Ухвала суду № 41429351, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/46652/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у. м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року

у адміністративній справі № 818/628/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейдинг"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейдинг" до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013р. №0000982203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування доводів податковий орган зазначає, що в зв'язку з неможливістю провести перевірку правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Будівельна компанія «Таур», який є контрагентом позивача, та відповідно неможливо підтвердити правильність формування податкових зобов'язань по взаємовідносинам цього контрагента з "Будтрейдинг", що свідчить про нереальність укладених позивачем угод, та як наслідок незаконне формування податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги вважає, що вона є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Будтрейдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р. та правомірності декларування від'ємного значення по податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2013р. №127/2230/33389510, оскільки встановлено порушення вимог п. 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.11 п. 7.7 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2010 р. на суму 14888479 грн.; та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 р. на суму 14823248 грн.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 5 листопада 2013 р. № 0000982203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 14823248,00 грн.

З акта перевірки вбачається, що підставою для зменшення бюджетного відшкодування слугували твердження перевіряючих про порушення позивачем податкового законодавства України, оскільки до податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість, сформованих по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «Таур» по операціях з будівництва торгово-розважального центру «Лавина». Підставою для такого висновку став лист від 14.10.2013 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Таур», яке має стан « 8» (відсутнє за місцем знаходження). Крім того, згідно інформації оперативного управління ДПІ у м.Сумах, встановлено, що податковий кредит цього контрагента сформовано за рахунок відображення господарських операцій з ризиковими контрагентами по ланцюгу постачання, податкові зобов'язання по сплаті податків не виконувалось, а тому укладені з ним угоди є удаваними.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним і скасував спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили безпідставність висновків податкового органу, оскільки під час перевірки та суду були надані первинні, розрахункові та інші документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.. 875 Цивільного кодексу України, і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом та спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість». Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, зазначаючи наступне.

Податковим органом зазначено про порушення позивачем приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських операцій, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5. ст.7 цього Закону, - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За правилами п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Будтрейдинг (Замовник) та ТОВ Будівельна компанія Таур (Підрядник) уклали договір генерального підряду на будівництво нежитлового приміщення №СЛ/07-1 від 14.05.2007 р. Також сторонами укладено додаткові угоди до договору, протоколи узгодження ціни.

На підтвердження фактичного виконання договору надано проектну та кошторисну документацією, акти виконаних робіт форми КБ-2в, розрахунок загальновиробничих витрат і відомість ресурсів, податкові накладні, ліцензію на право здійснення будівельних робіт, платіжні доручення про оплату виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що побудований об'єкт прийнятий в експлуатацію та в даний час використовується в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки під час перевірки та суду надані первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції, за наслідками якої сформовано податковий кредит.

В касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на акт неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна Компанія «Таур», доводить суду, що цей контрагент не виконував свої податкові зобов'язання зі сплати ПДВ з продажу товарів та послуг, а сам факт складання податкових накладних не є підставою для підтвердження здійснення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що вказані доводи спростовуються наданими позивачем первинними документами, належним чином оформлені. Крім того, необхідно зауважити, що, посилаючись на акти неможливості проведення зустрічних звірок, податковий орган без проведення такої звірки, використав інформацію цих актів, незважаючи на те, що зустрічна звірка проводиться з метою співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Податковим законодавством встановлено, що зустрічна звірка здійснюється з метою отримання податкової інформації (п.п.73.5 ПК України). Жодної вимоги цієї статті податковим органом не виконано, та склавши акт про неможливість проведення зустрічної звірки, відображення іншої інформації свідчить про неповному такого акту, оскільки не проведено співставлення даних бухгалтерського та податкового обліку зазначених контрагентів, не з'ясовувалась у встановленому порядку реальність господарських відносин та їх документальне підтвердження.

Суди правильно встановили, що надані позивачем первинні документи належним чином оформлені і містять всі необхідні реквізити, та вірно прийшли до висновку про відсутність порушень, зазначених в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні. Вказані висновки не спростовані відповідачем.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення податкового законодавства України - юридично правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Відповідно до статті 224 КАС України, - суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у. м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року у адміністративній справі № 818/628/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.П. Юрченко Судді(підпис)І.В.Борисенко (підпис)М.В.Сірош