Ухвала суду № 41429433, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/19904/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Юві-Ленд»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року

у справі № 2-а-6207/09/1170

за позовом Приватного підприємства «Юві-Ленд»

до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Юві-Ленд» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000102340/0 від 21 травня 2009 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП «Юві-Ленд», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Кіровограді провела планову виїзну перевірку ПП «Юві-Ленд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 29 травня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період 29 травня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 26/23-30/35084325 від 12 травня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено скоригований валовий дохід за IV квартал 2008 року на 50000,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 12500,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно не включив до валового доходу IV кварталу 2008 року коштів у сумі 50000,00 грн., отриманих від засновника підприємства як внесок до статутного фонду, без внесення змін до статуту підприємства, оскільки суми коштів учасників товариства, внесені як додаткові внески до статутного фонду без державної реєстрації змін до установчих документів у встановленому законом порядку, не можна розглядати як пряму фінансову інвестицію у корпоративні права.

21 травня 2009 року ДПІ у м. Кіровограді на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000102340/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Юві-Ленд» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 15000,00 грн., в тому числі: 12500,00 грн. - за основним платежем, 2500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв'язку з відсутністю державної реєстрації змін до статутного фонду щодо збільшення його розміру, сума перерахованих засновником позивача коштів до статутного фонду відповідно до рішення засновника ПП «Юві-Ленд» не вважається сумою поповнення (формування) статутного капіталу і відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безповоротною фінансовою допомогою.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За визначенням, наведеним у пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до положень підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У підпункті 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу платника податку.

Згідно з підпунктом 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю утворюється за корпоративною формою її організації, яка полягає у закріпленні частки статутного капіталу за кожним власником шляхом емісії корпоративних прав.

Відомості щодо розміру статутного капіталу, складу учасників товариства, розмір часток кожного з них та порядок внесення вкладів фіксуються в статуті товариства на підставі якого товариство створюється і діє.

Відповідно до частини 2 статті 87 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

У випадку збільшення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю розмір, форма і порядок внесення учасниками додаткових вкладів встановлюється загальними зборами товариства з дотриманням вимог статей 13, 16, 51, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), які узгоджуються з положеннями Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 7 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Положення частини 3 статті 87 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з якими кореспондуються і положення частини 4 статті 16 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюють, що рішення товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Отже, закон зобов'язує господарське товариство зареєструвати саме рішення про зміну розміру статутного фонду, яке з цього моменту набирає юридичної сили і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, пов'язаних з цим, а не факту зміни (у цьому випадку збільшення) статутного фонду.

Про це свідчить і порядок здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який не містить вимоги до юридичної особи щодо надання будь-яких даних про сплату учасниками внесків до статутного фонду при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що внесені кошти засновником до статутного фонду в обмін на корпоративні права, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані таким товариством корпоративні права в розумінні абзацу другого підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.

Матеріалами справи встановлено, що на час внесення засновником позивача грошових коштів до статутного фонду в обмін на корпоративні права (прибутковий касовий ордер №57 від 29 грудня 2008 року на суму 50000,00 грн.), зміни до статуту, пов'язані із збільшенням розміру статутного фонду не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, державну реєстрацію таких змін до установчих документів було проведено лише 02 липня 2009 року (арк. справи 33-34).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПП «Юві-Ленд» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2009 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Юві-Ленд» залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна