2506/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Зубець Л.П.

за участю представників сторін

від позивача: Онищенко І.П. - представник за дов. №49/10 від 19.09.2014р.;

від відповідача: Колесник Т.А. - представник за дов. №2 від 03.01.2014р.,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014 р.

у справі № 911/2506/14 (суддя: Бацуца В.М.)

за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа"

про стягнення 13 986, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 307, 12 грн. інфляційних збитків, 12 512, 78 грн. 3 % річних, 1 166, 84 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.08.2014р. позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" 12512,78 грн. 3 % річних та судові витрати 1 634,46 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014р. у справі №911/2506/14 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на грошове зобов'язання у вигляді пені та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст.ст. 525, 526 530 Цивільного кодексу України та 231,232 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 22.09.2014 р. апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" було прийнято до провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 2.08.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2010 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти за № 06/10-2518БО-17 (далі - договір), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання постачальника поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору. Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Згідно пункту 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. включно природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 90743, 346 тис. куб.м., в тому числі по місяцях (тис. куб.м.): січень - 16990, 166; лютий - 15134, 661; березень - 13525, 065; квітень - 5133, 629; травень - 1546, 183; червень - 774, 341; липень - 1546, 183; серпень - 1546, 183; вересень - 1546, 183; жовтень - 5347, 021; листопад - 12175, 607; грудень - 15478, 124.

Пунктом 3.1 передбачено, що ціна договору за 1000 куб.м. природного газу становить 840, 196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234, 00 грн., крім того, ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того, ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.

28.01.2011 р. сторонами договору було укладено додаткову угоду №1 до договору.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди назву договору викладено в наступній редакції: „Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання".

04.04.2011 р. сторонами договору укладено додаткову угоду №2 до договору.

Згідно п. 1 додаткової угоди № 3 пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: „ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 815,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259, 70 грн., крім того, ПДВ - 20 %. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того, ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.".

11.07.2011 р. сторонами договору укладено додаткову угоду № 3 до договору.

Згідно п. 1 додаткової угоди №3 пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: „ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 720, 20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285, 00 грн., крім того, ПДВ - 20 %. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того, ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.".

У відповідності до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 5.1 договору строк поставки газу: з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. включно.

Відповідно до пункту 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Згідно з пунктом 7.3.1 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Договір набирає чинності у відповідності до пункту 10.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2011 р.) з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. включно, а у частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення.

30.08.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 4.

Згідно пункту 1 додаткової угоди № 4 поставка природного газу для надання релігійним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання в період з 6 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року буде здійснюватись за окремим договором у зв'язку із набуттям чинності Закону України від 7 липня 2011 року за № 3609-VI.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 р. (на суму 17164 245, 66 грн.), від 28.02.2011 р. (на суму 17547 174, 88 грн.), від 31.03.2011 р. (на суму 15510 558, 47 грн.), від 30.04.2011 р. (на суму 6 922 631,98 грн.) та 31.05.2011 р.(на суму 1227636, 84 грн.), всього на загальну суму 58 372 247, 83 грн.

Відповідач в свою чергу станом на 19.09.2012 р. взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, а саме, частково розрахувався за отриманий газ сплативши 57009793, 49 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 1362 454, 34 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.09.2012 р. у справі № 23/068-12 за позовом ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" до КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" про стягнення 1 730 952, 33 грн. позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" на користь ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" 1362 454, 34 грн. заборгованості, 102 372, 09 грн. пені, 104115,78 грн. інфляційних втрат, 162010,12 грн. 3% річних та 34 620, 00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 р. рішення господарського суду Київської області від 19.09.2012 р. у справі № 23/068-12 залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 19.09.2012 р. у справі № 23/068-12 за позовом ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" до КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" про стягнення 1 730 952, 33 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 24.04.2013 р. відповідач свій обов'язок по оплаті поставленого природного газу згідно договору № 06/10-2518БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р. та рішення господарського суду Київської області від 19.09.2012 р. у справі № 23/068-12 виконав у повному обсязі, що підтверджується розрахунком боргу, наданим позивачем, постановою від 31.07.2013 р. про закінчення виконавчого провадження Міського ВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, платіжним дорученням № 8122 від 24.04.2013 р. на суму 34 620,00 грн., платіжним дорученням № 8119 від 24.04.2013 р. на суму 102 372,09 грн., платіжним дорученням № 8120 від 24.04.2013 р. на суму 104 115, 78 грн., платіжним дорученням № 8121 від 24.04.2013 р. на суму 162 010, 12 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 06.12.2012 р. на суму 1362 454, 34 грн., наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті поставленого природного газу з 16.08.2012 р. по 06.12.2012 р. всього на загальну суму 12 512, 78 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, станом на 06.12.2012 р. було виконано свій обов'язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1362 454,34 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 06.12.2012 р. на суму 1362 454, 34 грн., наявною у матеріалах справи.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок 3% річних погоджується з висновком суду першої інстанції, що 3% річних підлягає стягненню в сумі 12512,78 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми пені від суми основної заборгованості, присудженої до стягнення згідно рішення господарського суду Київської області від 19.09.2012 р. у справі № 23/068-12, за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по її оплаті з грудня 2012 р. по травень 2013 р. всього на загальну суму 307, 12 грн. та з 06.12.2012 р. по 24.04.2013 р. всього на загальну суму 1166,84 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку, з огляду на наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, положення п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України до спірних відносин не застосовуються, оскільки правова природа пені від суми основної заборгованості, присудженої до стягнення згідно рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2012 р. у справі № 23/068-12, у зв'язку із прийняттям такого рішення залишається незмінною і така неустойка не перетворюється у грошове зобов'язання, а тому відсутні правові підстави для нарахування інфляційних збитків та 3 % річних щодо зазначеної пені у такому випадку

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції при винесенні спірного рішення неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст.ст. 525, 526 530 Цивільного кодексу України та 231,232 Господарського кодексу України.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014р. у справі №911/2506/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014р. у справі №911/2506/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2506/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

Л.П. Зубець