Ухвала суду № 41429510, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2014 р. м. Київ К/800/43773/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Паламар Л.В.,

відповідача - Завгороднєвої О.М.,

третьої особи - Сакала Я.О.,

Генеральної прокуратури України - Бараненка І.І.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014

у справі № 2а-8781/12/2670

за позовом Товариства

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Управління),

за участю третьої особи - державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

а також прокуратури м. Києва,

про зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому (з урахуванням подальшого уточнення до нього) просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2012 № 0000082310, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень, листопад 2011 року у загальному розмірі 387 524 грн. із застосуванням 193 762 грн., та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетне відшкодування з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 2 088 620 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 3 156 547 грн. та за листопад 2011 року в сумі 3 083 169 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 прийняті у справі рішення попередніх інстанцій скасовано; в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2012 № 0000082310 відмовлено; в решті справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою дослідження факту існування обставин, з якими податкове законодавство пов'язує право платника на бюджетне відшкодування.

У подальшому Товариство змінило позовні вимоги та просило суд стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування ПДВ за податковою декларацією за вересень 2011 року в сумі 2 088 620 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014, у позові відмовлено з тих мотивів, що за відсутності висновку податкового органу про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника, заявлені позовні вимоги Товариства є передчасними.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом не було виявлено допущених з боку позивача порушень при формування від'ємного значення з ПДВ у сумі 2 088 620 грн.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року Товариством було задекларовано суму від'ємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку, в сумі 2 088 620 грн.

Управлінням було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку, зокрема, за вересень 2011 року, за наслідками якої складено акт 31.05.2012 № 482/10-40/2320/20050164; у цьому акті зазначено, що висновки стосовно достовірності зазначеної суми бюджетного відшкодування будуть здійснені після проведення заходів, передбачених чинним законодавством.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу вимог пункту 200.3 цієї ж статті Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, за відсутності обставин, з якими чинне податкове законодавства пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника, обчислена за наведеними правилами сума від'ємного значення ПДВ підлягає поверненню платникові.

При цьому правила формування податкового кредиту, викладені у статті 198 ПК, свідчать на користь висновку про те, що податкова вигода може бути визнана необґрунтованою у разі, зокрема, якщо для цілей оподаткування господарські операції відображені не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або операції, які не обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); необґрунтована податкова вигода також характеризується її отриманням не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. У той же час слід враховувати, що можливість досягнення того ж самого економічного результату з меншою податковою вигодою, отриманою платником шляхом здійснення інших передбачених або не заборонених законом операцій, не є підставою для визнання податкової вигоди необґрунтованою.

У зв'язку з цим у постанові від 19.02.2014 Вищим адміністративним судом України було викладено правову позицію з даного спору, відповідно до якої вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства оспорюваної суми бюджетного відшкодування з ПДВ вимагає дослідження усіх обставин щодо виникнення у платника від'ємного значення ПДВ у цій сумі, встановлення характеру та змісту операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит (що у подальшому був включений до розрахунку оспорюваної суми бюджетного відшкодування), перевірку дотримання Товариством законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту та правильності здійсненого позивачем розрахунку від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у поданій декларації.

В силу вимог частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Однак, всупереч наведеної процесуальної норми при вирішенні цього спору судами попередніх інстанції не були враховані висновки та вказівки касаційного суду, викладені у його постанові від 19.02.2014 з даної справи.

Суди не надали правового аналізу характеру податкової вигоди Товариства в оспорюваній сумі при прийнятті оскаржуваних судових актів.

Натомість суд першої інстанції вдався до дослідження обставин щодо виникнення у платника права на податковий кредит у сумі 257 321,26 грн. за операціями з ввезення на митну територію України фарби друкарської, віднесеної до коду 3215190000 згідно з УКТ ЗЕД. При цьому суд надав протилежну правову оцінку цій обставині, ніж касаційний суд у постанові від 19.02.2014, в якій зазначено, що факт звільнення зазначених імпортних операцій від оподаткування ПДВ виключає право платника на податковий кредит, незалежно від факту сплати цього податку при митному оформленні ввезеного товару.

Не можна погодитися і з висновками судів про необхідність заявлення платником позовної вимоги щодо оскарження бездіяльності податкового органу стосовно ненадання висновку відповідному органу Державного казначейства України про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Адже право платника порушується саме у разі неотримання належних йому до відшкодування сум ПДВ з бюджету, у зв'язку з чим належним способом захисту такого права є саме вимога про стягнення відповідної суми ПДВ з бюджету. Позовна ж вимога щодо зобов'язання контролюючого органу подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, взагалі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Апеляційним судом також не були усунуті наведені порушення, допущені судом першої інстанції.

Ігнорування судами попередніх інстанцій правової позиції та висновків Вищого адміністративного суду України, викладених у його постанові від 19.02.2014 з даного спору, призвело до невстановлення судами обставин справи, що входять до предмета доказування, та порушення судами норм матеріального і процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових актів.

Наведене відповідно до частини другої статті 227 вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з метою належного встановлення обставин, з якими ПК України пов'язує право платника на отримання податкової вигоди.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, а також у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 з даного спору, встановити необхідні для вирішення цієї справи обставини, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько