Ухвала суду № 41429373, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/800/25610/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Волошин В.М.,

за участю:

представника позивача - Каспрук Л.Д.,

представника відповідача - Зайцевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року

у справі № 2а-143/11/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства «ЮГцемент»

до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «ЮГцемент» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області, правонаступником якої є Очаківська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2010 року № 0000572301/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року позов ПАТ «ЮГцемент» до ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2010 року № 0000572301/0 задоволено в повному обсязі. Повернуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «ЮГцемент» 3,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Очаківська ОДПІ Миколаївської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «ЮГцемент», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області провела невиїзну документальну перевірку ПАТ «ЮГцемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Ренейссанс Констракшн» за вересень - грудень 2009 року, січень - травень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 1445/23-00293031 від 14 грудня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка віднесена до складу дозволеного податкового кредиту, згідно податкових накладних на придбання будівельних робіт у ТОВ «Ренейссанс Констракшн» на загальну суму 3217080,84 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2009 року - 390902,00 грн., за листопад 2009 року - 357419,50 грн., за грудень 2009 року - 110488,51 грн., за січень 2010 року - 186333,33 грн., за лютий 2010 року - 708302,00 грн., за березень 2010 року - 1003497,67 грн., за квітень 2010 року - 460137,83 грн.; підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену на розрахунковий рахунок, у розмірі 2756943,01 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2009 року - 390902,00 грн., за листопад 2009 року - 357419,50 грн., за грудень 2009 року - 110488,51 грн., за січень 2010 року - 186333,33 грн., за лютий 2010 року - 708302,00 грн., за березень 2010 року - 1003497,67 грн., та завищено залишок від'ємного значення за квітень 2010 року , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 460137,83 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ПАТ «ЮГцемент» (замовник) неправомірно сформувало податковий кредит відповідного податкового періоду по господарських операціях (щодо виконання будівельних робіт з переведення обертових печей № 1 і № 2 на вугільне паливо на території ВАТ «ЮГцемент») з ТОВ «Ренейссанс Констракшн» (підрядником) згідно договору підряду на встановлення (монтаж) обладнання № 16-010-09 від 10 червня 2009 року (з урахуванням додаткових угод), оскільки будівельно-монтажні роботи виконавцем яких являється ТОВ «Ренейссанс Констракшн» (підрядник) не могли бути виконані вказаним суб'єктом господарювання, який залучив для виконання таких робіт фіктивне підприємство - ТОВ «С ДЖ Р Груп» (субпідрядника), з огляду на те, що: допитаний громадянин ОСОБА_3, який значиться, як керівник ТОВ «С ДЖ Р Груп», повідомив, що підприємство зареєстрував за винагороду та не мав наміру здійснювати будь-яку фінансово-господарську діяльність, за період існування зазначеного товариства ніяких документів, пов'язаних з веденням господарської діяльності, поданням обов'язкової звітності за результатами такої діяльності, не подавав та не підписував; 27 вересня 2010 року старшим слідчим з ОВС СУ ГУ ПМ ДПА України прийнято постанову про порушення кримінальної справи № 69-107, порушена відносно громадянина ОСОБА_3 та невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, за фактом створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «С ДЖ Р Груп». Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що кошти, отримані ТОВ «Ренейссанс Констракшн» від ПАТ «ЮГцемент» у розмірі 19302485,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 3217080,84 грн.) за проведені з жовтня 2009 року по травень 2010 року будівельно-монтажні роботи, перераховувались на рахунок ТОВ «С ДЖ Р Груп» для подальшої легалізації шляхом незаконного переведення готівки, що, в свою чергу, свідчить про те, що договір, укладений позивачем з ТОВ «Ренейссанс Констракшн», є таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений з метою приховування сплати податків третіх осіб, а первинні бухгалтерські документи, виписані ТОВ «Ренейссанс Констракшн», не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

28 грудня 2010 року ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000572301/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ПАТ «ЮГцемент» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість на 2756943,00 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2009 року - 390902,00 грн., за листопад 2009 року - 357419,50 грн., за грудень 2009 року - 110488,51 грн., за січень 2010 року - 186333,33 грн., за лютий 2010 року - 708302,00 грн., за березень 2010 року - 1003497,67 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ТОВ «Ренейссанс Констракшн» згідно договору підряду на встановлення (монтаж) обладнання № 16-010-09 року від 10 червня 2009 року (з урахуванням додаткових угод), з огляду на фактичне виконання сторонами господарських зобов'язань, передбачених оспорюваним договором, яке підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виписаними належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що в силу положень статті 837 Цивільного кодексу України підрядник не обмежений правом залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи, з урахуванням того, що кримінальна справа № 69-107 була закрита в частині притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Абзацами 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Згідно положень частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 838 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Ренейссанс Констракшн» будівельно-монтажних робіт з переведення обертових печей № 1 і № 2 на вугільне паливо на території ВАТ «ЮГцемент» на підставі укладеного договору підряду № 16-010-09 року від 10 червня 2009 року (з урахуванням додаткових угод) мали реальний характер, що підтверджується сертифікатом відповідності № МК 000707 від 25 березня 2011 року, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу) з переведення обертових печей № 1 і № 2 на вугільне паливо на території ВАТ «ЮГцемент» проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації, замовником якого є ВАТ «ЮГцемент», а генпідрядником (підрядником) - ТОВ «Ренейссанс Констракшн» (т.1 арк справ 133а), а також належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими накладними, банківськими виписками, актами приймання-передачі виконаних робіт, перелік та реквізити яких наведені на 9-15 аркушах акту перевірки, проте вказані документи були вилучені у позивача згідно протоколу виїмки та огляду від 11 жовтня 2010 року (арк. справи 126-130).

Судами першої та апеляційної інстанцій також було встановлено, що обставини щодо того, що вказані вище первинні бухгалтерські документи були складені ТОВ «Ренейссанс Констракшн», яке на момент виконання господарських операцій було належним чином зареєстрованою юридичною та платником податку на додану вартість, не містили дефектів форми або змісту, які відповідно до норм чинного законодавства, спричинили б втрату юридичного статусу первинних документів, податковим органом не заперечувались.

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як безпідставні посилання податкового органу на обставини, встановлені під час проведення слідчих дій по кримінальній справі № 69-107, порушеній відносно громадянина ОСОБА_3 та невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, за фактом створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «С ДЖ Р Груп», оскільки вказана кримінальна справа була закрита в частині притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину. Зокрема, в мотивувальній частині постанови про закриття кримінальної справи в частині вказано, що ОСОБА_3, будучи допитаним як обвинувачений по суті пред'явленого обвинувачення, вказав, що він дійсно являється засновником та директором ТОВ «С ДЖ Р Груп», придбав вказане товариство з метою здійснення діяльності по наданню будівельних послуг та самим будівництвом, особисто відкривав рахунки в банках, а також кредитну лінію для здійснення інших видів будівельної діяльності. Також, в мотивувальній частині постанови вказано, що проведеним слідством об'єктивних доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_3 прямого умислу і спеціальної мети - прикрити незаконну діяльність, не здобуто (т.1 арк. справи 237-241).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, які базуються на обставинах, встановлених під час проведення слідчих дій по кримінальній справі № 69-107, є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна