Ухвала суду № 41429423, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2014 р. м. Київ К/800/33034/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Лупуленко О.П.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013

у справі № 1570/7030/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне Агропостачання - Сервіс" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання дій протиправними.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, позов задоволено; визнано протиправними дії ДПІ щодо складення акта від 29.10.2012 № 323/22-214/31094984/2601 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з приватним підприємством «Гамма-Плюс», з приватним підприємством «Дари Азова», товариством з обмеженою відповідальністю «Негоціант-Агро», товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Каспій-Дон», товариством з обмеженою відповідальністю «Марін Груп Україна» за період з 01.03.2012 по 31.08.2012 в частині висновків щодо неможливості підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій позивача з названими контрагентами.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, ДПІ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.

На стадії касаційного розгляду позивачем подано клопотання про закриття провадження у даній справі з посиланням на припинення юридичної особи Товариства у зв'язку з визнанням його банкрутом (що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

За правилами пункту 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до статті 228 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Наведені норми процесуального Закону передбачають обов'язок касаційного суду перевірити законність рішень попередніх судових інстанцій, у тому числі у разі настання обставин, з якими процесуальний закон пов'язує закриття провадження у справі.

А відтак, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про необхідність скасування ухвалених оскаржуваних судових актів із закриттям провадження у справі з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з приватним підприємством «Гамма-Плюс», з приватним підприємством «Дари Азова», товариством з обмеженою відповідальністю «Негоціант-Агро», товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Каспій-Дон», товариством з обмеженою відповідальністю «Марін Груп Україна» за період з 01.03.2012 по 31.08.2012.

За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 29.10.2012 № 323/22-214/31094984/2601, в якому зазначено про безтоварний характер господарських операцій позивача з названими контрагентами.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції виходили з того, що оскаржувані висновки податкового органу спростовуються первинними документами, складенням яких оформлювалися господарські операції у рамках правовідносин Товариства з цими постачальниками.

Однак з такою правовою оцінкою обставин даної справи погодитися не можна.

Як випливає зі змісту статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями частини другої статті 17 КАС, в силу вимог якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

Правовий акт індивідуальної дії є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки певної особи (певного кола осіб), а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.

У той же час акт перевірки не відповідає наведеним критеріям. Такий акт, виходячи зі змісту положень стаття 86 Податкового кодексу України, призначений для оформлення результаті податкової перевірки та є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думку з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.

А відтак ані дії контролюючого органу зі складення акта перевірки, ані власне висновки такого акта не можуть виступати предметом оскарження в адміністративному суді; правовий аналіз таких висновків може бути здійснений лише у рамках перевірки судом законності податкового повідомлення, прийнятого на підставі такого акта.

Наведене виключає законність оскаржуваних судових рішень.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 223, 228, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі № 1570/7030/2012 скасувати.

3. Провадження у справі № 1570/7030/2012 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько